(1) Студенти повинні розуміти та вміти пояснити:

• Як вчення про Трійцю відповідає на запитання: «Хто такий Бог?»

• Як наша віра в Трійцю поглиблює наше молитовне життя та поклоніння Богові.

• Яким чином Євангеліє відкриває нам істину про Трійцю.

• Ключові біблійні уривки, що стосуються вчення про Трійцю.

• Важливість точного добору слів, якими ми говоримо про Трійцю, а також те, які саме терміни слід використовувати.

• Як Трійця розкриває Божий задум щодо творіння, спасіння та церкви.

• Твердження віри про Трійцю.

(2) Учень зможе розпізнавати хибні вчення, які зображують Бога як поділеного на частини або не розрізняють Отця, Сина і Святого Духа.

Уявіть мить першої зустрічі з людиною.[1] Коли вас запитують: «Хто ви?», чи відповісте ви: «Я сильний, мудрий і добрий»? Або, можливо: «Я — людина. У мене є тіло й душа»? Звісно ж, ні! Такі відповіді описують, яким ви є як людина – сильним, добрим, мудрим, – але не відкривають, хто ви є насправді. Коли ж хтось запитує нас: «Хто ви?», ми називаємо своє ім’я: «Я — Іван» або «Я — Марія».

А тепер подумайте над питанням: «Хто є Бог?» Багато людей відповіли б: Бог — всемогутній, абсолютно добрий і досконало мудрий» або ж: «Бог — це Божество; Він є Дух». Усі ці твердження правильні й надзичайно важливі. Проте, вони говорять нам лише яким є Бог – всемогутнім, благим, і мудрим Духом, – але не відкривають хто Він є. Найкраща відповідь на це запитання звучить так: «Бог — це Отець, Син і Святий Дух». Саме це і є відповіддю на питання: Хто є Бог. І саме таке розуміння допомагає нам поглиблювати наші стосунки із Ним. У самій сутності Бога присутня троїчність. Латинське слово trinitas (Трійця) означає «три». Отже, Трійця є відповіддю на запитання: «Хто є Бог?»

Добре сказати: «Я вірю в Бога» або помолитися: «Боже, допоможи мені». Але так може говорити будь-хто – юдей чи мусульманин. Лише християнин може сказати: «Я вірю в Отця, і в Сина, і в Святого Духа». Лише християнин може молитися: «Отче, подбай про мене. Ісусе, прости мене. Святий Дух, веди мене». Тільки християнин знає, Хто є Бог насправді. Саме тому святий Григорій Богослов писав: «Коли я кажу «Бог», я маю на увазі Отця, Сина і Святого Духа».[2]

Якщо Трійця — це відповідь на запитання «Хто є Бог?», то вивчення цього вчення повинно допомагати нам пізнавати Бога та прославляти Його. Вчення про Трійцю поглиблює наше молитовне життя, бо дозволяє нам поклонятися Богові таким, яким Він є насправді. Нижче наведено приклад молитви, яка сприяє зростанню наших особистих стосунків із Трійцею.

► Прочитайте молитву разом усім класом.[1] Якщо ви вивчаєте цей урок вдень або ввечері, можна звернутися так: «Доброго дня, Небесний Отче» або «Добрий вечір, Небесний Отче».

Доброго ранку, Небесний Отче.

Доброго ранку, Господь Ісусе.

Доброго ранку, Святий Духу.

Небесний Отче, я поклоняюся Тобі як Творцю і Вседержителю.

Господь Ісусе, я поклоняюся Тобі як Спасителю і Господу світу.

Святий Духу, я поклоняюся Тобі як Освятителю Божого народу.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Небесний Отче, молюся, щоб сьогодні я жив у Твоїй присутності і все більше догоджав Тобі.

Господь Ісусе, молюся, щоб сьогодні я ніс свій хрест і йшов за Тобою.

Святий Духу, молюся, щоб сьогодні Ти наповнив мене Собою і щоб у моєму житті дозрівали Твої плоди: любов, радість, мир, терпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність і самовладання.

Свята, благословенна і славна Трійця, три Особи в одному Богові, помилуй мене. Амінь.

