(1) Усвідомити цінність історико-культурного фону для тлумачення Біблії.

(2) Навчитися правильно ставити питання, щоб розкрити історико-культурне підґрунтя уривка з Писання.

(3) Навчитися розуміти конкретний вірш в контексті.

(4) Навчитися уникати поширених помилок під час вивчення контексту.

► Назвіть слово у вашій мові з декількома значеннями. Коли хтось вживає його, як ви розумієте, про що йдеться?

Один з найважливіших аспектів тлумачення Біблії — контекст уривка, що вивчається; на цьому занятті ми навчимося досліджувати історико-культурний та біблійний контексти уривка.

► Прочитайте 2 Тимофію 4:6-22.

Павло писав Тимофію: «Попильнуй прийти до зими» (2 Тимофію 4:21). Зверніть увагу на прохання Павла в контексті наступного історичного тла:

• Павло перебуває в римській в'язниці; незабаром його стратять мученицькою смертю за віру.

• Тимофій служить в Ефесі — за сотні кілометрів від нього.

• Подорож морем була складною восени і неможливою взимку. Щоб Тимофій встиг до зими, йому потрібно було вирушити незадовго після того, як він отримав лист. [1]

Історичний контекст додає цінності емоціям, що стоять за проханням Павла. Апостол говорить більше, ніж просто: «Прийди до мене, коли зможеш». Він благає свого духовного сина: «Я хочу побачити тебе перед смертю. Якщо ти чекатимеш зиму, подорож буде неможливою. Будь ласка, прийди, поки ще не пізно». Послання містить таку саму звістку, навіть якщо ми нічого не знаємо про історичний контекст, але він підкреслює гостроту прохання апостола.

Історичний і культурний контекст важливі, тому що Бог не дав нам Біблію, написану універсальною мовою, зрозумілою кожному. Два наступних твердження щодо Слова Божого важливі:

1. Принципи Писання істинні для кожної людини у будь-якому місці в будь-який час.

2. Принципи Писання були дані конкретним людям в конкретному місці в конкретний час.

Тлумачення Біблії[2]

Чим краще ми розуміємо історико-культурне тло Писання, тим глибше усвідомлюватимемо універсальні принципи Біблії.

У міру вивчення історико-культурного контексту ми читаємо Слово Боже з точки зору «їхнього міста», щоб зрозуміти звістку, призначену первинній аудиторії. Потім ми розглядаємо «ріку» — культурні особливості, які відділяють наш світ від стародавнього. Чим краще ми зрозуміємо світ Біблії, тим чіткіше можемо почути, як Боже Слово проговорює до сучасного світу.

Читати Писання в його первісному контексті важливо, тому що це підстава важливого принципу його інтерпретації: будь-яке достовірне тлумачення біблійного тексту в наші дні має відповідати початковій вісті тексту; не потрібно знаходити «смисли», які суперечать початковим посланням.

Що таке історико-культурний контекст? Це все, що поза текстом, і допомагає нам зрозуміти його смисл. Щоб дослідити історико-культурний контекст, ви можете вдатися, наприклад, до таких питань:

• Яким було життя ізраїльтян в пустелі (Вихід-Повторення Закону)?

• Опишіть культуру Палестини I століття (Євангелія).

• Хто були ті лжевчителі, які викликали хвилю обурення Павла (До Галатів і До Филип'ян)?

Деякі з питань, які слід поставити, вивчаючи історико-культурний контекст.

(1) Що ми знаємо про біблійного автора.

Оскільки Бог говорив через людей-авторів, знання про них допоможе нам краще розуміти Боже Слово.

Читаючи послання Павла, згадайте його життя до навернення. Читаючи описання початкової надії на тіло (До Филипʼян 3:4-6), майте на увазі, що фарисеї були в пошані завдяки їхньому ретельному послуху Закону. У той час, як ми згадуємо їхнє лицемірство і відмову прийняти Ісуса, слід також пам'ятати про любов до кожної деталі Божого закону.

