Lesson 7: Церква в світі

► Назвіть ознаки успішної церкви.

Людина з мирським розумінням вважає, що успіх церкви залежить від кількості людей, які її відвідують, а також від розміру бюджету та вартості будівлі. Як християни, ми знаємо, що в Божих очах це зовсім не так, але нас все ще вражають такі речі. Ми зазвичай вважаємо пастора успішним, якщо у нього саме така церква.

Більш реальний показник успіху — кількість людей, які дійсно покаялися в результаті служіння церкви. Духовне зростання віруючих теж дуже важливе, але його важко виміряти.

Дуже важливий показник успіху церкви — це зміни, які вона приносить в своєму районі.

Розгляньте наступне твердження:

«Успіх помісної церкви повинен бути безпосередньо пов'язаний зі ступенем глибини змін в її найближчому оточенні. Всі інші фактори успіху другорядні»[1].

► Що ви думаєте з приводу попереднього твердження?

Євангеліє по-особливому впливає на людей через новонавернених. Кожна людина, що покаялася, починає жити відповідно до християнських принципів і таким чином впливає на багатьох. Ісус сказав, що Його послідовники — світло і сіль для цього світу.

Християнські принципи — основа не тільки свободи і справедливості, а й реформування суспільства. Якщо церква впливає на людей і вони починають слідувати християнським принципам, вони розповсюджуватимуть вплив на суспільство, утверджуючи свободу і справедливість.

Це стосується спільноти в околиці церкви: якщо люди в районі отримують спасіння, то повинні відбуватися зміни.

► Які зміни відбулися б у вашому районі, якби багато людей стали слідувати християнським принципам?

Що означало б для місцевості, в якій знаходиться община, потрапити під вплив служіння церкви? Зменшення кількості злочинів, випадків жорстокого поводження з дітьми, аморальної поведінки, жорстокості, расової дискримінації, нелегального бізнесу, експлуататорського бізнесу та вандалізму; більше людей змогли б купити собі житло. Бізнесмени вкладали б у розвиток своїх працівників більш охоче, а ті, в свою чергу, працювали б старанніше.

Духовний вплив церкви — це найважливіший пріоритет, і якщо цей вплив справжній, він буде проявлятися в видимих змінах в суспільстві.

► Про що говорить друга з найбільших заповідей Ісуса?

► Доручіть кому-небудь зі студентів прочитати Від Матвія 22:37-39 всьому класу.

В Євангелії від Луки записаний випадок, коли законник запитав Христа, як отримати життя вічне. Ісус поставив зустрічне запитання: «В законі що написано?» Відповідаючи, людина об'єднала дві найбільші заповіді: потрібно любити Бога всім своїм серцем і ближнього свого, як самого себе (Від Луки 10:27). Ісус відповів йому, що його правда, і сказав: «Роби це, і будеш жити». Людина, що йде за таким принципом любові, має життя вічне.

Потім той, хто запитував Христа, уточнив: «Хто мій ближній?» Він припустити не міг, що потрібно любити всіх, а лише хотів знайти невелику категорію людей, яких йому потрібно любити, щоб відчувати, що вимога виконана.

Ісус відповів на це запитання історією, ближнім в якій був мандрівник, що знаходився у скруті.

► Яку історію розповів Ісус як приклад любові до ближнього?

► Доручіть кому-небудь зі студентів прочитати Луки 10:30-37 всьому класу.

Христос розповів історію про самарянина як ілюстрацію того, що значить любити ближнього, як самого себе. Це приклад відповіді на термінову практичну потребу. Наш ближній — це будь-яка людина на нашому шляху; любов змушує нас реагувати на потребу.

Ісус виклав Свою місію в Луки 4:18-19:

«На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Від Луки 4:18,19).

Це твердження дає вичерпну відповідь на запитання, навіщо прийшов Христос, тому що Він Сам сказав, на що був помазаний; це була Його мета, передбачена ще в Старому Заповіті.

Те, що робив Ісус, дає напрямок діяльності церкви, яка є «тілом Христовим» в світі. Перше, що Він сказав, — потрібно проповідувати вбогим; церква не виконує цю місію, якщо нехтує або виключає їх.

