(1) Розуміти важливість правильного тлумачення Писання.

(2) Розпізнавати деякі труднощі, які ускладнюють тлумачення.

(3) Пам'ятати про поширені помилки, що можуть призвести до неправильної інтерпретації.

(4) Зберігати смирення і толерантність до різних думок біблійних тлумачів.

Пам'ятаєте історію Самуїла з першого уроку? Він читав Біблію щодня, але не чув Божого голосу, який би звертався до нього через прочитане. Чому так відбувалося? Самуїл не знав, як організувати процес тлумачення прочитаного. Він читав, але нічого не міг зрозуміти.

[1]У 8 розділі Дій Апостолів розповідається історія ще однієї людини, котра не розуміла смислу прочитаного. Пилип — диякон ранньої церкви — був ведений Духом Святим на пустинну дорогу з Єрусалима до Гази. Там він зустрів етіопського вельможу, котрий повертався з поклоніння в Єрусалимському храмі; він читав з Ісаю під час подорожі.

Пилип запитав його: «Чи розумієш, що ти читаєш?» (Дії Апостолів 8:30) Він відповів: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» (Дії Апостолів 8:31). Коли Пилип пояснив йому Боже Слово, той повірив в Ісуса як Сина Божого і був охрещений як новонавернений.

Вміння тлумачити прочитане вкрай важливе. У наступних декількох уроках ми досліджуватимемо процес тлумачення Писання і навчимося практичним крокам.

Троє суддів обговорюють свою суддівську діяльність. Перший каже: «Є винуваті і невинуваті, і моя задача — визначити це». Цей суддя вважає, що існує абсолютна істина, і його мета — встановити її. Є винні і невинні люди, і робота судді полягає в тому, щоб оголосити, що є правдою.

Другий суддя стверджує: «Є винуваті і невинуваті. Я намагаюся зрозуміти, винна людина чи ні». Він знає про існування абсолютної істини, але також усвідомлює, що може помилятися у своїй думці щодо когось.

Третій суддя заявляє: «Людину не можна вважати винною, доки я не винесу вирок». Цей суддя не вірить в абсолютну істину, вважаючи, що його вердикт творить її.

На жаль, багато християн тримаються думки, що Писання не однозначне. Вони кажуть: «Те, що істина для тебе, може не бути істиною для мене». З цієї точки зору кожен читач сам створює свою «істину». Такі християни думають, що біблійне твердження означає те, що вони бажають, щоб воно означало.

Подібно до другого судді в цій історії християнам слід зрозуміти дві важливі істини:

1. Значення Писання істинне і незаперечне, і наше завдання полягає в тому, щоб намагатися зрозуміти Божу істину, виражену в тексті.

2. Наше розуміння обмежене, тому тлумачення може бути хибним; нам слід бути смиренними.

На етапі спостереження ми ставили питання: «Що я бачу в тексті?» На етапі тлумачення ми запитуємо: «Що означає цей текст?» Пізніше ми розглянемо, як застосовувати принципи, котрі ми засвоїли з Писання, на практиці.

Ми починаємо процес тлумачення із запитання: «Що хотів донести автор?» Це готує нас до питання: «Що це місце Писання означає для мене?»

Існує багато перепон для сучасного читача, що тлумачить древні тексти, такі як Біблія. Час і відстань, які відокремлюють нас від автора, створюють їх. Ми розмовляємо різними мовами; наша культура відрізняється від культури авторів.

Тлумачення Біблії[1]

На цій ілюстрації зображені труднощі, пов'язані з інтерпретацією Писання в наші дні. Біблія була написана для стародавнього світу (1). Перші читачі жили в іншому культурному середовищі, як порівняти з сучасним. Річка (2), що відділяє їхній світ від сьогодення, ускладнює розуміння Слова Божого; вона складається з відмінностей між нашою культурою і світом Писання. Які ж розбіжності між сучасним читачем і первісним автором?

Мовні розбіжності.

Біблія писалася трьома мовами: єврейською, грецькою та арамейською; в наші дні більшість читає Писання рідною мовою. Це створює дистанцію між читачами і автором: кожен, хто намагався спілкуватися іншою мовою, розуміє труднощі, з якими приходиться стикатися.

