Lesson 10: Хрещення

Деякі люди, тлумачачи певні вірші Писання, кажуть, що хрещення являється частиною спасіння, маючи на увазі, що людина не спасенна до тих пір, поки не хрещена. У Діях Апостолів 22:16 Ананій сказав Савлу: «Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!» Однак кожен християнин знає, що наші гріхи омиваються кров'ю Христа (1 від Івана 1:7). Обмивання водою може тільки символізувати те, що відбувається в духовному житті. Ананій говорив Савлу, що йому потрібно було фізично засвідчити духовну дію прийняття віри. Хрещення було свідченням того, що його гріхи омиті.

В Посланні до Євреїв 10:22 говориться, що віруючі повинні приступати до Бога, «окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!» Можливо, вода символізує хрещення. Але навіть якщо це і так, в вірші не згадується, що хрещення спасає; в ньому йдеться про те, що нам слід це робити, але ми вже і так знаємо, що це є Божою заповіддю.

Ісус сказав Никодиму (Від Івана 3:5), що необхідно «народитися з води й Духа». Це висловлювання слідує за твердженням, що людині потрібно народитися згори, чого Никодим не міг зрозуміти. Христос пояснив, що людині потрібно народитися не тільки фізично, а й духовно, щоб увійти в Царство Небесне.

Хрещення не готує людину до отримання спасіння. Деякі вчать, що, якщо хрещення не приносить нам спасіння, то не потрібно й здійснювати цей обряд. Вони турбуються, що люди будуть пов’язувати свою віру з цим таїнством, а не з благодаттю викуплення, проте ми повинні бути слухняними кожній заповіді Христа і разом з тим не думати, що покора заповідям може забезпечити нам спасіння.

Хрещення може бути назване засобом отримання благодаті. Це не означає, що сама дія рятує нас або автоматично посилає благодать. Якщо людина прийняла хрещення без віри, воно не матиме цінності; це засіб набуття благодаті, тому що він виражається в дії, яку Бог велить нам виконати, і якщо ми робимо це в послуху та з вірою, то й Дух Божий здійснює труд в наших серцях, щоб утвердити нас в християнському житті.

► Чому ми повинні хреститися?

► Доручіть комусь зі студентів прочитати До Римлян 6:3-11 всьому класу. Символом чого є хрещення згідно з цим уривком Писання?

Біблія говорить, що хрещення символізує смерть, поховання і воскресіння Христа. Коли віруючий приймає хрещення, він свідчить про свій зв'язок зі спокутою, забезпеченою Христом. Апостол навіть використовує вираз «хрещені в Христа Ісуса».

В спасінні ми отримуємо всі переваги, отримані через смерть Христа, але в якомусь сенсі ми також поділяємо цю смерть. Ісус помер через гріх, причому не Свій, а через гріхи усього світу, і ми, знаходячи спасіння, вмираємо для гріха, тому що каємося і залишаємо його.

Тема шостого розділу Послання до Римлян — перемога над гріхом. Це стосується не тільки прощення; абсолютно ясно, що віруючий повинен бути звільнений від контролю гріха (12-14 вірші) і не повинен продовжувати грішити (1 вірш).

Отримуючи спасіння, ми також беремо участь у воскресінні Ісуса. Як Він воскрес із мертвих, так і ми починаємо нове життя, вмираючи для гріха; ми починаємо жити, перемагаючи гріх.

Питання про способи хрещення полягає в наступному: як віруючий повинен приймати хрещення: через занурення, обливання чи окроплення?

Більшість християн, які практикують хрещення віруючих, роблять це за допомогою занурення.

[1]Є кілька причин, чому велика частина християн вірять, що занурення є єдино вірним способом хрещення.

1. Слово «хрестити» походить від грецького слова, яке означає «занурити» чи «заглиблювати».

2. Хрещення символізує смерть Христа, Його поховання і воскресіння, що найкраще ілюструється зануренням (До Римлян 6:3-5).

3. В Біблії згадані тільки ті випадки, коли люди заходили в воду для того, щоб хреститися (Від Марка 1:10, Дії Апостолів 8:38).