У Старому Заповіті Бог навчав свій народ визнавати, що існує лише один Бог. «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один!» (Повторення Закону 6:4). Ця віра відрізняла Ізраїль від інших народів, які вірили в багатьох богів. Ісус та апостоли також навчали, що Бог — один (Вiд Марка 12:29, 1-е Тимофiю 2:5). Не існує трьох богів чи десяти богів. Існує лише один невидимий, всемогутній Дух, якого ми називаємо Богом.

Водночас у Старому Заповіті є натяки на те, що в єдиному Бозі присутнє щось трійственне або множинне. Коли Бог створює Адама і Єву, Він каже: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…» (Буття 1:26). До кого звертається Бог? Чому Він використовує форму «Наш» у множині? Коли Ісая переживає видіння Бога в храмі, він чує, як ангели вигукують... «Свят, свят, свят…» (Iсая 6:3). І Господь говорить, «…хто піде для Нас?» (Iсая 6:8). В Псалмі 109:1, Ягве звертається до іншого, кого названо Господом Давида. Як може Господь говорити до Господа?

Найкраща відповідь на ці запитання міститься в Новому Заповіті. Біблія — це єдина велика історія і деякі істини Автор вирішив не відкривати до самого завершення оповіді, коли ми будемо готові їх прийняти. Бог відкрив найглибшу істину про Себе тоді, коли Отець послав Свого Сина втілитися, а згодом — на П’ятидесятницю, коли Він послав Святого Духа. Євангеліє показує нам, що в Єдиному Бозі справді присутнє щось трійственне. Трійця — це найбільше Боже об’явлення про Себе людству. Вона — в самому центрі християнської віри.

Бог відкрив більше про Себе, коли, у повноті часу, «…Бог послав Свого Сина…» (До Галатiв 4:4).[1] «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого…» (Вiд Iвана 3:16). Якщо Бог послав Свого Сина, то єдиний Бог мусить бути Отцем, який має Сина. Якщо Син був посланий у світ, то Він був Сином Божим ще до того, як був посланий.

Ісус унікальним чином проголошував Себе Сином Божим, що ставить Його у рівність з Богом Отцем. В Iвана 5:18 говориться, «Тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним». Коли Ісус сказав: «…Перш, ніж був Авраам, Я є» (Вiд Iвана 8:58), Він проголошував, що Він – Ягве (Вихід 3:14). В 1-му до Коринтян 8:6, Павло підтверджує Повторення Закону 6:4 («…Господь один»), але включає Господа Ісуса Христа до особи єдиного Бога-Творця.

В Iвана 14:28, Ісус говорить: «…більший за Мене Отець». Цей вірш не означає, що Син є меншим Богом, адже протягом усього Євангелія від Івана показано, що Син і Отець рівні.[1] Вiд Iвана 14:28 потрібно читати в контексті. Ісус сказав Своїм учням: «…Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець». Тут Ісус протиставляє Себе як людину на землі – з усіма Його стражданнями – Своєму Отцю на небі, у всій Його славі. Він показує учням, що якщо вони люблять Його, вони прагнутимуть, щоб Ісус був прославлений у присутності Отця тією славою, яку Він мав з Отцем до створення світу. (Дивіться Вiд Iвана 17:5.) Не забувайте: Ісус одночасно справжній Бог і справжня людина. Як Бог (відповідно до Своєї божественної природи), Син рівний з Отцем. Як людина (відповідно до Своєї людської природи), втілений Син є нижчим від Отця і підкоряється Йому. Августин писав: «Ми повинні визнати дві природи Христа — божественну, в якій Він рівний з Отцем, і людську, у якій Отець є більшим».

Як Син Бога Отця, Ісус не є Отцем. Син — це не та сама особа, що й Отець. У Євангелії Вiд Iвана 1 Ісуса названо «Богом» (1:1), і водночас сказано, що Він був «у Бога [Отця]» (1:1) та є «Однородженим від Отця» (1:14). Син був посланий Отцем (Вiд Iвана 5:23), молився Отцю (Вiд Матвiя 26:39) і просив Отця прославити Його, щоб через це був прославлений сам Отець (Вiд Iвана 17:1). Якби Син був Отцем, тоді виходило б, що Син послав Самого Себе, говорив Сам до Себе і просив Сам Себе прославити, щоб потім міг прославити Самого Себе. Це не мало б жодного сенсу!