Культурні відмінності.

Труднощі, породжені культурними розбіжностями, схожі з мовними. Автори Писання були частиною культурного середовища, котре значно відрізняється від сучасного світу. У міру вивчення Писання ми повинні ставити питання: «Що я можу дізнатися про культуру стародавнього світу, щоб отримати суттєву допомогу в розумінні і кращому тлумаченні послання Біблії?

Малознайомі географічні дані.

Події, описані в Біблії, відбувалися з реальними людьми, що жили в реальних місцях. Чим вірніше ми розуміємо географічні особливості, тим краще здатні перейти річку, що розділяє два світи.

Знання того, що дорога з Єрихону до Єрусалима пролягає в небезпечних гірських місцевостях, пояснює обережність священика та левита (Від Луки 10:31-32) і допомагає оцінити співчуття самаритянина, який ризикував своєю безпекою, щоб допомогти постраждалому мандрівникові (Від Луки 10:33-34).

Читачі запитують: «Чому учні сумнівалися в спроможності Ісуса нагодувати 4 000 осіб (Марка 8) після того, як Він нагодував 5 000 (Марка 6)?» Карта забезпечує відповідь. Між цими розділами (Марка 7) описані події, коли Ісус іде в Десятимістя — район, населений язичниками. Питання полягало не в тому, чи може Ісус нагодувати цих людей, але чи нагодує він їх? Учні не вірили, що язичники заслуговують на таке саме диво; вони ще не усвідомили, що Христос прийшов для всього людства.

В Марка 4 оповідається про те, як Ісус втихомирив шторм на Галілейському морі. У Біблійному атласі ми бачимо, що Галілейське море — це велике озеро, що знаходиться на 210 метрів нижче рівня моря. Оскільки узвишшя навколо озера утворюють щось на зразок вирви, вітри часто спричинюють бурхливі шторми за дуже короткий час (протягом декількох хвилин). Як рибалки, що провели все своє життя на морі, учні звикли до жорстких штормів. Той факт, що вони побоювалися за своє життя, свідчив про те, що це був не звичайний шторм, а дуже сильний, але Ісусу знадобилося лише кілька слів, щоб море заспокоїлося. Тож не дивно, що учні сказали: «Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?» (Від Марка 4:36-41).

Літературні стилі.

Кожен літературний стиль потрібно аналізувати по-різному; те саме стосується і Писання. Коли ми читаємо Послання до Римлян, то повинні уважно простежити за аргументацією Павла, що показує, як ми виправдовуємося перед Богом; читаючи притчу, ми слухаємо оповідача, котрий вчить нас через цікаву історію.

Висновок

Розгляньте ще раз ілюстрацію. Незважаючи на те, що нас розділяє ріка мови, культури, географічного положення та літературних особливостей, в Біблії є послання, котре звернене до всіх культур. Це міст (3) через річку; він складається з принципів, котрим навчає Біблія; вони істинні для всіх культур в усі часи.

Карта (4) запрошує нас подумати над тим, на якому етапі біблійної історії людства знаходимося ми. В приході Христа здійснилось багато пророцтв, а також виповнилися закони Старого Заповіту. Пам'ятаючи про це, потрібно внест зміни в те, як ми тлумачимо і застосовуємо ці уривки з Писання в практиці життя.

Нарешті ми прибуваємо в сьогоднішній світ (5); на цьому етапі ми ставимо питання, як принцип, котрий ми віднайшли (3), застосовуватиметься в сучасному соціумі.

До цієї ілюстрації ми повернемося на наступних уроках; наразі ви повинні усвідомити ці кроки.

Існує кілька поширених помилок тлумачів Біблії.

Неправильне прочитання тексту.

Деякі проповідники заявляють, що Павло стверджував, що корінь зла — гроші. Але апостол цього не говорив! Ми читаємо: «…бо корень усього лихого то грошолюбство» (1 Тимофію 6:10). Можна мати багато грошей і не залежати від них, і можна любити гроші, навіть якщо їх у тебе небагато. Попередження Павла, в основному, стосується не фінансів, а серця, контрольованого любов'ю до грошей.