4. Рання церква практикувала занурення, крім тих випадків, коли це було неможливо через поганий стан здоров'я або нестачу води. «Дідахе», вчення Господа, дане всім народам через апостолів (написане приблизно в 70-і роки н.е.), говорить, що можна хрестити обливанням, якщо немає достатньої кількості води.

Саме тому багато християн вірять, що занурення є біблійною та історичною формою хрещення.

Деякі вважають, що й інша форма хрещення є біблійною. Старий Заповіт описує церемонії окроплення, які символізували спокутування. Новий Заповіт також посилається на окроплення кров'ю. Оскільки ця дія може символізувати спокутування, можливо, хрещення окропленням може означати те саме (біблійні вірші, що говорять про окроплення: Вихід 24:8; До Євреїв 9:19-20,10:22, 12:22-24; Числа 8: 6-7; Ісаї 52:15; Ездри 36:25; 1 Петра 1:2).

Оскільки Біблія ніде не вказує конкретно, яка форма хрещення потрібна, ми повинні терпимо ставитися до християн, які дотримуються погляду на це питання, що відрізняється від нашого.

Іноді люди, які називають себе християнами, хочуть відстрочити хрещення. Вони кажуть, що повірили Євангелію і покаялися, але ще не хочуть приймати хрещення, і ця подія відкладається на роки, а іноді і до самої смерті.

Як правило, якщо людина не бажає приймати хрещення, вона думає про якесь посвячення, що очікується від неї, і тому відмовляється. Можливо, вона не хоче бути присвяченою церкві або існує гріх, який вона ще не залишила; може, не хоче публічно свідчити про свою приналежність до християнства.

Людина стає християнином до факту хрещення, якщо вона істинно покаялася: не ця заповідь робить її віруючою, проте, якщо вона не готова повністю покаятися в гріху і засвідчити про це, вона ще не є християнином.

► Що б ви сказали людині, яка стверджує, що вона є християнином, але не бажає приймати хрещення?

Церква — це община віри, що живе в завіті з Богом. Коли грішник кається, він приєднується до церкви, і хрещення є публічним свідченням його навернення.

Але як щодо немовляти, народженого в християнській родині, яка належить церкві? Дитина є частиною громади віри, але вона занадто мала, щоб пережити навернення, тому прийнята Богом до моменту, поки не буде достатньо зрілою, щоб бути здатною зробити вибір.

Деякі церкви вірять, що дитину потрібно хрестити на знак того, що вона є частиною общини віри. Якщо хрещена дитина в свідомому віці прийме доктрини церкви, то проводитиметься обряд, що називається «підтвердженням». Існує також думка, що навернення не обов’язкове, якщо дитина народилася в церкві і прийняла те, чому була навчена (Римсько-католицька церква, Лютеранська церква, Англіканська церква). Інші церкви, що практикують хрещення немовлят, вірять, що навернення важливе. Наприклад, ранні методисти, якими керував Джон Веслі, вірили, що навернення необхідне, навіть якщо людина була хрещена в дитячому віці.

Існує категорія людей, які вірять, що обрізання в Старому Заповіті служило тій же меті: воно було символом завіту з Богом. Дитині не потрібно було чекати, поки вона стане достатньо дорослою, щоб зрозуміти значення завіту.

Рання церква, схоже, практикувала хрещення немовлят. Іполит писав про апостольські традиції в 212 році н.е.; він говорив, що дітей потрібно хрестити, і, якщо вони занадто малі, щоб говорити, їхні батьки можуть відповідати замість них. Оріген писав в 248 році н.е., що апостоли практикували хрещення немовлят. У записах Августина (400 рік н.е.) зустрічаємо відомості, що вся церква практикувала хрещення немовлят з часів апостолів і що він не чув ні від кого, щоб хрещення немовлят відкидалося будь-ким.

У книзі Дій Апостолів іноді хрестили цілі родини (11:14; 16:15, 33); ми можемо припустити, що вони хрестили і дітей.

Заперечення щодо хрещення немовлят.

1. У Новому Заповіті віруючі були хрещені після того, як засвідчували про свою віру. Це були люди, які покаялись у своїх гріхах і увірували в Євангеліє: ми ніде не знаходимо повеління хрестити немовлят.

