Lesson 5: Членство в церкві

► Чи може людина бути християнином поза церквою?

[1]У людей існує багато вагомих причин, щоб ходити до церкви. Можна відвідувати служіння, щоб навчитися чомусь, відчути Божу присутність, а також прийняття і дружбу; отримати підбадьорення для правильних вчинків в життєвих баталіях; виправити своє ставлення і погляди; пережити зміни; поклонятися Богу з іншими, проявляти посвяту Господу, допомагати в служінні церкві, бути частиною і свідком того, що робить Бог.

Якщо людина не ходить на служіння, і все, перераховане вище, — недостатньо вагомі причини для відвідування церкви, то це проблема. Присутність на служіннях не робить людину християнином; проте, якщо людина не ходить до церкви, швидше за все, вона не християнин.

► Чому важливо бути членом церкви? Хіба недостатньо просто відвідувати церкву і бути християнином?

В одному з попередніх уроків ми побачили, що пріоритетом служіння Павла було пояснення ролі церкви. Апостол говорив про її важливість та про те, що вона є Божим способом втілення плану спасіння по всьому світу.

Покликанням апостола Павла було

висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа… (До Ефесян 3:9,10).

«Таємниця» — план Бога для вираження Його повноти та явлення Його мудрості в церкві. Хороший план приваблює людей, і вони цілком віддають себе йому. Група присвячених людей — це і є церква.

Божий план для церкви вимагає посвяти від людей. Церква — це спільнота тих, хто відгукнувся на Божий поклик і присвятив себе йому. Якщо людина не віддала себе церкві, вона не посвячена Божому плану.

► Які причини називають люди, якщо не хочуть бути посвяченими членству в церкві?

Бог живе всередині кожного віруючого, але також по-особливому і в церкві (групі посвячених віруючих).

Зверніть увагу на наступні вірші; вони говорять про те, де живе Бог: «...що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (До Ефесян 2:21,22).

Бог живе в церкві. Церква — це група віруючих: оселя, в якій живе Бог Духом Святим [1]. Перебування Всевишнього в церкві має на меті цілі, які виходять за рамки того, що ми можемо зробити осібно. Якщо людина не бажає присвятити себе церкві, вона відмовляється від можливості бути частиною Божого плану.

Людина відновлює свою духовну особистість, коли вона викрита у гріху, а потім переживає Божу любов, благодать і прийняття. Коли вона кається і покладає свою віру на Христа, вона стає дитиною Бога; це найважливіша роль в житті людини.

Людина також духовно ототожнюється з членами Божої сім'ї (До Ефесян 2:19). Всі інші віруючі — її брати і сестри, і вона відчуває родинність з будь-яким справжнім християнином, який зустрічається на її шляху.

Церква існує і як всесвітня Божа родина, і як помісна община, яка функціонує як Божа сім’я в конкретній місцевості. Якщо у брата чи сестри виникає потреба, помісна духовна сім'я допомагає. Віруючий може очікувати допомоги, але так само він повинен бути присвяченим їй і готовим допомагати іншим. Неможливо було б розраховувати на допомогу від духовної родини, якби не було віруючих, що присвячують цьому свій час і ресурси.

Деякі люди просять про допомогу, але самі не готові допомагати іншим. Вони не розуміють, що значить бути присвяченим сім'ї.

Інші люди про себе дбають самостійно і очікують цього від решти; вони не розуміють своєї відповідальності щодо інших.

► Як би ви пояснили людині, що їй необхідно присвятити себе Божій родині?

Повірити Божій істині і коритися Господу — це ті рішення, які кожна людина повинна ухвалювати самостійно. Взаємини Бога з людиною починаються тоді, коли вона кається і покладає свою віру на Христа. Взаємовідносини віруючого з Ісусом не залежать від інших; в кожному християнині є Дух Святий, Який направляє його в розумінні Божого Слова.