Існує справжня відмінність між Отцем і Сином, але вони досконало єдині як один Бог. В Iвана 14:11, Ісус говорить, «Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені!…» Отець і Син повністю перебувають один в одному, бо Вони — один вічний, невидимий Дух. Вони не є двома окремими духами і не є двома різними богами.

Учення про Трійцю є результатом глибокого й уважного осмислення цих доктрин Ісуса, а також Його вченням про Святого Духа.

Ісус постійно говорив про Свого Отця, але також говорив і про Іншого — Святого Духа. Він обіцяв просити Отця, щоб Той послав Духа (Вiд Iвана 14:16–17). Водночас Ісус запевняв, що Сам пошле Духа, Який походить від Отця (Вiд Iвана 15:26). Також Він стверджував, що Отець пошле Духа в Його Ім’я (Вiд Iвана 14:26). Після Свого воскресіння й вознесіння Ісус отримав від Отця обітницю Святого Духа, і злив Духа на Своїх учнів у день П’ятидесятниці (Дiї 2:33).

Як Дух Божий, Святий Дух є рівний Отцеві й Синові. Коли чоловік збрехав, Петро запитав його: «Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав…? Ти не людям неправду сказав, але Богові!» (Дiї 5:3–4). Цей вірш ясно показує, що Святий Дух — Бог. Він вічний (До Євреїв 9:14) і всезнаючий (1-е до Коринтян 2:10–11).

Водночас Святий Дух не є Отцем і не є Сином. Святий Дух — інша Особа, так само як Син є іншою особою і не є Отцем. Дух посилається Отцем і Сином, говорить лише те, що чує від Отця й Сина (Вiд Iвана 16:13), і приходить, щоб прославити Сина (Вiд Iвана 16:14). Якби Дух був Отцем і Сином, тоді виходило б, що Він послав Самого Себе, говорить те, що чує від Себе, і прагне прославити Самого Себе – це не мало б жодного сенсу!

Вiд Матвiя 3:13–17 має велике значення для вчення про Трійцю, адже тут показана взаємодія Отця, Сина і Святого Духа. Ісус приймає хрещення, Отець говорить із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!», а Святий Дух являє Свою невидиму присутність, з’являючись у вигляді голуба і сходячи на Ісуса. Було б безглуздо стверджувати, що Отець — це Син, або що Святий Дух — це Син. Адже тоді виходить, що Син сам говорить із неба, Сам на Себе сходить і спочиває на Собі – і це не має жодного сенсу. При хрещенні Ісуса явно присутні три Особи Трійці.

Формула хрещення Від Матвiя 28:19 є ключовою в християнському вченні про Трійцю: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». У Старому Заповіті Бог поклав Своє Ім’я (Ягве) на Свій народ, і закликав їх нести Його Ім’я серед народів (Числа 6:27, Повторення Закону 28:10). У Новому Заповіті Бог поклав Ім’я Отця, Сина і Святого Духа на Свій народ, і посилає їх у світ із місією. Це показує, що Отець, Син і Дух — кожен є Богом, але кожен з них відмінний від інших. Вчення про Трійцю допомагає учням Христа зрозуміти, що означає бути охрещеним в Ім’я Трійці. Насправді, усе християнське богослов’я розвивається, відштовхуючись від цього центрального пункту.

► Діаграма на цій сторінці називається «Щит Трійці». Вона підсумовує деякі важливі істини, які ми вже вивчили. Намалюйте собі копію цієї діаграми — це допоможе вам краще її запам’ятати.

Євангеліє відкриває, що в одному Богові існує щось трійственне. Проте Бог не є одночасно трьома і одним у тому самому значенні. Не існує трьох богів і одного Бога. Це було б протиріччям і запереченням чіткого біблійного вчення! Нам потрібні точні слова, щоб пояснити, у якому сенсі Бог є трьома особами, і у якому сенсі «…Господь один» (Повторення Закону 6:4).

