Lesson 9: Питання спасіння

(1) Студенти повинні розуміти і бути спроможними пояснити:

• Привілей та важливість перемоги віруючого над гріхом.

• Благодать, якою наділяє Бог для переможного життя.

• Духовне життя, джерело котрого взаємини з Христом.

• Біблійне попередження про відпадіння від благодаті.

• Твердження віри про конкретні питання спасіння.

(2) Одна з практичних цілей уроку — допомогти студентам жадати прямувати до високих стандартів життя в перемозі над гріхом.

► Прочитайте Послання до Римлян 6 разом. Що в цьому уривку говориться про результати спасіння?

Особиста впевненість у спасінні — одна з основних тем в Першому посланні 1 Івана, ба більше, апостол підкреслив, що це було головною його метою: «Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя» (1 Івана 5:13).

► Що робити людині, якщо вона не впевнена в своєму спасінні?

Апостол знав, що будуть часи, коли віруючому потрібна буде впевненість у спасінні. Він пояснював, що для християнина шукати докази, на котрих може ґрунтуватись його впевненість, — це нормально. У всьому посланні Іван наводив приклади: «А що ми пізнали Його…»[1] Він сказав, що християни можуть використовувати ці докази, щоб запевнити свої серця (1 Івана 3:19).

Характеристика віруючого, найбільш акцентована в 1 Івана, — життя в перемозі над гріхом. Апостол писав: «Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили!» (1 Івана 2:1). Цим твердженням апостол Іван наголошує на тому, що віруючий повинен жити вільним від свідомого гріха життям [2]. Він окреслює свою мету — показати важливість переможного життя.

«...А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:1-2).

Іван допускає, що гріх може трапитись, хоча це не обов'язково. Апостол запевняє нас, що, якщо віруючий згрішить, жертва Христа може відкупити його від цього гріха. Це не означає, що християнин може грішити і отримувати прощення автоматично без покаяння; в вірші мовиться про те, що жертва доступна всьому людству за кожен гріх. Ми знаємо, що не отримуємо спасіння автоматично. Якщо християнин згрішив, він повинен покаятися, щоб відновити свої взаємини з Богом.

В наведених нижче віршах з 1 Івана стверджується, що життя в перемозі над свідомим гріхом відрізняє віруючого від невіруючого. Фрази в дужках — коментарі.

«А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо [людина, неслухняна Богові, не може мати цього доказу]. Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!» (1 Івана 2:3-4)

«Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня. І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його» (1 Івана 3:4-6).

«Діточки, хай ніхто вас не зводить! Хто чинить правду [не просто вважається праведним, продовжуючи грішити], той праведний, як праведний Він! Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола» (1 Івана 3:7-8).

«Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він» (1 Івана 3:9).

«А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав» (1 Івана 3:24).

«Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо; Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді [справжня любов мотивує послух. Непослух показує брак любові]» (1 Івана 5:2-3). (Перебування у Христі несумісне з постійним порушенням Божих заповідей).

«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ [його спокуси і дух]. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1 Івана 5:4).

«Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається» (1 Івана 5:18).

► Яка відмітна риса віруючого простежується в цих віршах?

З вищенаведених віршів стає зрозуміло, що це життя в послуху Богу. Перемога над свідомим гріхом — це величезний привілей для християн.

Іноді люди, котрі відкидають те, що віруючі можуть жити без свідомого гріха, цитують 1 Івана 1:8: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» Але що значить «мати гріх»? Чи означає це, що віруючий продовжує свідомо грішити? Це б суперечило твердженням третього розділу, які процитовані з 1 Івана. Чи міг апостол заявити це в третьому розділі, якби перед цим сказав: «Кожна людина, включно з віруючими, продовжує грішити»? У цьому не було б сенсу.

З контексту ми бачимо значення. В 1 Івана 1:7 обіцяне очищення від гріха; воно для тих, хто «ходить у світлі», і означає життя у відповідності до істини та в послуху Богу. Ті, хто зараз живуть так, омиті від своїх минулих гріхів кров'ю Христа.

Є люди, котрі заперечують, що вони згрішили і потребують очищення. Це ті, котрі кажуть, що не мають гріха і тим самим обманюють самих себе. Вони стверджують, що ніколи не грішили чи що вирішили свою проблему гріха без Христа.

