Lesson 9: Десятина

Християнин розуміє, що весь всесвіт перебуває під орудою Всевишнього. Ми належимо Богу як нашому Творцю. Він створив нас, наділив здібностями і забезпечив всіма ресурсами, якими ми користуємося. Все було створено Ним, існує завдяки Його силі і для Його слави (До Колоссян 1:16-17).

Також ми належимо Богу завдяки відкупленню. Він заплатив ціну за наше спасіння, врятував від суду за наші гріхи, якого ми заслуговували. Ми зобов'язані Йому життям, тому що Ісус помер за нас (2 до Коринтян 5:14-15).

Також ми належимо Богу завдяки звільненню. Ми, грішники, були під владою сатани і гріха; спасіння звільняє нас з-під контролю зла (Дії Апостолів 26:18).

Оскільки ми належимо Богу, все, що ми маємо, також належить Йому.

► Наведіть приклад того, як ви розпоряджаєтеся тим, що належить Богу.

Іноді Бог демонструє Свою владу над усім, даючи особливі вказівки для використання того, що у нас є, і це показує, що у Господа є право давати директиви щодо будь-якої частини або всього нашого майна. Коли ми виконуємо вказівки Бога в сфері матеріального, ми показуємо, що готові коритися Йому у всьому.

Наприклад, коли Бог помістив Адама і Єву в Едемський сад, Він заборонив їм споживати плоди певного дерева. Також у них були спільні обов'язки, але послух одному конкретному велінню показував їх слухняність у всьому.

Божі конкретні вимоги дають нам шанс проявити слухняність. Якщо людина не виконує вказівки Всевишнього в якихось областях свого життя, цей непослух показує, що людина не кориться і в загальних повеліннях.

Жінка поскаржилася пастору, що вона не розуміє, чому Бог не благословляє її. Пастор запитав, чи кориться вона Богу. Вона відповіла: «Так, я намагаюся робити те, що правильно. Я не знаю за собою нічого, що я повинна була б зробити інакше». Пастор нагадав їй, що вона не відвідувала церкву. Він сказав: «Ви можете не знати про деякі речі, які Бог від вас вимагає, але ви точно знаєте, чого він очікує від вас в неділю. Якщо ви не робите того, що догоджає Йому в цей день, то, напевно, ви не слухаєте Його і в інші дні».

В Біблії є кілька прикладів особливих велінь, які стосувалися різних аспектів людського життя. Бог був серйозний в Своїх наказах; Він нагороджував за слухняність і карав за непокору. Нагорода і покарання впливали не тільки на ту частину життя, якої стосувалася конкретна вимога: вибір людини впливав на все її життя.

(1) Заборонене дерево в Едемському саду.

Бог сказав, щоб Адам і Єва не їли плодів певного дерева. Це була єдина заборона; ще було веління піклуватися про сад. До гріхопадіння вони отримували благословення і перебували в Божій присутності. Коли вони порушили заборону, то втратили доступ до Едему, зруйнували свої взаємини з Богом і відкрили шлях прокляттю, яке розповсюдилося на все людство (Буття 3:17-19).

(2) Сьомий день.

Обмеження, дані Богом для суботнього дня, зробили його особливо корисним для людини; субота була створена для блага. Непокора Богу в цей день говорить про непослух людини і в інші дні. Непослух Божій заповіді приніс прокляття, яке вплинуло на всі інші аспекти життя людей (Ісаї 58:13).

(3) Єрихон.

Єрихон був першим містом, зруйнованим Ізраїлем після їх входу в обіцяний край. Бог зажадав, щоб все взяте з Єрихону було присвячено Йому. Щодо речей, взятих в інших містах, не було такого наказу. Результатом неслухняності стала поразка в битві, загибель 36 осіб, а також сім'ї, яка порушила заборону (Ісуса Навина 7:5).

(4) Саул і амаликитяни.

Бог велів царю Ізраїля Саулу знищити амаликитян — вбити всіх: і людей, і тварин; Саул же залишив в живих деяких з них. Він заявив, що виконав наказ Господній, хоча не був слухняний конкретному велінню. Бог відкинув Саула як царя (1 Самуїлова 15:3, 9, 20-23).

(5) Субота для землі.

Кожен сьомий рік землі потрібно було давати відпочинок. Люди не корилися Богу і не виконували цю вказівку. Якщо фермер не був слухняний Богу і не дотримуваввся суботи для землі в сьомий рік, цілком ймовірно, він не слухався Бога і в інші роки. Коли люди не підкорялися Господу, Всевишній дозволяв їм повністю втратити ділянку. Люди повинні були дотримуватися суботи для землі протягом сімдесяти років полону (2 Хронік 36:21).

(6) Перші плоди.

Ізраїльтяни повинні були віддавати Богу перші плоди своїх полів. Якщо вони корилися, Бог благословляв урожай (Притчі 3:9-10). Благословення поширювалася не тільки на віддану частину, але і на все зібране з полів. Якщо вони не виконували вимоги, не було благословення для їх землі. Якщо людина не виконує те, що вимагає Бог, в чомусь конкретному, вона не кориться Богу і в іншому.

(7) Десятина.

Бог велить відділяти десяту частину; якщо людина не робить цього, вона таким чином демонструє, що її фінанси не підпорядковані Богу; вона не використовує і решту 90% для Божої слави. Бог благословить майно тих, хто дає десятину (Малахії 3:10). Якщо людина не жертвує на підтримку служіння, все його майно буде прокляте (Огія 1:6).