З іншого боку, коли Павло називає себе першим з грішників (1 Тимофію 1:15), пам'ятайте, що він гнав церкву і віддавав християн на смерть; він не забував про своє життя до зустрічі з Христом по дорозі в Дамаск.

Читаючи Вихід, ми повинні знати про привілеї, які були доступні Мойсею в палаці фараона. Коли ми усвідомлюємо, наскільки розкішним було його життя, описане в посланні До Євреїв 11:25, слова про нього набувають ще більшого значення : «Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху». У міру того, як ми дізнаємося про освітні та культурні можливості, які були у молодого Мойсея, приходить усвідомлення, як Бог готує Свого слугу очолити великий народ.

(2) Що ми знаємо про біблійну аудиторію?

Водночас з дослідженням інформації про біблійних авторів ми повинні дізнаватися якомога більше про первісну аудиторію.

Багато матеріалу з 1 і 2 Хронік повторюється з Книг Самуїла та Царів. Чому? Книги Хронік були написані після повернення Ізраїля з полону. Царів показують, чому Бог дозволив Ізраїлю страждати від суду; Хронік — що Всевишній, як і раніше, піклувався про Свій народ.

Єремія проповідував у дні, що передували руйнуванню Єрусалима. Читаючи його послання про суд, слід пам'ятати, що це повинно було статися незабаром, однак в книзі пророка ми також зустрічаємо обіцянку Всевишнього: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єремії 29:11); вона прозвучала не напередодні звільнення, але вигнання. Божий план для Його народу складався з судів, що приведуть його до покаяння.

1 Послання Івана було адресоване християнам, що стикалися з лжевченням про те, що тільки дух — це добре, а фізична матерія — зло. Лжевчителі стверджували, що Ісус не був на 100% людиною; Він тільки здавався нею. Іван нагадав своїм читачам, що у Христа було фізичне тіло: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя» (1 Івана 1:1).

Лжевчителі також говорили, що спасіння прийшло через таємне знання, яке було відкрите лише кільком людям. Іван показав, що ми повинні жити в послуху, щоб мати справжнє пізнання Бога: «А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо» (1 Івана 2:3). Знання, яке призводить до вічного життя, передбачає любов: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів…» (1 Івана 3:14).

(3) Що ми знаємо про історичну обстановку?

Уявіть собі проповідника, котрий анонсує: «Сьогодні я проповідуватиму на тему, як християнину знайти собі дружину. У книзі Суддів 21:20-21 йдеться про те, що ми повинні піти в сусіднє селище і зробити засідку в кущах. Коли прийде одна з дівчат, її потрібно схопити і доставити додому. Це біблійна модель вибору дружини». Вам слід поставити під сумнів правильне застосування цим проповідником Писання!

Чому заяву можна вважати хибною? У книзі Суддів сказано, що чоловіки з коліна Веніаміна колись так вчинили, і в ній навіть згадується, що зробили вони це через поважну причину — щоб зберегти одне з колін Ізраїля, однак проповідник проігнорував історичний контекст. Ця історія описана наприкінці книги Суддів, де зображено занепад Ізраїля, його віддалення від Божого плану та наближення до хаосу. Замість того, щоб освітлювати Божий план щодо шлюбу, ця історія показує, що відбувається, коли народ Всевишнього бунтує.

Іноді ми мало знаємо про автора чи аудиторію, але обізнані із загальною історичною обстановкою. Нам невідомий автор книги Рут, але ми знаємо, які події відбулися в часи правління суддів: «І сталось за часу, коли судді судили…» (Рут 1:1). Це був період соціального хаосу в Ізраїлі (Суддів 21:25). На противагу невірності Ізраїля Богові, книга Рут привертає увагу до вірності Рут — моавитської вдови.