Опис Ісусом Свого земного служіння показує, що Він прийшов, щоб змінювати і земні обставини теж.

► Доручіть кому-небудь зі студентів прочитати Михея 6:6-8 всьому класу. Які питання ставить пророк?

Пророк Михей бажав отримати відповідь на питання, чого насправді хоче Бог від Своїх поклонників. Він розмірковував над тим, чи достатньо тисячі баранів для жертви, або, можливо, потрібно принести в жертву первістка. Потім він пояснив, що суть не в жертві, яка повинна була бути достатньо цінною, щоб бути гідною Бога; Господь відкрив Свої вимоги.

Ми несемо відповідальність за те, щоб поводитися справедливо і допомагати іншим, щоб з ними також обходилися по справедливості.

Милість стосується не тільки використання влади на благо, а й виповнення потреб. Ісус сказав, що самарянин був прикладом любові, яку заповів Бог, тому що «вчинив йому [мандрівнику] милість».

Іноді церкви думають, що повинні концентруватися тільки на духовних потребах, вважаючи, що вони не відповідальні за вирішення проблеми бідності, проте тіло Христа на землі повинно бути моделлю любові за зразком доброго самарянина.

У Біблії згадується про бідних людей близько 400 разів, з чого ми бачимо, що проблема бідності важлива для Бога.

Ісус сказав, що Царство Боже належить убогим (Від Луки 6:20); апостол Яків — що Бог обрав бідних, щоб зробити їх багатими у вірі (Якова 2:5); Всевишній проявляє Свою силу, використовуючи бідних та слабких світу цього (1 до Коринтян 1: 7-29). У церкви є багато причин благовістити їм, і одна з них — Євангеліє поширюється швидше серед бідних.

Місто Содом стало загальною назвою через сексуальні збочення; але не тільки на це Господь звертає нашу увагу.

► Доручіть кому-небудь зі студентів прочитати Єзекіїля 16:49-50 всьому класу. Які гріхи згадуються в цих віршах?

Жителі Содому використовували багатство для свого задоволення і не шукали шляхів допомоги бідним («руки вбогого та бідного вона не зміцняла»), щоб змінити їх становище.

Коли церква відповідає за певний район, ця місцевість називається церковним приходом. Історично так склалося, що великі церковні організації від кожної громади, котра до них належала, очікували служіння в певній географічній місцевості. Цей звичай стосувався Римсько-католицької церкви в багатьох частинах світу, Лютеранської церкви в Німеччині та Англіканської в Великобританії. У більшості протестантських церков немає парафій в цьому сенсі.

Уявімо, як би це було, якби кожна церква розглядала себе як єдино необхідну для свого району. Всі в приході знали б пастора і те, що він може молитися, давати поради і підбадьорювати незалежно від того, приходять люди до церкви чи ні. Якби він відвідував людей в районі, то його основною метою було б не переконувати людей приходити на церковні служіння, а служити громадою цим людям.

Церква несла б служіння, що відповідало б на потреби району. Це було б сімейне консультування, наставництво молоді, допомога у виборі професії з урахуванням характеру людини та інші важливі аспекти. Все це пов'язано з задачами церкви. Для зазначених вище сфер життя людей біблійна точка зору критично важлива, і церква повинна ділитися Божою мудрістю в цих областях. Легко вказувати на те, що неправильного в суспільстві, але церква повинна показати, яким певні явища мають бути насправді.

► Які потреби вашого району можна змінити за допомогою Божого Слова?

Старозавітні пророки розглядали землю і людей в контексті приналежності до Бога і закликали всіх дотримуватися завіту Господа. Вони проповідували про [1]благословення, що сходило на спільноту, коли вона дотримувалась Божого плану, і прокляття, які приходили як наслідок непослуху.

Пастор повинен сприймати свій район як прихід, що належить Богу. Бог —Власник і Правитель, що пропонує благословити Своїх людей, якщо вони живуть згідно Його плану. Пастору необхідно постійно закликати людей жити під Божим керівництвом, пояснювати, що означає отримувати Божі благословення і підбадьорювати всіх увійти у взаємини із Всевишнім.