Знову-таки, в 1 Івана 1:9 обіцяне прощення і очищення. В 1 Івана 1:10 апостол знову наголошує на тому, що ті, хто кажуть, що не згрішили, суперечать самому Богу.

Іван писав, щоб виправити помилку тих, хто вважав, що не потребує очищення і прощення, які дає Христос, — тих, хто думав, що не має потреби у спасінні. Він не стверджував, що продовження життя в гріху стосується віруючих, бо це суперечило б основному акценту та прямим твердженням у цьому листі.

Жити в перемозі не завжди легко через успадковану зіпсованість; через це багато віруючих вважають, що жити без гріха неможливо. Але у Божої благодаті є відповідь на обидві проблеми.

► Що таке успадкована зіпсованість?

Успадкована зіпсованість — це спотворення моральної природи людини, котра схиляє її до гріха від народження. Після навернення віруючий бореться з цією схильністю, і Бог дає благодать не тільки для щоденної перемоги, але і для очищення від успадкованої зіпсованості (Дії Апостолів 15:9; 1 до Солунян 5:23; 1 Івана 1:7).

Гріховна природа не є умовою, якій ми повинні підкорятися все наше земне життя. Щоб жити в перемозі, віруючий повинен прийти до моменту, коли він цілком і повністю підпорядкує своє серце Богу (До Римлян 12:1). Коли Святий Дух наповнює віруючу людину, Він дає їй можливість повністю полюбити Бога.

► У чому полягає людська слабкість?

Людські слабкості – це фізичні чи психічні обмеження або недоліки. Через гріхопадіння Адама та занепад людства та продовження гріха, ми ментально, фізично та емоційно слабші, ніж ті, якими задумав нас Бог.

Людські слабкості змушують нас робити помилки. Ми можемо не знати, яке рішення необхідно ухвалити в певних ситуаціях, також у нас можуть бути хибні судження про деякі прошарки суспільства та етнічні групи. Неправильні ідеї не виправляються автоматично при отриманні спасіння.

Помилкове розуміння призводить до неправильних вчинків, тому що не знаючи, що робити, людина може ухвалювати хибні рішення.

Людські слабкості можуть змушувати страждати з кількох причин. Можливо, людина ще не навчилася практикувати біблійні принципи; може, не дотримується дисциплін, які допомагали б їй контролювати свої імпульси; може статися, що у християнина не сформовані щоденні звички, які допомогли б йому бути сильним; можливо, немає розуміння важливості перебування в Дусі.

[1]Ми не повинні поспішати засуджувати інших людей, тому що не завжди знаємо, коли вони грішать свідомо: часто помилки здійснюються через нестачу знань чи відсутність духовної зрілості.

Чи досягала вас хоч будь-коли спокуса, більшу за яку, як вам здалося, не переживав ніхто? Чи замислювалися ви хоч колись над тим, чи можна жити в повній перемозі над гріхом? Бог обіцяв нам дати благодать, яка з лишком компенсує нашу слабкість під час спокус:

«Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 до Коринтян 10:13).

► Що ми дізнаємося з цього уривка?

Цей вірш говорить нам про декілька важливих речей.

1. Спокуса приходить через нашу людськість. Це означає, що ваша боротьба не унікальна.

2. Бог знає, де межа наших можливостей. Він розуміє, скільки ми можемо витримати; іноді ми не відаємо, але Він знає.

3. Бог обмежує спокусу, яка приходить до нас. Він хоче, щоб ми жили в перемозі. Згідно з цим віршем, перемога можлива завжди.

4. Бог забезпечує нас всім необхідним для перемоги. У Всевишнього є намір, щоб ми жили в перемозі, і Він дає нам благодать для такого життя.

► Відкрийте Послання до Римлян 8 і перегляньте вірші, використані в цьому розділі.

[1]У восьмому розділі Послання до Римлян міститься чудове описання роботи Духа Святого в житті віруючого. У До Римлян 8:26 мовиться, що ми навіть не знаємо напевно, як молитися правильно, але Дух Святий молиться через нас.

Цей розділ пояснює, як жити в перемозі. Ми не будемо засуджені, якщо керуватимемося Духом, а не плоттю (До Римлян 8:1, 4); ми можемо жити в праведності, якої очікує від нас Бог, тому що сила Духа діє в нас (До Римлян 8:4).