Історія також розповідає про те, як Боаз некорисливо одружився з Рут, щоб забезпечити законного спадкоємця для померлих синів Ноомі. Як родич-викупитель, він пожертвував своїми правами на спадщину, щоб подарувати Ноомі сина; вчинивши так, він отримав місце в родоводі Давида (Від Матвія 1:6, 16).

Історичний фон важливий під час тлумачення книги Йони:

• Ніневія була столицею Ассирії — найнебезпечнішого ворога Ізраїля.

• Приблизно в той самий час, коли Йона проповідував у Ніневії, Амос та Осія попереджали, що гряде Божий суд на Ізраїль від рук асирійців.

З людської точки зору небажання Йони проповідувати асирійцям зрозуміло. Книга Йони показує точку зору Всевишнього — Бога, Котрий любить всіх людей безумовно.

(4) Що ми знаємо про культурну обстановку?

До історико-культурного контексту Писання також належать звичаї культури, котрі існували в біблійному світі. Ми отримуємо новий погляд на притчі Ісуса, коли читаємо їх в контексті звичаїв Палестини I століття.

• Притча про доброго самарянина (Від Луки 10:30-35) вразила юдейську аудиторію. Слухачі Ісуса не були б здивовані, що релігійні лідери не допомогли мандрівникові, проте вони очікували, що рятівником буде рабин чи фарисей; замість цього Ісус вказує на зневаженого самаритянина як на зразок любові.

• Вивчаючи притчу про блудного сина (Від Луки 15:11-32), необхідно пам'ятати, що юдейські отці були людьми честі. Слухачі очікували, що батько не дозволить синові повернутися, або, можливо, зоставить його в статусі раба; натомість він відкидає свою гордість і, не тямлячи себе з радості з приводу повернення втраченого сина, забуває про це. Цей вчинок настільки дивний, що в деяких східних культурах ця історія називається «Притча про батька, котрий біжить назустріч». Так само наш Небесний Батько не чекає, поки ми заслужимо Його прощення, а звертається до наших бунтарських сердець. Це картина непомірної любові нашого Отця.

Послання Павла потрібно читати з урахуванням культурних особливостей I століття. Ефесян 5:21-6:9 було потрясінням для читачів послань апостола: веління дружинам підкоритися своїм чоловікам було нормою, однак для чоловіків бути жертовними за прикладом Христа було чужим для римської аудиторії. Від дітей очікувалося, що вони будуть слухняні своїм батькам, але ніхто в римському світі не говорив батькам не провокувати своїх дітей на гнів.

Коли Павло закликав филип'ян жити, пам'ятаючи, що «життя ж їх на небесах» (До Филипʼян 3:20), він писав містянам, у котрих були особливі привілеї громадянства в Римській імперії. Оскільки Филиппи був заснований як колонія для відставних військових, громадяни дуже сильно цінували своє громадянство. Павло нагадав филип'янам, що їхнє справжнє громадянство на небесах, а не в земному місті. Знання цих історико-культурних особливостей допомагає нам краще розуміння филип'ян.

Встановлення історико-культурного контексту.

Як ми вже розглядали раніше, вивчення історико-культурного контексту уривка починається з постановки запитань. Як нам знайти відповіді на них? У додатку до курсу представлено кілька джерел для вивчення Біблії, котрі можуть допомогти нам знайти відповіді. Ми також рекомендуємо використовувати вступні курси по Старому та Новому Заповітах від Shepherds Global Classroom; вони надають загальну інформацію про кожну з книг Біблії.

Ще одне, що слід розглянути при тлумаченні Біблії, — це контекст. Важливо поставити питання: «Як цей вірш, абзац, розділ співвідносяться з усією Біблією?»

Уявіть, що ви знайшли клаптик паперу з одним реченням, відірваним від листа, і прочитали: «Так, 7, нормально».

• Можливо, у автора була запланована зустріч з кимось, і він підтверджує, що 7 годин — це прийнятний час.