Поняття приходу не означає, що всі жителі району повинні бути членами громади. Церква складається з тих, хто присвятив своє життя Богу, і такі люди впливають на загал.

Поняття приходу не означає, що район контролює громаду і встановлює її цінності. У церкви є доручення від Бога: вона слідує Його Слову і представляє інтереси Царства Божого перед суспільством.

Оскільки церква повинна бути світлом і сіллю, вона покликана змінювати свій район.

Багато служінь підтримують програми, які відповідають на матеріальні потреби. Вони надають допомогу настільки, наскільки їм дозволяють ресурси, і вважають, що це буде сприяти в тому, щоб їм подружитися з мешканцями і залучити їх до Євангелія. Метою в такому випадку є створення можливості поділитися Євангелієм; таким чином віруючі хочуть показати, що не байдужі до потреб оточуючих людей.

Вони слідують плану: програма — взаємини — Євангеліє. Часто програми допомоги діють не так, як вони задумувались. Благодійність, можливо, сприяє побудові взаємин між тими, хто надає допомогу, і тими, хто її отримує.

Іноді люди зацікавлені лише в тому, щоб їм допомогли, а до Євангелія вони не виявляють інтересу. Служителі, які беруть участь в проекті, можуть бути занадто зайняті, щоб ділитися Благою звісткою; ті хто отримують, беруть стільки, скільки можуть, і так довго, як можуть, а потім шукають допомоги у когось іншого.

Формулу слід змінити з точністю до навпаки: основний акцент церква повинна ставити на благовісті при першій же зустрічі.

► Що таке Євангеліє?

Коли церква несе Євангеліє світу, необхідно додавати до нього описання нового життя в общині. Спасіння — це не таке особисте рішення, яке залишить людину один на один з собою в дивному новому житті; грішники не приймуть Євангеліє, якщо не будуть залучені до общини віри, яка знайомить їх з Благою звісткою.

У служінні Ісуса і апостолів ми бачимо Євангеліє як «добру звістку» Царства Божого: це новина про те, що грішник може бути прощений і відновлений у взаєминах з Богом. Людина звільняється від сили гріха і стає новим творінням; вона приєднується до сім'ї віри, де її духовні брати та сестри підбадьорюють її та допомагають в потребах.

Церква повинна бачити свою основну місію в поширенні Євангелія і постійно працювати над цим. Всі повинні знати, що спасіння душ — це суть функціонування Божої установи, тоді вона буде приваблювати правильних людей — тих, хто зацікавлений в Євангелії. Такі люди приєднаються до церкви, а це і є взаємини, створені Благою звісткою.

Церква повинна допомагати людям, які перебувають у взаєминах з громадою. Можливо, не всі вони спасенні, але вже залучені Євангелієм і перебувають в церковному спілкуванні.

Тому змінена формула наступна: Євангеліє — взаємини — допомога (не програма). Громада не повинна обмежуватися лише програмами допомоги; церква — це група людей, яка надає підтримку тим, хто перебуває у взаєминах з нею. Якщо громада організовуватиме програми, то люди приходитимуть на них і не залучатимуться до розвитку взаємин.

1. Ефективна церква приносить зміни в своєму районі.

2. Ми повинні показувати любов до ближніх, реагуючи на їхні потреби.

3. Місія церкви — служіння бідним.

4. Церква повинна служити людям в своїй географічній місцевості.

5. Церква повинна пояснювати і показувати, яким має бути суспільство.

6. Служіння поширення Євангелія має бути основним пріоритетом церкви.

7. Церква повинна допомагати людям в контексті взаємин з ними.

1. До наступного заняття студентам необхідно написати коментарі по кожному з семи тверджень, які підсумовують тему (всього сім абзаців), пояснивши їх значення та важливість. Потрібно викладати свої думки таким чином, щоб роз'яснити тези тим, хто не знайомий з вивченою темою. Письмова робота повинна бути здана викладачеві.

2. Завдання (інтерв'ю): поговоріть з кількома людьми, які не відвідують церкву; попросіть описати вплив громади на їхній район. Зробіть висновок з почутого.

3. Нагадування: студент повинен запланувати проведення трьох занять зі слухачами поза класом за матеріалами курсу.