Якщо гріховна природа контролює людину, вона не може догодити Богові (До Римлян 8:8); під осудом (До Римлян 8:1) та судиться Всевишнім (До Римлян 8:13).

За допомогою сили і керівництва Духа Святого ми можемо припинити здійснювати гріховні вчинки (До Римлян 8:13-14).

В Євангелії від Івана 15:1-10 записана відома метафора про лозу і гілки. Вона відповідає на важливі питання.

Як ми перебуваємо у Христі? «Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете» (Від Івана 15:10). Перестати перебувати в Ісусі — означає припинити бути слухняними Йому. Що ж станеться потім?

«Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять» (Від Івана 15:6). Якщо людина перестає бути слухняною і в такий спосіб не перебуває у Христі, вона вилучається; ілюстрація про спалення гілок показує повне відторгнення.

«Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете» (Від Івана 15:4). «Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає» (Від Івана 15:2). Якщо ми не перебуватимемо у Христі в послуху, то не зможемо приносити плід, який означає змінене, благословенне, кероване Божою благодаттю життя. Якщо людина не слухняна Богу, вона відділяє себе від потоку життя, який дає Всевишній, і не може більше жити в Божій благодаті; якщо вона не приносить плоду, то відкидається.

Христос є тією Лозою, Котра дає нам життя (Від Івана 15:6). Спасіння можна отримати тільки за допомогою взаємин. Бути відокремленим від Бога — значить бути відірваним від спасіння. Ми підтримуємо рятівні взаємини з Христом завдяки послуху Всевишньому (Від Івана 15:10).

Лампочка і електричний струм можуть бути сучасною ілюстрацією цієї ідеї. Лампочка горить, поки сила електрики надходить до неї; вона не може утримати світло, відокремившись від його джерела. Так само і ми маємо вічне життя у взаєминах зі Христом (Від Івана 17:3): Його життя тече в нас, і ми не можемо утримати його, якщо відрізані від джерела.

Деякі люди кажуть, що ім'я не може бути стерте з книги життя після того, як воно вже було записане туди, але є принаймні один спосіб, як воно може бути видалене:

«А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» (Обʼявлення 22:19).

Є дуже мало людей, які винні в тому, що буквально виключили частину книги Об'явлення. Однак, наголошується на тому, що ім'я може бути викреслене з книги життя.

Христос пообіцяв і застеріг водночас, коли сказав: «Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя» (Об’явлення 3:5). Багато обіцянок було дано церквам в Об'явленні, і більшість з них стосується спасіння (Об’явлення 3:5).

Павло турбувався, що навернені в Фессалоніках люди відмовилися від віри. Він сказав, що, якщо це сталося, то його праця марна (1 до Солунян 3:5). Ця ситуація показує, що віруючий може відпасти від віри настільки, що початкове покаяння марне.

У 2 посланні Петра 2:18-21 ми бачимо, що були лжевчителі, котрі ошукували віруючих, «хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті». У цих колишніх християн було «пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа», але вони відмовились від нього. У цьому уривку Писання говориться, що було б краще для них не знати шляху правди ніколи, ніж повернутися до свого гріховного способу життя. З цього можемо зробити висновок, що спасіння можна втратити, повернувшись до нечестя. Якби втрата спасіння була б неможливою, людині не могло б бути гірше, ніж до спасіння.

Синівство може змінюватися. Були такі часи, коли ми були синами диявола (Від Івана 8:44) і дітьми гніву (До Ефесян 2:3), але це синівство змінилося, коли Бог прийняв нас (До Римлян 8:15). Блудний син втратив привілеї свого синівства, поки був далеко від батька; коли він повернувся, то батько говорив про нього як про того, хто був мертвий (Від Луки 15:32).

Бог бажає, щоб віруючі відчували себе в безпеці, але не через хибну впевненість, котра може привести їх до реальної небезпеки. Ми не повинні обіцяти християнам того, чого Бог не обіцяв, наприклад, що ми не втратимо спасіння, якщо грішитимемо; однак Господь дав обітницю Свого супроводу та сили, щоб віруюча людина могла жити в перемозі над гріхом. Цього запевнення досить, щоб жити без страху.