Більшість християн у ранній церкві розмовляли грецькою або латиною, і протягом століть вони шукали точні слова, щоб говорити про Бога. Не дивно, що іноді буває важко підібрати мову, здатну передати все про Нього. Жодна людська мова не може досконало описати Бога. І все ж, немає нічого важливішого ніж те, у що ми віримо про Нього. Саме тому ми повинні ретельно добирати слова, щоб не сплутати і не ввести інших в оману.

Слова ousia (грецькою) і substantia (латинською) були визнані найкращими для того, щоб передати те, що є єдиним у Богові — те, що спільне для Отця, Сина і Святого Духа. Господь — одна ousia або substantia. Ці слова вказують на сутність (згадаймо приклад на початку цього уроку). Бог є одним невидимим духом, вічним, досконалим у Своїй силі, мудрості та доброті. В українській мові слово сутність використовується для позначення єдності Бога. Також вживаються терміни природа або буття. При цьому існує тільки одна божественна сутність або природа.

Слова hypostasis (грецькою) і persona (латинською) використовувалися для позначення того, що є трійственним у Богові. Отець, Син і Святий Дух — це три справжні й окремі hypostases або personae. Ці слова вказують на те, хто є хто. Отже, Святу Трійцю можна розглядати як відповідь на запитання: «Хто є Бог?». В українській мові слово особи (з латинської persona) використовується для позначення того, що є трійственним в Богові.

Навіть ці терміни мають свої слабкі сторони й обмеження, тому їх потрібно обережно тлумачити, щоб уникнути непорозумінь. У кожній мові богослови повинні ретельно зважувати, які слова вживати. Іноді відповідних слів у мові просто немає. Але знаходження загальноприйнятих і зрозумілих термінів є надзвичайно корисним. Наприклад, ці слова допомагають чітко пояснити, що означає — а чого не означає вислів з Iвана 10:30. Коли Ісус сказав, «Я й Отець Ми одне!» Він мав на увазі: «Я й Отець одна природа або одна сутність», а не «Я й Отець — одна особа». Коли Іван писав: «…Слово було в Бога, і Бог було Слово» (Вiд Iвана 1:1), він мав на увазі: «Син перебував з особою Бога Отця і водночас був єдиносущним (тієї ж сутності), що й Отець».

Хоча ці розрізнення є корисними, таємниця Трійці все одно залишається важкою для нашого розуміння. Частково це тому, що наші обмежені людські розуми не здатні повністю осягнути безмежного Бога. Але також і тому, що в усьому створеному світі немає жодної іншої істоти, яка була б трьома особами в одній єдиній сутності. Зазвичай ми пізнаємо нове, порівнюючи його з тим, що нам уже знайоме. Та в цьому випадку немає нічого подібного: не існує жодної іншої істоти, яка була б в трьох особах.

Візьмімо для прикладу людину. У кожному людському тілі й душі існує лише одна особа — «Іван» або «Марія». Якби якась одна людина стверджувала, що вона є більше ніж однією особою, це не мало б сенсу, адже ми знаємо, що люди не існують таким чином. Однак Бог не є людиною! Він – абсолютно інший вид істоти, відмінний від будь-яких інших істот, яких ми можемо спостерігати у створеному світі. Бог відкрив нам, що в одному, божественному єстві, насправді існують три особи. Ми просто приймаємо це об’явлення вірою. Наш розум не здатен повністю зрозуміти Бога, але ми радіємо тому, що Він відкрив, і з надією чекаємо того часу, коли пізнаємо Його глибше та будемо насолоджуватись Його присутністю на небі.

Дехто намагається пояснити Трійцю, спираючись на власне розуміння або спостереження за створеним світом. Однак ті, хто вірить у Трійцю, поводяться з великою обережністю, щоб не: (1) розділяти одну природу Бога, (2) змішувати три особи в Бозі, або (3) вважати будь-яку з божественних осіб, меншою або нерівною іншій у сутності.

1. Не розділяти Божу природу. Отець, Син і Святий Дух — не три частини, з яких складається Бог. Бог не має частин. Він не подібний до яйця з трьома складовими (шкаралупа, жовток і білок) і не подібний до квітки з трьома пелюстками. Такі порівняння відображають єресь, яка називається partialism (парціалізм).

