Lesson 15: Древні символи віри

(1) Студенти повинні розуміти і бути спроможними пояснити:

• Мета і користь символів віри як тверджень віри.

• Біблійні приклади символів віри.

• Походження і зміст трьох історичних символів віри.

• Чому сучасні християни повинні дотримуватися історичного християнства.

• Твердження віри в символах віри.

(2) Одна з практичних цілей цього уроку — закликати студентів цінувати основоположні вірування ранньої церкви як еталон християнства.

► Прочитайте разом 2 Івана. Що цей уривок говорить нам про значущість первісних доктрин церкви?

Походження символів віри

Символ віри — це короткий стислий виклад фундаментальних християнських вірувань; церква дуже давно бачила потребу в тому, щоб підсумувати основні біблійні доктрини.

►Чому церкві потрібні були символи віри? Хіба Біблії мало?

Завжди є люди, котрі заявляють, що вірять Біблії, але насправді вони вчать таким доктринам, що суперечать Писанню.

Церква розробила стислий виклад біблійних вчень [1], котрі відрізняли істинне християнство від хибного.

Афанасій (бл. 296-373 рр.) написав знаменитий трактат «Про втілення», в котрому він пояснив, чому абсолютна божественність і абсолютна людськість Ісуса були такими важливими для християнської віри. Він був впливовою людиною на Нікейському соборі, де був ухвалений Нікейський символ віри.

Одним з перших тверджень в доктринах було: «Ісус — Господь», що означало, що Христос — Бог. Слова «Господь Ісус Христос» також говорили про те, що Ісус — Месія (Christos) і що Він Бог. Людина, що відмовлялася визнавати Христа Господом або використовувати слова «Господь Ісус Христос», не була справжньою віруючою.

Пізніше з’явились люди, які проголошували себе християнами, але не вірили, що Ісус був на 100% людиною, тому в 1-му посланні Івана ми зустрічаємо твердження, яке є символом віри: «А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога» (1 Івана 4:2-3). Також апостол сказав, що, якщо людина відкидає ключові доктрини щодо Христа, то грішить; вона не від Бога (2 Івана 1:9).

Кілька тверджень самого раннього символу віри записано в 1 Тимофію 3:16:

«Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!»

[2]Ми не знаємо всіх аспектів, які розглядає символ віри в 1 Тимофію, але в ньому підкреслюється божественність і людськість Ісуса, коли стверджується, що Бог явився у плоті.

В написанні цих коротких фраз, що містили твердження віри, була ціль. Якщо християнин ранньої церкви зустрічав людину, котра заявляла, що вона вірить в Ісуса, а також святому Писанню, він міг запитати її: «Чи віриш ти, що Ісус — Господь?» — або: «Чи віриш ти, що Ісус є Бог, що прийшов у плоті?»

Якщо людина заперечувала це, ставало зрозумілим, що насправді вона не знала або не вірила Христовому вченню чи апостольському.

Протягом перших століть після П'ятидесятниці церква усвідомлювала потребу в чітких заявах щодо Трійці, втілення Христа і особистості Святого Духа. Християни встановили доктринальні стандарти, що служило захистом від єресей. Символи віри були ухвалені для того, щоб сформулювати фундаментальні істини, в які вірив кожен християнин. Вони не могли охоплювати всі аспекти, але людина не вважалася християнином, якщо відкидала хоч щось, записане в них, тому що вони були спробою дати їй визначення.

Нижче представлені символи віри ранньої церкви.

Апостольський символ віри не був написаний апостолами; його створили у II столітті з метою визначення та утвердження апостольських доктрин.

«Вірую в Бога Отця Всемогутнього,

Творця неба і землі.

І в Ісуса Христа, Його Єдиного Сина, Господа нашого,

що був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії,

що страждав за Понтія Пилата,

був розп’ятий, і помер, і був похований, і зійшов у ад.

Третього дня воскрес із мертвих,

вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця Вседержителя,

звідки прийде судити живих і мертвих.

Вірую в Духа Святого,

святу вселенську Церкву, сопричастя святих,

відпущення гріхів,

воскресіння плоті,

вічне життя. Амінь».

Схоже на те, що метою написання цього символу віри було виявлення помилок тих, хто відкидав людськість Ісуса і Його народження від діви. Були також і ті, хто не приймав того, що Ісус дійсно помер або що Він фізично воскрес із мертвих.

Дуже мало сказано в Апостольському символі віри про Духа Святого. Це не тому, що церква не знала Його: причина в тому, що єресі щодо особистості Духа Святого ще не були актуальними.