• Може статися, записка була призначена дружині, яка запитала, скільки людей можна запросити на вечерю в п'ятницю. Чоловік відповідає: «Так, сім (осіб) нормально».

• Може, автор запропонував книгу для продажу за $ 8.00. Хтось запитав: «Чи знизиш ти ціну до $ 7.00?» Автор відповідає: «Так, 7 нормально».

Ми можемо зрозуміти окремі речення тільки після того, як знаємо контекст, наприклад, цілого абзацу, а абзац сприймаємо в контексті цілого листа. Найкраще читатиметься лист в контексті серії листів між людьми.

Досліджуючи Писання, слід чинити так само; окремі вірші слід читати в контексті абзацу, глави і цілої книги; акцент контексту спочатку направлений безпосередньо на уривок, а потім розповсюджується і на всю Біблію.

Щоб правильно зрозуміти окремий вірш, нам потрібно розглянути контекст. Псалом 1:3 дає чудову обіцянку людині, яка знаходить радість в Божому законі. Така людина подібна до дерева, посадженого біля потоків води, що приносить плід: «...і все, що він чинить, щаститься йому!» Деякі люди заявляють, що це обіцянка матеріального процвітання кожному вірному віруючому.

Однак, читаючи Псалом 1 повністю, можна виявити, що фокус в ньому не на матеріальному благословенні, а на духовній плодоносності тих, хто ходить в законі Господнім. Псалом закінчується обіцянкою: «…дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!» (Псалом 1:6); у такий спосіб показаний контраст між шляхом, котрий підконтрольний та схвалюється Богом, та дорогою, що веде до руйнування.

Читаючи інші Псалми і всю Біблію цілком, ми бачимо, що ця звістка підтверджується. Процвітання віруючого не в матеріальних благах, але в Божому благоволінні; це справжнє процвітання.

Щоб читати уривок в контексті, дотримуйтесь трьох кроків:

1. Зверніть увагу на те, як саме книга розбита на абзаци. Який безпосередній контекст прочитаного вірша?

2. Сформулюйте основну ідею абзацу в одному-двох реченнях. Це допоможе вам зрозуміти звістку всієї глави.

3. Прочитайте всю книгу і поставте питання: «Як досліджуваний мною уривок співвідноситься з посланням книги та відповідає їй?»

Вся Біблія > вся книга > абзац чи розділ > вірш

Біблія > Послання Павла > До Римлян > До Римлян 12-15 > До Римлян 12:1-2

До Римлян 12:1-2 закликає нас до повного підкорення Богу:

«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість».

Цей вірш починає розділ (До Римлян 12-15), котрий показує, як це підпорядкування виглядатиме в повсякденному житті християнина. Зважаючи на безпосередній контекст, Послання до Римлянам 12-15 йде за доктринальними настановами, викладеними в попередніх одинадцяти розділах, які демонструють, як ми отримуємо праведність перед Богом.

Крім контексту До Римлян, кожне з послань Павла демонструє його стурбованість практичним проявом християнської віри. У підсумку, До Римлян 12:1-2 відповідає повноті біблійної звістки про послух та підпорядкування Богу. Наприклад, До Римлян 12:1-2 дзеркально відображає терміни, що стосувалися жертвоприношення в книзі Левит. Чим краще ми розуміємо глобальний біблійний контекст, тим сильнішими слова Павла стають для нас.

Позакласне завдання.

► Прочитайте кожен з нижчезазначених віршів, а потім — їх безпосередній контекст. Обговоріть, як контекст впливає на розуміння вірша.

1. Прочитайте Від Матвія 18:20. Що він означає?

2. Тепер прочитайте Від Матвія 18:15-20. Чи впливає це на значення 18:20?

1. Прочитайте До Римлян 8:28. Що в ньому обіцяно?

2. Тепер прочитайте Римлянам 8:28-30. Яке «добре» обіцяно в 8:28?