2. Не змішувати особи. Дехто стверджує, що Син — це лише Отець у «різній масці», або що Святий Дух — це просто Син, який з’являється в іншій формі. Однак, як ми вже бачили, Отець, Син і Святий Дух перебувають у взаєминах як окремі, відмінні Особи. Отець — не Син; Син — не Святий Дух. Бог не є як молекула води, що може існувати в трьох станах (лід, рідина, пара). Бог не як людина, яка одягає три різні капелюхи або маски. Бог не як чоловік, який виконує три різні ролі — батька, чоловіка та працівника. Такі порівняння відображають єресь, що зветься modalism (модалізм) яка заперечує існування Сина і Святого Духа як окремих Осіб. Modalism (модалізм) також називають Sabellianism (савеліанство) – за імʼям лжеучителя III століття, Sabellius (Савелія).

3. Не вважати будь-яку з божественних Осіб меншою або нерівною іншій у сутності. Інше згубне вчення полягає в тому, що Син нібито є нижчим за Отця. Дехто стверджує, що Син був першим і найбільшим творінням Отця. Вони можуть возвеличувати Ісуса і навіть називати Його «божественним», але при цьому не визнають Його рівним Отцю і не вчать, що Він існував вічно. Ця єресь зветься Arianism (аріанство) (за іменем лжеучителя IV століття Arius (Арія)). Прихильники цього вчення стверджують, що Син має лише подібну сутність до Отця, і що Він нижчий за Отця. Однак Писання навчає, що Син є «Єдиносущним з Отцем» (як це проголошено в Нікейському символі віри). Син і Дух Святий рівні Отцю у силі, славі та вічності. Вони гідні поклоніння і здатні спасти нас Своєю всемогутньою силою.

► Чи доводилося вам зустрічати інші приклади або образи, якими намагаються пояснити Трійцю? Чому такі приклади можуть бути неточними, хибними або призводити до непорозумінь?

Щоб по-справжньому зрозуміти вчення про Трійцю, нам потрібно уважніше придивитися до трьох Осіб. Чому перша і друга Особи називаються «Отець» і «Син»? Чому третя Особа зветься «Дух Святий»? Ці імена не є випадковими й не позбавлені змісту. Вони відкривають нам щось істинне й вічне про Бога. Ще до створення світу Бог уже був Отцем, Сином і Святим Духом.

«Отець» і «Син»

Хоча Бог є нашим Отцем на небесах (Вiд Матвiя 6:9), першу Особу Трійці називають «Отець» не з цієї причини. Першу Особу називають «Отцем» тому що Він є вічний Отець вічного Сина! Так само, другу Особу називають «Сином» бо Він є вічним Сином Отця. Імена Отець і Син вказують на їх вічні взаємини один з одним. І Отець, і Син мають у собі вічне, нескінченне життя, яке належить тільки Богові, — але це життя Синові дароване від Отця (Вiд Iвана 5:26).

Оскільки і Отець, і Син є вічними, то Отець не «дав» життя Синові в певний момент часу. Отець не створив Сина. Отець вічно родить (породжує) Сина — у неосяжний спосіб, відомий тільки Богові. Це ключове вчення Нікейського символу віри: «Вірую в… єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого не створеного….»

Це велика таємниця. Ми ледве можемо зрозуміти навіть людське народження! То наскільки ж менше ми здатні осягнути, що означає те, що Бог Отець вічно породжує Сина? Отці церкви часто вказували на послання До Євреїв 1:3, де сказано, що Син є «… сяєвом слави та образом істоти Його...». Світло завжди має своє сяйво.[1] Поки свічка горить, вона випромінює світло. Так само, як Отець є вічним Світлом, Він завжди випромінює Свого Сина. Отець ніколи не починав випромінювати Сина — і ніколи не перестане. Отець і Син існують у вічних взаєминах, які можна описати словами «випромінювати» і «бути випромінюваним». Ісус є «Бог від Бога [Отця], Світло від Світла [Отця]» (Нікейський символ віри).