Однак багато віруючих стали занадто незалежними. Їх особисте сприйняття служить кінцевим авторитетом; вони довіряють тільки власному тлумаченню Святого Письма і шукають таку ціль свого життя, яка звеличить їхні особисті обдарування замість того, щоб шукати реалізації цих дарів в тілі Христа. При ухваленні важливих рішень вони зважають на власну думку, особисті почуття та бажання, не керуючись мудрістю церкви.

Багато людей не можуть пояснити мету існування церкви. Вони бачать її цінність лише в забезпеченні певних потреб людей і не присвячують себе їй, як сім'ї. Вони не підкоряються ніякій духовній владі, а в разі виникнення проблеми негайно залишають громаду і шукають нову. Подібна проблема існує скрізь, але в деяких культурах схильність до незалежності проявляється більше, тому що там звеличується культ особистої свободи.

Багато церков вирішили, що люди духовно незалежні. У проповідях пастори дають вказівки, як людині ухвалювати самостійні рішення для досягнення найкращих результатів. У деяких громадах існує команда лідерів, що займається впровадженням церковних програм, а всі інші являють собою лише натовп глядачів; інші ж церкви — власність пастора, і він намагається маніпулювати людьми, щоб утримати їх та зібрати фінансову підтримку.

Новозавітна картина церкви: це помісна община, яка розподіляє обов'язки серед членів своєї громади. Неможливо церкві реалізувати свої задачі, якщо немає посвяченої громади людей, що співпрацюють один з одним. Більшість послань Нового Заповіту написані не окремим людям, а церквам, і їх потрібно тлумачити і приймати саме таким чином.

► Розглядаючи кожен аспект, подумайте, чому і яким чином громада впорається з цим завданням краще, ніж одна людина поза церквою.

1. Благовістя (Від Матвія 28:18-20).

2. Спільне поклоніння (1 до Коринтян 3:16).

3. Відданість доктрині (1 Тимофію 3:15, Юди 1:3).

4. Фінансова підтримка пастора (1 Тимофію 5:17-18).

5. Підтримка місіонерів (Дії Апостолів 13:2-4, До Римлян 15:24).

6. Допомога нужденним членам церкви (1 Тимофію 5:3).

7. Дисциплінування членів церкви, що впадають в гріх (1 до Коринтян 5:9-13).

8. Звершення хрещення і Вечері Господньої (До Матвія 28:19, 1 до Коринтян 11:23-26).

9. Навчання віруючих і скерування їх до зрілості (До Ефесян 4:12-13).

[1]Більшість з перерахованих вище пунктів неможливо здійснити поодинці: їх виконання залежить від співпраці групи віруючих з лідерською структурою.

Бог закликає кожного християнина присвятити себе помісній церкві і допомагати виконувати її місію в світі. Якщо член громади не зайнятий служінням, то він не виконує свою задачу як член тіла Христового.

У Бога є план дій для тіла помісної церкви; Господь дає все необхідне і від нас очікує посвячення.

► Доручіть комусь зі студентів прочитати 1 до Коринтян 12:12-27 всьому класу.

Павло сказав, що члени церкви повинні працювати спільно як члени фізичного тіла. Одна частина тіла не може бути незалежною від інших, відповідно, не може досягти багато чого без інших.

Християнин повинен розуміти, що його здібності по-справжньому цінні тільки в тілі церкви. Так само, як око або вухо не приносять користі без тіла, малоймовірно, що людина виконає значиму Божу мету, якщо не буде присвяченим членом церкви.

► Доручіть комусь зі студентів прочитати Дії Апостолів 2:46-47 всьому класу.

Господь додавав людей до церкви щодня. За часів ранньої церкви приєднання до громади не було складним процесом. Свідоцтво навернення і віра були підставою для членства. Навіть без формального процесу прийняття до членства в церкві або ознайомлення зі списком правил для членів громади можна було легко побачити, хто належав церкві, а хто ні.

Нерідко церква починає свою діяльність у відсутності формального членства. Спочатку вона складається з команди служителів; потім місцеві жителі, які відгукнулися на Євангеліє, приєднуються і залучаються до служіння. Група часто зустрічається для обговорення життєвих питань, духовних аспектів, бачення майбутнього і практичних моментів життя церкви. Списку членів громади немає, але всі знають, хто присвячений церкві.