Власник магазину вирушив в поїздку. Перед від'їздом він сказав своєму працівникові: «Піклуйся про магазин і обов'язково підмітай підлогу». Коли він повернувся, то побачив, що підлога не заметена. Працівник сказав йому: «Я дбав про магазин». Власник відповів: «Оскільки ти не виконав конкретної вказівки, яку я дав тобі, я знаю, що рештою роботи ти догоджав собі, а не мені».

► Як людина може показати, що вона кориться Богу?

► Для чого використовувалася десятина?

Десятина забезпечувала священство Старого Заповіту (Числа 18:20-21). Левити та священики не отримували наділів землі (Повторення Закону 18:1-4); вони повинні були отримувати фінансову підтримку за своє служіння в храмі.

Десятина використовувалася для підтримки поклоніння в храмі і тих, хто відповідав за нього. Бог повелів, щоб левити зосередилися на служінні і не відволікалися на бізнес. Однією з ознак спаду поклоніння було те, що левити не отримували пожертвувань і змушені були залишати служіння і йти працювати в поля (Неемії 13:10).

Десятина також використовувалася для проведення свят спільного поклоніння громади, куди запрошувалися бідні люди (Повторення Закону 12:17-18, 14:22-29).

Десятина відділялася, щоб допомогти бідним, вдовам і приходькам (Повторення Закону 26:12).

► Чим відрізняється використання десятини сьогодні?

Люди могли просити Бога про благословення тільки тоді, коли вірно приносили десятину (Повторення Закону 26:12-15).

Забрати собі десятину — означає пограбувати Бога. Принесення десятини до «дому скарбниці» забезпечує рясні благословення (Малахії 3:8-10).

► Що б ви сказали людині, яка посилається на те, що вона занадто бідна, щоб давати десятину?

Деякі люди кажуть, що система десятини була актуальна тільки для Старого Заповіту.

► Чи можемо ми вважати, що система принесення десятини була вимогою не тільки для Старого Заповіту?

(1) Авраам.

Авраам приніс десятину Мелхиседеку задовго до того, як закон Мойсея був даний Ізраїлю. Це показує, що десятина була загальним принципом ще до Мойсея. Її принесення почалося аж ніяк не з старозавітного закону: це був принцип від початку (Буття 14:20; До Євреїв 7:4).

(2) Яків.

Яків обіцяв давати десятину Богу (Буття 28:20-22), хоча закону Мойсея ще не було; Яків знав, що це принцип жертви Богу.

(3) Ісус.

Ісус схвалив десятину і не сказав, що це було тільки для Старого Заповіту (Від Матвія 23:23).

[1](4) Павло.

Павло зазначав, що члени церкви повинні жертвувати «в перший день тижня» відповідно до свого достатку (1 до Коринтян 16:2), тому вони повинні були відділяти фінанси пропорційно тому, скільки отримували. Старозавітні вказівки щодо десяти відсотків показують нам, що Бог вважав це розумною пропорцією. Немає причин думати, що думка Всевишнього змінилася.

(5) Сьогодні.

Божий план щодо тих, хто повністю залучений до служіння, не змінився. Ці люди повинні забезпечуватись ним: «Проповідники Євангелія повинні годуватися від благовістя». Бог не планував, щоб служителі заробляли собі на життя і не мали можливості присвятити час служінню. В 1 до Коринтян 9:11-14 говориться, що людина, що приносить духовну користь, повинна фінансово забезпечуватися тими, кому вона служить. У 2 до Коринтян 12:13 повідомляється, що коринтяни зазвичай фінансували Павла, коли він служив їм.

[1]Десятину слід очікувати від тих, хто є присвяченим членом церкви. Церква не повинна вчити про десятину неспасених.

Людина, яка приходить до церкви вперше, ні в якому разі не повинна відчувати, що церква від неї вимагає гроші.

Церква не повинна намагатися отримати десятину від людей, які прийшли в гості і не є присвяченими членами громади.

Церква повинна переконатися в тому, що люди не сприйматимуть десятину як підставу для спасіння: ніхто не повинен думати, що сплата десятини допоможе в отриманні спасіння.

Церква повинна служити громаді та району, не вимагаючи «плати».

Всі члени громади повинні знати, як використовуються церковні гроші. Необхідно чітко слідувати прозорому процесу розподілу фінансів, щоб ніхто не підозрював громаду в нечесності.

Десятина належить не тільки пастору; вона повинна бути також джерелом фінансування служіння церкви, однак забезпечення пастора повинно бути пріоритетом.

1. Богу належимо ми і все, що ми маємо.

2. Відділення десятини — це посвячення Богу і церкві.

3. Людина, яка не відділяє десятину, не кориться повністю Богу в сфері фінансів.

4. Десятина — це не плата за спасіння.

5. Десятина — це Божий план забезпечення служіння церкви.

6. Бог благословляє тих, хто дає десятину, і тих, хто жертвує фінанси.

7. Десятина показує, що ми повністю покладаємося на Бога в фінансовому забезпеченні нашого життя.

1. До наступного заняття студентам необхідно написати коментарі по кожному з семи тверджень, які підсумовують тему (всього сім абзаців), пояснивши їх значення і важливість. Потрібно викладати свої думки таким чином, щоб пояснення було адресовано тим, хто не знайомий з вивченою темою. Письмова робота повинна бути здана викладачеві.

2. Завдання (інтерв'ю): запитайте кількох членів своєї церкви, дають вони десятину чи ні, і чому. Запишіть висновок.

3. Нагадування: студент повинен запланувати проведення трьох занять зі слухачами поза класом за матеріалами курсу.