«Дух»

Ім’я Дух також вказує на щось вічно істинне щодо третьої Особи Трійці. Вислів «Дух Божий» — це не те саме, що дух Мойсея, чи душа Авраама, де слова «дух» або «душа» означають духовну або нематеріальну частину людини. Бог є тільки Духом і не має частин. Тому вислів «Дух Божий» не означає «частину Бога». Натомість Він вказує на те, що Дух походить від Отця, так само як і Син походить від Отця. Біблійне слово, яке перекладається як «Дух», також може означати «подих». Як людина видихає свій подих, так і Дух «походить» від Отця (Вiд Iвана 15:26). Багато християн також вірять, що Дух вічно походить і від Сина.[2]

Оскільки Дух є вічним, Його існування не починається в певний момент часу. Дух не створений Отцем. Отець вічно «видихає» Духа. Ми не знаємо, що саме означає те, що Дух «походить» від Отця, але знаємо, що це не те саме, що бути «Однородженим». Інакше в Отця було б два Сини!

Основні істини, які мають знати всі віруючі, викладені в Афанасіївському символі віри:

1. Отець не походить ні від кого. Він не створений і не народжений.

2. Син походить лише від Отця. Він не створений і вічно Однороджений з Отцем.

3. Дух Святий походить від Отця [і від Сина]. Він не створений і не народжений, але вічно походить.

4. Отже, є один Отець, а не три Отці; Є один Син, а не три Сини; Є один Дух Святий, а не три.

Це вчення допомагає зрозуміти, чому ми зазвичай говоримо: Отець, Син і Дух (у такому порядку), а не Дух, Син і Отець або в будь-якому іншому порядку. Три Особи рівні у силі та владі, адже Вони – єдиний Бог. Проте Отець є вічним джерелом Сина, а Отець [і Син] — вічним джерелом Духа. Саме тому природно звертатися до них у порядку: Отець, Син і Дух.

Це вчення також пояснює, чому Біблія вживає вирази: «Син Божий» і «Дух Божий» а не «Бог Син» або «Бог Дух Святий». Оскільки і Син, і Дух є Богом, ми можемо називати їх і так. Проте доречно звертатися до Сина і Духа у відношенні до Отця. Вираз «Бог Син» підкреслює божественність Ісуса; вираз «Син Божий» вказує на те, що Ісус є «Бог від Бога» (як сказано в Нікейському символі віри).

І нарешті, це вчення допомагає нам глибше зрозуміти Євангеліє. Будь хто з Осіб Трійці міг би стати людиною, щоб спасти нас. Проте доречно, що саме Син, який предвічно народжений від Отця, був посланий Отцем. Доречно, що Син, який предвічно народжений від Отця без матері, у часі народився від матері без батька. Доречно, що Дух, який вічно походить від Отця [і Сина], був посланий Отцем і Сином, щоб дарувати нам життя. Євангеліє відображає те, що є вічно істинним про Бога!

Заглиблюючись у вчення про Трійцю, ми дедалі повніше пізнаємо ким є Бог, і відкриваємо для себе сенс Його дій. На завершення зупинімося на трьох ключових моментах.

1. Трійця відкриває справжній зміст слів: «Бог є любов». Уявімо людину, яка багато років жила на самоті в хатині посеред пустелі, ні з ким не спілкувалася. А потім, через двадцять років, вона виходить і каже: «Я — любляча людина». Чи повірили б ви цим словам? Найімовірніше – ні! Адже любов неможлива в ізоляції. Той, хто любить, живе у стосунках. Біблія проголошує: «…Бог є любов!» (1 Iвана 4:8). Та якщо Бог – лише одна Особа, тоді кого Він любив до створення світу? Але, якщо Бог є Трійцею Осіб, тоді ці слова набувають глибокого і справжнього сенсу. Сам Ісус у молитві до Отця говорить: «…Ти полюбив Мене перше закладин світу» (Вiд Iвана 17:24). Якби ви могли повернутися у вічність до початку Буття 1:1, то побачили б не порожнечу, а любов: Отця, Який любить Сина і Духа; Сина, Який любить Отця і Духа; і Духа, Який любить Отця і Сина. Яка ж це прекрасна картина! В самій сутності єдиного Бога існує жива спільність люблячих Осіб! Бог є любов!