2. Хрещення немовлят не може досягти початкової мети — свідчення, що віруючий помер для гріха і живе для Бога.

3. Історичним результатом хрещення немовлят в більшості випадків було створення громад невіруючих людей, які думали, що вони християни.

Деякі церкви практикують «посвячення» немовлят замість хрещення. Під час цієї церемонії батьки присвячують дитину Богу і обіцяють виховувати її в християнських традиціях. У таких церквах дітей не хрестять доти, доки вони не стануть дорослими настільки, щоб зрозуміти сенс покаяння та основ віри.

Проповідуючи людям, які були хрещені в дитинстві, не обов'язково дискредитувати їх хрещення. Замість цього варто акцентувати увагу на тому, що людина не може знайти спасіння без покаяння і рятівної віри. Якщо людина не живе з Христом, хрещення не є приводом, щоб вважати її віруючою.

► Як довго церква повинна чекати, перш ніж хрестити новонаверненого?

У Новому Заповіті новонавернених хрестили відразу ж, а хрещення не було обрядом, який вимагає від віруючого зрілості або знань.

Деякі церкви наполягають, щоб новонавернені проходили навчання і набували якогось духовного досвіду до хрещення. Вони хочуть переконатися, що люди, які увірували, є хорошим прикладом християнського життя, а також побачити їх ходіння в Бозі, щоб менша кількість людей відпадала від віри після хрещення.

Хрещення є свідченням навернення людини, а не зрілості або знань, тому не повинно відкладатись. Чекати — значить мати на думці, що впевненості в істинності покаяння людини немає, а це сумніви, які здатні спровокувати ослаблення її віри.

Хрещення також є засобом набуття благодаті, тому що у міру того, як людина кориться Богу і демонструє це публічно, Всевишній дає їй утверджувальну благодать. Якщо ми змушуємо новонаверненого очікувати прийняття хрещення, то утримуємо допомогу, яка йому вкрай необхідна.

Якщо вам здається, що людина не розуміє Євангеліє і в її житті не проявляється преображення благодаттю, хрестити її не потрібно. Якщо ж вищеперераховане в житті людини присутнє, то хрестити її варто найближчим часом, щоб допомогти утвердитися у вірі.

► Що повинен говорити пастор, коли він здійснює обряд хрещення новонаверненого?

У Великому дорученні Ісус наказав Своїм учням хрестити «в ім'я Отця, Сина і Духа Святого» (Від Матвія 28:19).

Бути хрещеним «в ім'я» Трійці означало бути зануреним у владу Отця, Сина і Святого Духа. Ісус використовував термін «ім'я» в тому ж значенні, коли сказав, що прийшов не в Ймення Своє (Від Івана 5:43).

Деякі церкви вважають, що пастор при хрещенні повинен казати: «Я хрещу вас в ім'я Отця, Сина і Духа Святого»; інші — що достатньо сказати: «Я хрещу вас в ім'я Ісуса», — щоб хрестити в ім'я всіх трьох Особистостей Трійці.

У служінні церкви, описаному в Новому Заповіті, ми бачимо кілька прикладів повелінь для хрещення. Слова, які використовуються в них, відрізняються від тих, які використовував Ісус, кажучи про Велике доручення. У день П'ятидесятниці Петро, звертаючись до юдеїв, сказав: «Хреститися в ім'я Ісуса Христа» (Дії Апостолів 2:38). Павло хрестив ефеських віруючих в ім'я Ісуса (Дії Апостолів 19:5). Коли Петро звертався до віруючих в домі Корнилія, він сказав, що ті повинні «хреститися в ім'я Ісуса Христа» (Дії Апостолів 10:48). Павло мав на увазі, що коринтські віруючі хрестяться в ім'я Ісуса (1 до Коринтян 1:12-13).

Хрещення, описане в книзі Дії Апостолів, здійснювалося в ім'я Ісуса, чим відрізнялося і від Іванового хрещення, і від хрещення в інших релігіях.