1. Прочитайте Об'явлення 3:20. Хто запрошений?

2. Тепер прочитайте Об'явлення 3:14-21. Кому адресоване це запрошення?

На завершення цього уроку нам слід розглянути деякі поширені помилки, яких припускаються тлумачі під час роботи з контекстом Писання.

Використання неточної інформації.

Студент проводив презентацію по місцю Писання Від Матвія 19:23-24. Він сказав, що одні з воріт в Єрусалимі за днів Ісуса називалися «Вушко голки». Ці ворота були такими вузькими, що з верблюда потрібно було знімати вантаж для того, щоб тварина могла протиснутися в них.

У цій презентації було дві проблеми.

1. Немає історичних доказів, що існували такі ворота за життя Христа. «Вушко голки» означало те саме за часів Ісуса, що це значить зараз, — вушко голки для шиття.

2. Оскільки фонова інформація була недостовірною, студент дійшов хибного висновку стосовно тексту. Основна думка його презентації полягала в тому, що ми повинні позбутися від усього зайвого в житті, щоб протиснутися в ворота Царства.

Однак Ісус не вчив тому, що «дуже складно» багатому, а також людині, наділеній владою, увійти в Царство Небесне; Він говорив про те, що це неможливо! Учні були настільки здивовані цим, що запитали: «Хто тоді може спастися?»

Ісус не відповів: «Це складно, але якщо ви докладете зусиль, то зможете протиснутися». Він проголосив благу вість Євангелія: «Неможливе це людям, та можливе все Богові». Вивчаючи контекст, не дозволяйте неточній інформації вводити вас в оману.

Перенесення акценту з вісті уривка на вивчення контексту.

Друга небезпека полягає в тому, що вивчення контексту може стати пріоритетнішим за дослідження тексту. Павло нагадував віруючим в Коринті, що «знання ж надимає, любов же будує!» (1 до Коринтян 8:1)[1]. Можна захопитися деталями контексту настільки, що забути звістку досліджуваного тексту.

Людина може дізнатися всі подробиці, що стосуються культури самарян, і забути про мету притчі про доброго самарянина: «Іди, і роби так і ти!» (Вiд Луки 10:37). У цьому випадку наше знання буде марним. Вчіться «докопуватися» до суті послання місця з Писання; не заглиблюйтеся у вивчення заради вивчення. Вчіться проповідувати і вчити більш ефективно, а не пишатися своїми неперевершеними знаннями!

PDF-файл із ключовими моментами з усіх уроків

(1) Правильне тлумачення вимагає від нас вивчення контексту будь-якого уривка з Писання.

(2) В історико-культурному контексті розглядається культурна обстановка біблійних часів. Потрібно поставити такі питання:

• Що ми знаємо про біблійного автора?

• Що ми знаємо про біблійну аудиторію?

• Що ми знаємо про історичне тло книги?

• Що ми знаємо про культурні особливості книги?

(3) Розглядаючи біблійний контекст, слід зрозуміти, як розглядати вірш у контексті всього Священного Писання.

В уроці 1 ви обрали уривок Писання для вивчення протягом цього курсу. Дослідіть історико-культурний, літературний та біблійний контексти обраного вами місця зі Слова Божого. Підготуйте нотатки (обсяг — 1 сторінка) приміток, в яких дайте відповіді на якомога більше запитань по обговоренню контексту в цьому уроці.

Запитайте:

• Хто автор біблійного уривка?

• Коли була написана книга?

• Яким було його історичне минуле?

• Хто був аудиторією автора?

• Які у цих людей були проблеми?

• Які обставини складалися до і після описаних в уривку подій?

• Які історичні події відбувалися під час написання цієї книги?

• Знання яких культурних факторів допомагає нам зрозуміти книгу?

Прочитайте попередні і наступні розділи, щоб визначити біблійний контекст уривка.