2. Трійця допомагає нам зрозуміти, чому Бог створив світ і чому Він його викупив. Бог не створив світ через самотність і не тому, що Йому бракувало когось, кого можна було б любити. У Бога немає нестачі. Природа любові – ділитися собою й дарувати життя. Саме з чистої любові й доброти Бог створив світ і людину, щоб поділитися з нами Своєю любов’ю. Адам і Єва ходили з Богом у прохолоді дня в Едемському саду (Буття 3:8). Людина, була створена для того, щоб пізнавати, любити й насолоджуватися спілкуванням з Отцем, Сином і Святим Духом. Ми були створені для Трійці! Коли ж людина обрала непослух і згрішила, Бог не відвернувся від нас. Отець послав Сина і Духа, щоб спасти нас і повернути нам первісну мету нашого існування. Мета спасіння — повернути нас додому, до Трійці!

3. Трійця пояснює мету церкви та її остаточну долю. Бог створив людину на Свій образ і подобу (Буття 1:26), і одразу ж промовив, що не добре людині бути самотньою (Буття 2:18). Ми відображаємо любов Трійці тоді, коли живемо у любовних і жертовних стосунках один з одним. Деякі люди пишаються своєю самотністю і кажуть: «Мені ніхто не потрібен!» Але часто — це сумний наслідок гріхопадіння. Можливо, їх колись глибоко поранили, і тепер вони зводять навколо себе мури, намагаючись захиститися. Та Бог не задумував людину для ізоляції. Оскільки Бог є Трійцею – спільнотою любові, — ми покликані ризикувати любовʼю, входячи в живі і справжні стосунки з іншими. Саме в церкві Бог об’єднує людство, розділене гріхом. В Євангелії Вiд Iвана 17:22 Ісус молиться, щоб церква стала єдиною, подібно до того, як Він і Отець — єдині. Звісно, члени церкви не стають однією людиною. Але коли ми живемо в єдності та гармонії, ми відображаємо досконалу єдність Трійці. І врешті — на небі церква житиме в повноті й досконалості спілкування з Отцем, Сином і Святим Духом. Який це буде чудовий і радісний день!

Завершіть цей урок прославленням і поклонінням. Християнське поклоніння є тринітарним від початку й до кінця, адже вся наша хвала і честь звернена до Трійці!

► Промовте разом цю молитву хвали. Ця давня молитва прославлення Трійці й сьогодні звучить у щоденних молитвах багатьох вірян та в кожному богослужінні.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

► Промовте разом 2 Коринтян 13:13. Це апостольське благословення також широко використовується послідовниками Христа в особистій молитві та під час богослужінь у церкві.

Благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога і спільність Святого Духа — з усіма вами. [Амінь].

► Прочитайте разом щонайменше двічі твердження віри.

В єдиному істинному і живому Бозі є три Особи які слід розрізняти: Отець, Син і Святий Дух. Вони є однієї сутності, сили та вічності, які неможливо розділити. Син вічно народжується від Отця, а Дух вічно походить від Отця [і Сина].

Примітка для вчителя: немає потреби зачитувати цей текст під час заняття.

Афанасіївський символ віри названий на честь Афанасія Александрійського, який у IV столітті відстоював християнську віру, коли вона зазнала нападів від хибного вчителя Арія. Символ починається з попередження для тих, хто не «зберігає» віри – тобто для тих, хто прийняв істинну віру, але потім свідомо відкинув її. У багатьох християнських церквах Афанасієвський символ віри читають під час публічного богослужіння на Свято Трійці, у неділю після П’ятдесятниці.

Кожен, хто бажає спастися, повинен над усе дотримуватися правдивої, загальної християнської віри.

Той, хто не зберігає її в цілості та чистоті, безсумнівно є приречений на вічні муки.

Правдива ж християнська віра є така: Ми поклоняємось єдиному Богові в трьох особах та трьом особам у єдиному Божестві, ми не змішуємо іпостасі та не поділяємо на частини Божественну сутність.

Бо одна іпостась Отця. Інша — Сина, ще інша — Духа Святого, але Отець, і Син, і Святий Дух є одне Божество: слава Його одна, велич Його одна та вічна.