У міру зростання громади постають питання членства. Багато людей відвідують церкву і беруть участь в заходах, але хто з них дійсно належить громаді? Церква повинна бути свідченням для своєї місцевості. Але як вона може ним бути, якщо люди, що проживають навколо, не знатимуть тих, хто є частиною церкви? Ми вчимо общини допомагати людям, які належать тілу Христовому, але як їм знати, хто вони? Якщо людина відмовляється реагувати на зауваження та відкрито живе у гріху, як її можна відрізнити від групи віруючих і показати різницю між тими, хто посвячений святому і вірному життю, а хто ні?

У багатьох сучасних церков сформульований детальний список вимог до членів своєї громади, а також затверджені доктрини і правила для повсякденного життя; можливий також випробувальний термін. Людям, які увірували, не дуже просто приєднатися до таких общин.

Новонаверненого необхідно приймати в спілкування церкви негайно. Йому потрібно бути частиною групи віруючих, посвячених один одному. Отримавши спасіння, він втрачає невіруючих друзів, і християнське спілкування йому просто необхідне.

Також новонавернений має потребу в учнівстві, яке він отримує в спілкуванні з віруючими; цінності людей, які поділяють свої життя з ним, будуть формувати його як християнина.

Як бути, коли новонавернений не може приєднатися до церкви через завищені вимоги, які він ще не в змозі зрозуміти? Якщо його не приймають до членів громади, він відчуває, що його не приймають в церкві. Йому потрібно членство хоч якогось рівня відразу ж; рання церква вирішувала ці питання не зволікаючи.

Загальне членство.

Якщо новонавернені християни швидко стають членами церкви, то в громаді будуть духовно незрілі люди. Новонавернені не розуміють важливості всіх доктрин церкви; до того ж вони ще не розвинули зрілий християнський стиль життя, тому їм не слід давати можливість брати участь у рішеннях громади. У зв'язку з тим, що серед членів церкви будуть незрілі християни, звичайні члени церкви не повинні брати участь у прийнятті життєво важливих рішень, наприклад, в якому напрямку рухатися церкві.

Серед членів общини повинні бути люди, які сформують управлінське тіло; воно повинно складатися зі зрілих християн, які практикують доктрини церкви в своєму житті. До членства в цій групі повинні бути більш високі вимоги, ніж до загального; приналежні до неї люди можуть служити вчителями і лідерами церкві. Управлінське тіло стежить, щоб церква залишалася вірною своїм доктринам та цілі.

Загальне членство передбачає прийняття справжніх новонавернених, що присвячують себе церкві. Вимоги до загального членства — знання основ християнства та посвячення конкретній церкві. Новонаверненого слід швидко приймати в члени громади, якщо в його житті сталося справжнє покаяння. Потім люди залучаються в спілкування і життя церкви, котрі їм конче необхідні невідкладно. Деякі церкви називають загальне членство спілкуванням.

► Чому новонаверненому потрібно негайне залучення до церковного життя?

► У світлі матеріалу даного розділу, що таке спілкування і хто може бути членом церкви?

► Що таке управлінське тіло і хто може бути його членом?

Спілкування і управлінське тіло — це система членства. Нижче представлений опис двох інших систем членства в громаді.

Членство в общині для зрілих християн.

Одна з сторін членства в общині полягає в тому, щоб членами громади була група християн, що дотримуються здорових доктрин, достатньо зрілих, щоб їм можна було довіряти голосування з церковних питань. Ця група обирає людей на керівні посади, включаючи пастора; рішення ухвалюються шляхом голосування з кожного питання чи через обрання групи представників, які виносять рішення. Оскільки членство означає контроль над управлінням, новонавернені приймаються в члени громади не відразу. Чим більше консервативна і обережна церква, тим довший список вимог та період від моменту навернення до членства. Встановлені церквою вимоги для членства — зріле християнство, до якого «не дотягує» новонавернена людина; вона може брати участь в житті церкви роками і не бути членом общини. Деякі новонавернені йдуть, тому що не можуть бути членами громади.