Деякі християни неправильно читають Псалом 36:4 і стверджують: «Господь виконає бажання серця мого. Я хочу бути багатим, тому Бог зробить це для мене». Псалмоспівець сказав: «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» В Псалмі є обіцянка, що, якщо ми знаходитимемо свою втіху в Господі, Бог наповнить нас радістю — Собою. Пізніше Ісус обіцяв, що, якщо ми прагнемо праведності, то наситимось нею (Від Матвія 5:6). Це не обіцянка фінансового процвітання; це обітниця чогось кращого — духовного процвітання.

Перший крок, який ми дослідили в цьому курсі — спостереження. Вони повинні бути точними, інакше тлумачення буде неправильним. Будьте уважні під час прочитання уривку з Біблії, щоб не надати йому хибного смислу. Хтось з дослідників визначив перші три кроки вивчення місця Писання:

1. Прочитати текст.

2. Прочитати текст знову.

3. Після кроку 2 прочитайте текст знову!

Перекручення тексту.

Історія знає багато випадків, коли лжевчителі кривотлумачили Писання, щоб надати підстави для своїх вчень. Павло попереджав, що дехто переінакшить його доктрину виправдання тільки вірою, щоб захистити своє бажання жити в свідомому гріху (До Римлян 6:1-2). Були часи, коли люди використовували Слово Боже для захисту рабства чи винищення етнічних груп урядами деяких країн. В наші дні євангелісти — проповідники Євангелія процвітання — перекручують обіцянки Бога, що суперечить істині Писання.

Петро попереджав щодо тих, хто переінакшує Писання «на власну загибіль» (2 Петра 3:16). Яків також говорив про серйозну відповідальність вчителів (Якова 3:1). Ті, хто викладають Слово Боже, повинні бути дуже обережними, щоб не перекручувати Писання на підтримку своїх хибних доктрин.

Надання тексту приписуваного значення.

Історія про трьох суддів ілюструє іншу розповсюджену помилку тлумачення Біблії: ідею про те, що смисл Писання залежить від сприйняття читача. Деякі люди ставлять лише одне запитання: «Що, за моїми відчуттями, це місце Писання означає?» Хоча емоції і почуття важливі, кінцева істина Писання — це те, що написав автор, а не те, що я думаю з приводу того, що він написав.

Надмірна впевненість.

Тлумач занадто довіряє власним міркуванням, якщо вважає, що він не може помилитися. Ми вивчаємо Слово, щоб прийти до розуміння значення тексту, однак слід бути смиренними в достатній мірі, щоб допустити думку, що наші висновки можуть бути невірні; ніхто не може знати відповіді абсолютно на всі питання.

Смирення як якість надзвичайно важливе для тлумача. Вивчаючи Біблію, ви відкриватимете питання, щодо яких благочестиві християни не дійшли згоди. Це не завжди означає, що одна сторона навмисно перекручує Писання; це може бути щира незгода між двома сторонами, котрі насправді посвячені істині Писання. Ми повинні зберігати смиренність, представляючи власне тлумачення, і вміти толерантно ставитися до інших, чия думка відрізняється.

Позакласне завдання.

Нижче наведені деякі неточні твердження, сказані людьми, котрі думають, що цитують Писання. Щоб краще усвідомити важливість уважного читання, знайдіть текст, котрий викривлений, і запишіть, що Біблія має на увазі насправді. Зразок представлено в першому рядку.

PDF-файл із ключовими моментами з усіх уроків

(1) На етапі тлумачення ставиться питання: «Що означає цей текст?»

(2) Деякі із труднощів, які ускладнюють процес тлумачення:

• Мовні розбіжності.

• Культурні відмінності.

• Малознайомі географічні дані.

• Літературні стилі.

(3) Деякі розповсюджені помилки, що призводять до неправильного тлумачення:

• Неправильне сприйняття тексту.

• Викривлення тексту.

• Надання уривку приписуваного значення.

• Надмірна впевненість.