Який Отець, такий і Син, такий і Дух Святий:

нестворений Отець, нестворений Син, нестворений Дух Святий.

Неосяжний Отець, неосяжний Син, неосяжний Дух Святий.

Вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий.

Але немає трьох вічних, а тільки один вічний.

Так само й немає трьох нестворених, трьох неосяжних, але є тільки один нестворений та один неосяжний.

Так само всемогутній Отець, всемогутній Син, всемогутній Дух Святий.

Однак не існує трьох всемогутніх, але тільки один всемогутній.

Так само Отець є Бог, Син є Бог, Дух Святий є Бог.

Однак не існує трьох Богів, а один Бог.

Так само Отець є Господь, Син є Господь, Дух Святий є Господь.

Однак не існує трьох Господів, а один Господь.

Бо так само, як християнська правда вимагає від нас визнавати кожну іпостась окремо за Бога та Господа, так само і вселенська християнська віра забороняє нам говорити про трьох Богів або Господів.

Ніхто Отця не створив, ніхто Його не зробив з нічого, ніхто Його не народив.

Син тільки від Отця, незроблений, не створений, але народжений.

Дух Святий від Отця та Сина не зроблений, не створений, і не народжений, але ісходить.

Отже, є один Отець, а не три Отці, один Син, а не три Сини, один Дух Святий, а не три Духи Святих.

І серед цих трьох осіб ніхто не є першим чи останнім, ніхто не є більшим чи меншим від іншого, а всі три іпостасі між собою однаково вічні та рівні: отже, слід поклонятися як цим трьом в одному Божестві, так і Богові в цих трьох особах.

Отже тому, хто бажає спасіння належить так думати про три особи в Богові.

Але для вічного спасіння ще належить твердо вірити у втілення Господа нашого Ісуса Христа.

Таким чином, правдива віра полягає в тому, що ми віруємо та сповідуємо те, що Господь наш Ісус Христос, Син Божий є Бог, і є людина.

Він Бог, перед усіма віками від єства Отця народжений, людина народжена від єства матері, досконалий Бог і досконала людина, яка має наділену розумом душу та людське тіло, що існують разом;

з боку Бога — Він рівний з Отцем, з боку людини — Він менший від Отця.

Хоча Він є Богом, і людиною, немає, однак, двох Христів, а є один.

Він є один не через те, що Боже перетворилося в людське, а через те, що Бог став людиною.

Він цілком один: однак не через те, що обидва єства змішалися, а через те, що вони складають одну особу.

Бо так само, як і душа, яка наділена розумом, і тіло складають одну людину, так і Бог, і людина є один Христос, Який страждав заради нашого спасіння, зійшов до пекла, воскрес із мертвих третього дня, вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця, Бога всемогутнього, звідки Він прийде судити живих і мертвих,

Після того, як Він прийде, усі люди мають тілесно постати з мертвих, щоб дати звіт у вчинках своїх: ті, хто робив добре, увійдуть до життя вічного, а ті, хто чинив зло — у вогонь вічний.

Це є правдивою, вселенською християнською вірою. Хто чесно і твердо не вірує в це, той спастися не може.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• Вiд Iвана 17:1–5

• До Ефесян 1:3–14

• До Ефесян 1:15–23

• До Колоссян 1:9–19

• До Євреїв 1

(2) Тест: наступне заняття розпочнеться з написання з тесту по уроку 3. Уважно вивчіть питання тесту під час підготовки.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(4) Уважно прочитайте Афанасієвський символ віри, наведений вище.

(1) Яка найкраща відповідь на питання: «Хто є Бог?»

(2) Як вчення про Трійцю поглиблює наше молитовне життя?

(3) Через які дві головні новозавітні події Бог відкрив нам Себе, як Трійцю? Яка Особа Трійці була явлена в кожній події?

(4) Чи схожий Бог на яйце? Чому?

(5) Чи схожий Бог на людину, яка вдягає три маски? Чому?

(6) Чому перша і друга Особи Трійці названі «Отець» і «Син»?

(7) Для якої цілі було створено людину?