Членство в громаді.

У деяких общинах членами церкви вважаються ті, хто зазвичай відвідує недільні служіння. Окрема група людей може брати участь у голосуванні з церковних питань. В церкві можуть бути представлені інші форми структур влади, але всі, хто ходить на служіння, є членами громади. Церква може заявляти про відсутність списку людей, які належать до неї, однак навіть в громаді, яка декларує відсутність членства, є неписана система визначення членів громади, просто вона менш чітка.

В церквах з таким членством контроль може належати пастору, який служить у церкві багато років, або, можливо, громада управляється лідерами з впливових сімей, навіть якщо вони не обіймають офіційних посад.

Якщо у молодої церкви «розмите» членство і громада є остаточним авторитетом в ухваленні рішень, неможливо передбачити, якою вона буде через кілька років.

Якщо церква, що існує більш тривалий термін, стабільна, то, швидше за все, її контролює або сімейна група, або сильний пастор. Якщо людям складно пояснити правила, чому все відбувається саме так, вони просто довіряють тим, хто на чолі. Записаних інструкцій може не існувати або вони можуть ігноруватися. Коли приходить час замінити пастора або інших лідерів, в церкві можуть відбуватися великі зміни.

► Які слабкі і сильні сторони ви бачите в двох видах членства, описаних вище?

► Нижче подано приклад членства спілкування і управлінського тіла у церкві в Індіанаполісі, штат Індіана, США, а потім — приклад церковного заповіту, який використовується у Філіппінській Біблійній Методистській церкві. Студенти повинні прочитати ці два приклади і порівняти їх з членством в відомих їм церквах.

Спілкування в церкві Викторі Чапел

В церкви Вікторі Чапел люди з округи запрошуються на більшість заходів, включаючи служіння поклоніння, домашні зустрічі та вивчення Біблії. Будь-хто може брати участь у поклонінні, ділитися потребами, молитися, приходити на обіди, обговорення і неформальне спілкування, проте Новий Заповіт вчить нас, що група людей, які складають помісну церкву, повинна бути визначена: має бути публічно відомо, хто є членом громади. Без такої чітко окресленої групи церква позбавлена можливості нести ясне свідоцтво світу, а також справжнє християнське спілкування, що ґрунтується на християнській єдності; неможливо практикувати біблійну дисципліну і разом нести відповідальність за церковне служіння, тому відповідальність за служіння в Вікторі Чапел лежить на групі всередині громади, званої спілкування.

Вимоги для члена групи спілкування

Ми усвідомлюємо, що є багато інших ознак духовного зростання, але наступний список дає основи, необхідні для єдності і справжнього спілкування.

(1) Духовне життя.

Виявляти докази навернення, духовної спраги і посвяти; жити в слухняності і перебувати у взаєминах з Богом.

(2) Біблійна мораль.

Утримуватися від сексуальної розбещеності, вживання наркотиків, тютюну та алкогольних напоїв.

(3) Посвята церкві.

Вірно відвідувати всі служіння церкви, крім випадків хвороби, іншого служіння або роботи, яку неможливо скасувати в неділю.

Відокремлювати десятину для церкви.

(4) Доктринальна єдність.

Ухвалення і розуміння тверджень віри церкви Вікторі Чапел необхідно. Пастор особисто проводить бесіду з кожним кандидатом.

(5) Практична етика.

Бути чесним у всіх взаєминах і вірним посвяченню. Обирати поведінку, яка відповідає принципам любові і вірності тим, хто перебуває в цьому спілкуванні.

Вимоги

Ми усвідомлюємо, що деякі нові члени громади покинуть нас, але нашим вибором була відсутність випробувального терміну, оскільки новонаверненим потрібне негайне залучення до життя церкви.

Управлінське тіло затверджує людину, запропоновану для спілкування, після того, як пастор поговорить з кандидатом.