Термін «католицький» означає «універсальний», а це значить, що існує тільки одна істинна церква.

Під «відпущенням гріхів» мається на увазі спасіння благодаттю, а не справами чи виконанням ритуалів.

Нікейський символ віри був ухвалений церквою на соборі в 325 році. Його метою було захистити доктрини божественності Христа і Духа Святого. Кілька тверджень були додані на іншому церковному соборі, що відбувся в 381 році. Цей символ віри порушив питання, які раніше не виникали.

«Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя,

Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого,

Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків;

Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного,

рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем,

що через Нього все сталося.

Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес,

і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною.

І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес на третій день, за Писанням. І вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця ісходить,

що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава,

що говорив через пророків.

В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

Чекаю воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь».

► Чого не було в Апостольському символі віри і з’явилось в Нікейському?

Тут ми бачимо розгорнуті твердження про всі три особистості Трійці. Абсолютна божественність Христа підкреслюється так, щоб застерегти тих, хто заявляє про свою віру в те, що Ісус — Бог, але при цьому применшує Його божественність. Він вічний (народжений «перш усіх віків»), не створений, єдиносущний Отцю. Ісус названий Богом з тих ж причин, що й Отець.

Духу Святому потрібно поклонятися так само, як і Отцю, і Сину. Це підтверджує, що Він Бог.

Халкідонський символ віри був прийнятий в 451 році. Його мета — захистити доктрину втілення Христа. Мета авторів — відстояти вчення про абсолютну божественність і абсолютну людськість Христа і не применшити жодну з них настільки, щоб вона втратила свою значимість.

Зверніть увагу, що наприкінці автори стверджують, що приймають ці доктрини як традиційні та біблійні. Вони не вважали, що розвивали якісь нові ідеї, а лише захищали те, у що церква завжди вірила.

«Йдучи за святими отцями, ми всі однодумно вчимо сповідувати єдинородного і одного, і того Самого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, досконалого в Божестві та досконалого в людинності; істинного Бога та істинну людину, котра складається з розумної душі та тіла,

Єдиносущного Отцю щодо Божества і Єдиносущного нам, щодо людинності, у всьому подібного нам, крім гріха;

перед віками народженого з Отця щодо Божества, в останніх же часах народженого ради нас і ради нашого спасіння з Марії Діви Богородиці щодо людинності;

одного й того Самого Христа Господа — Сина Єдинородного ми повинні визнавати в двох природах: без змішання, без зміни, без поділу, без розз'єднання.

Ніколи не була знищена єдністю різниця між природами, але були збережені характерні особливості обох природ, які зійшлися в одній особі та в одній іпостасі.

Не можна ділити чи роз'єднувати Його на дві особи, тому що є один і той самий Єдиний Христос — Єдинородний Син, Бог Слово і Господь Ісус Христос згідно з тим, що колись пророки про Нього говорили і Сам Ісус Христос нас повчив і символ отців нам передав».

► Чи бачите ви щось особливо підкреслене в цьому символі віри?

Божественність Христа, яку підтверджували ранні християни, не була тим, чим Ісус був наділений тільки на небі: вони вірили, що Він був істинним втіленням Бога у плоті і повністю мав як атрибути Бога, так і людини, коли жив на землі. Віруючі розглядали приналежну Христу природу як унікальну.

[1]Пройшли століття з початку заснування церкви. Світ багато в чому змінився, з'явилося багато релігійних течій.

Дехто вважає, що не існує доктрин, котрі не повинні змінюватися; вони вірять, у що забажають, і все одно називають себе християнами.

► Чи потрібно нам вірити раннім символам віри?

Але біблійний Бог, описаний в ранніх символах віри, не змінюється. Християни знали, що спасіння вони отримали у відповідь на віру в Нього. Твердження про природу Бога в символах віри і спосіб спасіння були основою християнства на початку.

Людина може отримати спасіння без знання усіх цих доктрин чи без повного їх розуміння. Це не означає, що вона не спасенна доти, доки не осягне всі вчення; не всі вони необхідні для спасіння. Людина не може відкидати те, що вона знає як істину, і залишатися при цьому християнином, але вона може помилятися в деяких деталях.

Древні символи віри, згадані в цьому занятті, стосуються лише ключових доктрин. Церква, яка бачить Бога по-іншому, повинна вигадувати й інший спосіб спасіння, що є хибним Євангелієм; в такому разі вони також не повинні називати себе християнами, тому що «винайшли» нову релігію.

Звичайно, кожен вільний у своїх поглядах, але, якщо ці вірування не християнські, відповідно, він не є істинним послідовником Христа.