Схоже, що церква, виконуючи Велике доручення, використовувала в хрещенні ім'я Ісуса. Ймовірно, пастор, який проводив церемонію в церкві першого століття, говорив: «Я хрещу вас в ім'я Ісуса». У перші роки церкви велике значення надавалося тому, щоб люди вірували в реальність Христа; якщо людина вірила в Ісуса, вона вважалася віруючою.

Однак, згідно з історичними відомостями, церква звеличувала і Трійцю при хрещенні. У першому поколінні віруючих були люди, які говорили, що вірять в Ісуса, але вони не вірили в правильні доктрини про Бога. «Дідахе», вчення Господа, дане всім народам через апостолів (написане приблизно в 70-і роки н.е.), говорить, що новонавернених при хрещенні потрібно занурювати тричі, стверджуючи віру в кожну Особу Трійці. Інші автори в 248 році н.е. відзначали, що згадка Отця, Сина і Духа Святого при хрещенні було звичайною практикою (Іполит, Оріген, Тертуліан та інші).

Проблемою сьогодні є і те, що багато релігійних груп відкидають Трійцю. Вони кажуть, що вірять в Ісуса, але не приймають той факт, що Він така ж Особистість, як Отець і Дух Святий. Вони хрестять в Ім'я Ісуса, бо, згідно з їхніми уявленнями, «Ісус» є спільним іменем Отця, Сина і Духа Святого, підтверджуючи, що Всі Вони — Одна Особистість. Об'єднана П'ятидесятницька церква — одна з таких церков.

Сьогодні більшість церков, які вірять в Трійцю, хрестять зі словами: «Я хрещу во ім'я Отця, Сина і Духа Святого». Таким чином вони підтверджують віру в Ісуса і Трійцю.

Зібрання: Новонавернені, які приймають хрещення, повинні разом вийти вперед, щоб їх побачили присутні. Перед цим можна провести кілька хвилин, прославляючи Бога гімнами.

Писання: Можна прочитати Від Матвія 28:18-20.

Промова: Пастор може сказати всім: «Ці люди знаходяться тут, щоб засвідчити своє покаяння і віру в Христа. Оскільки хрещення символізує смерть і воскресіння Ісуса, ці християни, приймаючи хрещення, свідчать, що вони померли для гріха і тепер живуть для Бога. Вони почали нове життя у послуху Всевишньому».

Молитва: Потім пастору необхідно помолитись за новонавернених. У молитві повинні бути наступні твердження: «Господь, ми дякуємо Тобі за Твою благодать і за те, що Ти привів цих людей до спасіння і духовного життя. Ми дякуємо, що Ти звільняєш їх від влади гріха, і молимося, щоб сила Духа Святого наповнювала їх і давала перемогу кожного дня. Зроби їх свідками для оточуючих і благословенням для церкви».

Хрещення: Ті, хто приймають хрещення, повинні по одному заходити в воду. Перед зануренням пастору потрібно сказати: «Я хрещу вас в ім'я Отця, Сина і Святого Духа».

Гімн: Після обряду зібрання може заспівати гімн; також можна ще раз коротко помолитися.

1. Учні Ісуса хрестили під час Його служіння.

2. Рання церква хрестила людей всюди, де поширювалося Євангеліє.

3. Хрещення символізує смерть, поховання і воскресіння Ісуса.

4. Хрещення є свідченням спасіння і початком нового життя у Христі.

5. Новонавернений повинен хреститися незабаром після покаяння.

6. Не варто думати, що будь-хто є християнином тільки тому, що був хрещений.

7. Церква повинна підтверджувати доктрину Трійці при хрещенні.

1. До наступного заняття студентам необхідно написати коментарі по кожному з семи підсумкових тверджень, пояснивши їх значення та важливість. Потрібно викладати свої думки таким чином, щоб пояснення було адресоване тим, хто не знайомий з вивченою темою. Письмова робота повинна бути здана викладачеві.

2. Завдання (інтерв'ю): студент повинен поговорити з трьома віруючими, що прийняли хрещення, про те, що це означало для них, а потім написати короткий висновок.

3. Нагадування: студент повинен запланувати проведення трьох занять зі слухачами поза класом за матеріалами курсу.