Іноді у християн виникають сумніви щодо свого спасіння. Вони можуть бути впевнені, що одного разу були врятовані, але сумніватися, що зараз перебувають у взаєминах з Богом. Біблія дає нам впевненість щодо цього важливого питання. Це Божа воля, щоб віруючий був впевнений у своєму спасінні і мав «відвагу на день судний» (1 Івана 4:17), не турбуючись про те, здасть він Божий іспит чи ні.

Коли у віруючого з’являються сумніви, їх не варто ігнорувати через впевненість у тому, що факт спасіння вже одного разу стався. Потрібно випробовувати «самих себе, чи ви в вірі» (2 до Коринтян 13:5). Якщо людина знає, що вона була спасенна, йдучи біблійними кроками спасіння, і що зараз вона перебуває у Христі в послуху Йому, можна бути впевненим, що вона духовно жива.

Примітка для лідера класу: будь-хто з студентів може пояснити інформацію, що міститься в блоці, решті.

Перемога над гріхом здається людям неможливою через дві речі: людську слабкість та успадковану зіпсованість. Ми повинні пам'ятати, що Бог не судить нас за людські обмеження; Він дає нам силу Своїм Духом, щоб ми могли виконувати Його волю. Слабкості — це не гріх, але ніхто не повинен грішити через слабкості.

Вплив успадкованої зіпсованості не закінчується і після навернення, але Бог дає людині благодать для очищення. Всевишній не звинувачує нас за те, що ми народжені з такою природою, але ми будемо нести відповідальність, якщо житимемо з нею. Тому ні людські слабкості, ні успадкована зіпсованість не повинні нас змушувати втрачати надію входження в перемогу над гріхом і переможне життя.

Через віру в Христа ми з'єднані з Ним: ми ототожнюємося з Ним у Його смерті і воскресінні, що означає смерть для гріха і воскресіння до нового життя (До Римлян 6:3-11). Він в нас, і ми в Ньому. Християнське життя не тільки в тому, що ми намагаємося наслідувати Його приклад і робити те, що можемо: воно полягає в житті з Христом всередині нас. Ісус переміг гріх у Своєму земному житті, і Він живе з цією перемогою всередині нас.

На узбіччі дороги в великому місті сиділа жінка, одягнена в лахміття. Волосся її було заплутане і невимите; шкіра — покрита брудом і сажею. На її обличчі — вираз безнадії та відчаю. Раптом на дорозі відбулося пожвавлення, і з-за рогу з’явився великий принц — гарний, сильний і добрий — зі своїм супроводом. Коли його карета проїжджала повз жебрачку, принц вигукнув візникові: «Стій!» Карета зупинилася, і принц сказав своїм слугам: «Я хочу одружитися з цією жінкою!»

Тепер сцена змінюється. Ми в палаці у день одруження. Що ми бачимо? Брудну жінку зі скуйовдженим жирним волоссям, все ще одягнену в лахміття. Біля неї гурт слуг; вони тримають весільну сукню, мило і парфумерію, але наречена абсолютно не стурбована тим, що повинна підготуватися. Одна з жінок запитує: «Міледі, чи не хотіли б Ви приготуватися до весілля?» Наречена відповідає: «Так я виглядала, коли принц побачив мене і висловив свій намір одружитися, тому, напевно, не має значення, як я виглядаю зараз».

Ми були б шоковані таким ставленням. Принц любить її і тому не хоче, щоб вона залишилася в такому вигляді. Якщо він полюбив її, коли вона була непривабливою, то зараз і поготів вона повинна хотіти виглядати найкраще для нього.

Бог полюбив нас, коли ми були грішниками, але це не означає, що гріх не має значення. Він любить нас і тому хоче, щоб наше становище змінилось; тому ми повинні бажати перетворення на Його образ і характер, щоб бути вгодними Господу.

У всьому світі християнська істина змішана з марновірством. Деякі вчать перемозі над гріхом через повторювану молитву, емоційні переживання, відмову від злих духів (які, як вони вважають, є причиною гріхів), самобичування, носіння амулетів, розміщення християнських символів в будинку, помазання тіла спеціальними оліями. Це неправильно — очікувати перемогу через «духовну магію»!

Інші вчать перемозі над гріхом в простоті. Вони кажуть, що досвід спасіння і наповнення Духом зруйнує силу гріха назавжди, і не акцентують увагу на потребі у духовному зростанні, дисципліні та постійному пильнуванні.