В перші століття не було деномінацій, як сьогодні. Церква була одна, тому символи віри були схвалені всіма. Сьогодні церкви, що поважають авторитет Біблії, дотримуються їх, хоча можуть не знаходити згоди у інших аспектах.

Рання церква знала, що взаємини з Богом — це найважливіше; що спасіння здобувається через взаємини з Ним, тому для них було дуже важливо знати, яким є Бог.

Послання Юди попереджає нас, що ми повинні захищати віру, яка була дана церкві від початку (Юди 1:3). Нехай Бог помазує Свою істину, коли ми вірно служимо, поширюючи Євангеліє, займаємося учнівством та вчимо покликаних до служіння.

Група церков, об'єднаних в організацію, називається деномінацією. Існують тисячі таких об’єднань, котрі позиціонують себе як християнські, а також тисячі незалежних церков, які не належать до жодної з християнських течій.

Іноді деномінація бере свій початок від моменту євангелізації. Якщо з'являється багато навернених, а в регіоні немає церков, щоб піклуватися про них, формується нова деномінація; також вона може почати свою діяльність з роботи місіонерів в конкретній країні.

Буває і таке, що деномінація починається з групи віруючих, які від’єднались від церкви, котра відкидає важливу доктрину чи нехтує нею, і тому вони починають інше служіння з метою сповідання правильної віри. Згодом вони продовжують розвивати свої доктрини, а через те, що їхнє розуміння Біблії відрізняється від розуміння інших груп віруючих, деякі вчення їхньої деномінації відрізняються.

Деномінації також розвивають традиції правильного поклоніння і деталей християнського життя; вони різняться одна від одної своїми практиками.

Більшість деномінацій не заявляють про те, що вони є єдиною та істинною церквою; якщо таке відбувається, такій організації не слід довіряти.

Невіруючі часто не сприймають християнство через різноманітність течій і відмінності між ними, вважаючи, що всі вони суперечать одна одній. Багато людей в світі вважають, що серед християн мало єдності.

Деномінація або помісна церква по-справжньому істинна, якщо вірить в доктрини ранніх християнських символів віри. Доктринальна єдність, яка існує серед усіх християнських організацій, не виключає величезної різноманітності в менш важливих доктринальних питаннях і традиціях, але не слід думати, що церква не християнська через ці відмінності.

У той час, як християнин зростає у взаєминах з Богом, у нього формується розуміння біблійних постулатів, і воно не завжди співпадатиме з думкою інших християн. У міру застосування на практиці істин з Писання в повсякденному житті, він вироблятиме для себе принципи та правила, які можуть відрізнятися від розуміння інших християн.

Формуючи систему вірувань, людина повинна розуміти, що вона не може відкидати основоположні доктрини раннього християнства, поки називає себе християнином.

Віруючий у Христа також повинен приймати утверджені своєю церквою доктрини; якщо він вважає, що вони неправильні, то йому буде складно повністю присвятити себе громаді.

Вчення церкви направляє християнина, але у нього можуть бути свої особисті переконання, що відрізняються від поглядів інших членів церкви. Зазвичай особисте переконання — це не те, що записане в Біблії; воно являє собою спробу застосувати Біблію в певних питаннях.

Кожен християнин повинен щиро практикувати біблійні істини в своїх життєвих ситуаціях, але не бути швидким на осуд інших. Очікування, що всі віруючі повинні дотримуватися доктрин ранніх символів віри, вірне, як і сподівання на те, що член общини повинен придержуватися вчення церкви, проте було б помилкою думати, що всі повинні погодитися з вашими особистими переконаннями.

► Прочитайте разом твердження віри щонайменше двічі.

Писання закликає нас захищати споконвічне вчення християнства. Рання церква встановила доктрини, які є основоположними для спасіння і наших взаємин з Богом; вони все ще є фундаментальними і обов'язковими для всіх християн.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• 1 Тимофію 3:16;

• 1 Тимофію 4:1-7;

• До Тита 1:7-14;

• 1 Івана 4:1-3, 14-15, 5:12;

• Юди 1:3-13.

(2) Тест: наступне заняття почнеться з тесту по уроку 15. Уважно вивчіть відповіді на питання під час підготовки.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(1) Що таке символ віри?

(2) Назвіть два перших доктринальних твердження про Ісуса.

(3) Яке посилання на перший символ віри в Писанні, що містить кілька тверджень?

(4) Яка мета написання Апостольського символу віри?

(5) Назвіть мету написання Нікейського символу віри.

(6) Яка мета написання Халкідонського символу віри?