Новонавернений, прийнятий в спілкування, буде хрещений, якщо це не було зроблено раніше.

Якщо віруючий в спілкуванні порушить вимоги, управлінське тіло або виключить його зі спілкування, або дозволить пройти випробувальний термін в підзвітності, після чого питання буде переглянуте.

Філіппінська Біблійна Методистська церква

«Прийнявши Ісуса Христа як Спасителя і Господа, вірячи в Його смерть, пролиття крові і воскресіння як дію, необхідну для мого спасіння, я приєднуюся до вселенського тіла Христового, у якого є багато членів так само, як у тіла людини. Через щиру молитву і провід Духа Святого я ухвалюю рішення приєднатися до сім'ї Філіппінської Біблійної Методистської церкви, до її спілкування, віри і духовної дисципліни в міру того, як Бог буде зрощувати мене. Я роблю це, щоб присвятити себе Богу і іншим членам громади, і зобов'язуюсь виконувати наступне:

По-перше, захищати єдність церкви:

• діючи з любов'ю щодо інших членів громади (1 Пет. 1:22);

• відмовляючись пліткувати і злословити (До Еф. 4:29);

• підкоряючись лідерам (До Євр. 13:17);

• виявляючи співчуття до тих, хто відпав від Божої благодаті (До Гал. 6: 1-2).

По-друге, розділяти обов'язки моєї церкви:

• молячись за її зростання (1 Фес. 1: 1-2);

• запрошуючи людей, які не належать до церкви (Від Луки. 14:23);

• Тепло вітаючи відвідувачів (До Рим. 15: 7);

• Проповідуючи Ісуса Христа людям (Дії Апостолів 8:33-35).

По-третє, нести служіння в моїй церкві:

• відкривши духовні дари (1 Пет. 4:10);

• навчившись, перебувати з пасторами в служінні (До Еф. 4: 11-12);

• Розвиваючи серце слуги, служити святим, голодним, голим, хворим, вдовам та сиротам, ув'язненим, пропонуючи їм благодать, дану мені (Від Мат. 25:31-46; До Фил. 2:3-7).

По-четверте, являючи гарне свідоцтво моїй церкві:

• вірно відвідуючи зібрання (До Євр. 10:25);

• смиренно приймаючи Боже Слово через проповідь і перебуваючи в світлі (I від Ів. 1:9-10);

• дотримуючись життя в святості (До Євр. 12:14; До Фил. 1:27);

• сповідуючи помилки (Якова 5:16);

• беручи участь у Вечері Господній (I Кор. 11:23-26);

• регулярно жертвуючи фінанси (Лев. 27:30; 1 до Кор. 16: 2; 2 до Кор. 9:7).

Підписано _________ дата _______________ __________

Підпис члена церкви ________________________________

Схвалено: ________________________________ пастором помісної церкви

1. Бог живе в групі віруючих по-особливому.

2. Церква — це Божа родина, в якій віруючі присвячують себе взаєминам, подібним сімейним.

3. Церковне членство — це спосіб посвячення себе виконанню Божого плану для церкви.

4. Члени громади повинні розділяти між собою церковні обов'язки.

5. Особисті здібності кожного члена громади максимально цінні, коли вони використовуються в житті церкви.

6. Новонавернених потрібно залучати до церковного життя відразу ж.

7. Зрілість не повинна бути вимогою до церковного членства.

1. До наступного заняття студентам необхідно написати коментарі по кожному з семи підсумкових тверджень (всього сім абзаців), пояснивши їх значення та важливість. Потрібно викладати свої думки так, щоб роз'яснити тези тим, хто не знайомий з вивченою темою. Письмова робота повинна бути здана викладачеві.

2. Письмове завдання: підрахуйте в процентному співвідношенні, скільки людей є присвяченими членами вашої церкви (приблизно). Опишіть, як людина може стати членом вашої громади.

3. Нагадування: студент повинен запланувати проведення трьох занять зі слухачами поза класом за матеріалами курсу.