Ті, хто не може перемогти світ і гріх, повинні щиро запитати себе:

1. Чи був я дійсно народжений згори? Чи помер я для свого колишнього життя; чи покаявся я? Чи нове я творіння у Христі з новим ставленням, бажаннями і спрагою Бога (2 до Коринтян 5:17)? Чи оселився в моєму серці Христос через Духа Святого? Якими силами я намагаюся перемогти гріх — лише людськими чи я покладаюся на Божу силу, яка живе в мені (До Галатів 2:20)?

2. Чи заховав я Боже Слово в своєму серці? Псалмоспівець свідчив: «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Псалом 118:11). Ми повинні наповнюватись Словом Бога, як немовлята харчуються молоком матері (1 Петра 2:2).

3. Чи вважаю я себе мертвим для гріха і живим для Бога? «Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (До Римлян 6:11). Чи відкидаю я спокуси з упевненістю, що вони більше не мають влади наді мною?

4. Чи покладаюсь я на Бога, щоб отримати перемогу? Апостол Іван проголошував, що людина, народжена в Божій родині «перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1 Івана 5:4). Апостол Павло писав, що не бажає хвалитися нічим, окрім хреста, тому що завдяки йому все мирське втратило свою силу і контроль над ним (До Галатів 6:14). Неможливо жити в постійній перемозі, якщо ми забуваємо джерело всієї праведності — Ісуса.

5. Чи зодягаюсь я щодня вірою в Христа, не даючи місця гріху? Не важливо, на якому етапі християнського життя ми перебуваємо; перемога ніколи не здобувається автоматично. Я повинен свідомо прийняти ставлення Ісуса до гріха і наслідувати Його приклад (До Римлян 13:14; До Ефесян 4:24).

6. Чи зодягаюсь я в повну Божу зброю? У життєвій битві багато віруючих отримують поранення вогняними стрілами диявола, тому що не піклуються про свій духовний захист (До Ефесян 6:11).

7. Чи практикую я самодисципліну? Не має значення, наскільки ми зрілі у вірі; самодисципліна завжди буде необхідною. Чи дисципліную я своє тіло? Природні бажання, такі як голод, сон або секс повинні контролюватися, щоб вони могли служити цілям моєї відродженої душі. Через те, що моє тіло пошкоджене гріхом, ці бажання не збалансовані. Тілу не можна дозволяти правити; воно повинно служити духу. Павло говорив, що дисциплінував своє тіло, щоб воно було слухняним йому і щоб не зазнати духовного краху (1 до Коринтян 9:25-27). Така дисципліна необхідна кожному віруючому.

8. Чи живу я в покорі? «Ходіння в світлі...» — це попередження апостола Івана (1 Івана 1:7). Існує багато пасток, каменів спотикання, небезпечних місць по дорозі в небеса, і ми повинні завжди ходити у світлі Слова Божого (Псалом 118:105) і присутності Духа Святого (Від Івана 14:26). Послухом ми досягаємо виконання обіцянки, що кров Ісуса очистить нас. Перебування в темряві веде до спотикання і падінь, і врешті-решт, до смерті тих, хто відмовляється повернутися на шлях світла.

► Прочитайте твердження віри щонайменше двічі.

Привілей та обов'язок кожного християнина — жити переможним християнським життям. Віруюча людина має життя, що витікає з її відносин з Ісусом. Християнин, який відкидає волю Всевишнього і повертається в гріх, послаблює і потенційно руйнує віру, яка є нашим зв'язком з Богом. Бог дає силу і благодать, щоб віруючий міг перемогти спокусу.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• Від Матвія 13:18-23;

• До Євреїв 10:23-39;

• Якова 1:21-27;

• 2 Петра 1:1-11;

• Об’явлення 3:14-22.

(2) Тест: наступне заняття розпочнеться з написання з тесту по уроку 9. Уважно вивчіть питання тесту під час підготовки.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(1) Назвіть одну з основних тем 1 послання від Івана.

(2) На якій характеристиці віруючого зосереджує увагу апостол Іван в 1 Івана?

(3) Які чотири істини витікають з 1 Коринтян 10:13?

(4) Як віруюча людина продовжує перебувати у Христі?

(5) Як нам підтримувати рятівні стосунки з Христом?