Lesson 1: Книга Бога

(1) Студенти повинні розуміти і бути спроможними пояснити:

• Поняття загального одкровення та особливого одкровення.

• Докази того, що Біблія — це Боже Слово.

• Поняття богонатхненності Писання.

• Чому натхненність Слова Божого означає, що в Біблії немаєпомилок.

• Терміни «натхненна», «непогрішима», «безпомилкова».

• Чому Біблія завершена і не може бути розширена.

• Чому Писання — основне джерело і остаточний авторитетвстановлення доктрин.

• Важливість Біблії в щоденному житті християнина.

• Християнські вірування щодо Писання.

(2) Студенти навчаться уникати помилок, стикаючись зі лжеавторитетами чи вивчаючи Біблію з обмеженою метою.

Примітки для викладача: кожний урок починатиметься з тесту за матеріалом попереднього заняття та з повторення цілей. Оскільки це перший урок, відразу переходьте до читання уривка з Писання.

► Прочитайте Псалом 118:1-16 разом. Що в цьому уривку мовиться про Слово Боже?

Бог, Творець світу, відкрився нам. Він явив не тільки Себе, але й призначення Свого творіння. Істина, яку Всевишній показує нам, називається одкровенням. В Біблії є книга Об'явлення (одкровення), однак слово «одкровення» також можна використовувати, коли йдеться про будь-яку істину, що Бог відкрив нам.

► У який спосіб Бог явив нам істину?

Бог являє істину різними способами, і тому ми говоримо про дві її категорії: про загальне та особливе одкровення.

Загальне одкровення.

Загальне одкровення — це все те, що Бог відкрив нам про Себе через Своє творіння; ми бачимо дивовижний розум і силу Всевишнього в дизайні Всесвіту.

Людство — апогей творіння Бога. Розглядаючи Божий задум щодо дизайну людини, ми дізнаємось дещо й про Всевишнього. Той факт, що ми можемо мислити, цінувати красу і відрізняти правильне від неправильного (хоча і не досконало), показує, що наш Творець повинен бути наділений такими самими здібностями, але на вищому рівні. Ми знаємо, що Бог може мислити і спілкуватися, тому що самі обдаровані цими здібностями.

Завдяки загальному одкровенню ми розуміємо, що Бог може говорити; ми усвідомлюємо, що Він може дати особливе одкровення у вигляді звістки або навіть цілої книги.

За допомогою загального одкровення люди дізнаються, що Бог існує і потрібно коритися Йому, а також усвідомлюють, що вони вже ослухалися Всевишнього (прочитайте До Римлян 1:20-21), однак через загальне одкровення неможливо зрозуміти, як повернутися до правильних взаємин з Ним: воно тільки вказує на необхідність особливого одкровення. Загальне одкровення дає розуміння, що люди гріховні і не «мають виправдання» перед своїм Творцем, проте воно не пропонує нам вихід з ситуації.

Особливе одкровення.

[1]Бог дав нам особливе одкровення через натхненне Писання та через втілення Христа — Свого Сина. Воно не просто показує, але і пояснює реальний стан, в якому ми перебуваємо (у гріху та охоплені почуттям провини), що ми вже змогли усвідомити за допомогою загального одкровення. Особливе одкровення зображує Бога, пояснює падіння людини, походження гріха і вказує шлях до примирення зі Всевишнім.

Уявіть собі, що Ви не знаєте про існування Біблії. Ви усвідомлюєте, що Бог є і що ви перебуваєте під судом через свої гріхи, але Ви не знаєте, що буде після смерті, не розумієте мети і сенсу життя; також Ви не маєте ні найменшого уявлення, як наблизитися до Нього.

Потім уявіть, що хтось показує Вам книгу і повідомляє, що він посланий Богом, щоб Ви отримали відповіді.

Чи можете Ви собі уявити, наскільки цінним було б для Вас це послання?

► Що Біблія говорить про себе? Наведіть приклади тверджень з Писання, які вказують на те, що вона проголошує своє божественне походження.

Поговорімо про твердження Біблії стосовно неї самої, а потім розглянемо докази того, що Писання істинне. Біблія проголошує, що є Словом Бога. У Старому Заповіті зустрічаємо більше 3000 тверджень, що послання, які прийшли від Бога, були викладені в такій формі: «І сказав Господь...» [1] Ісус визнавав Старий Заповіт як натхненний Богом (прочитайте Від Матвія 5:17-18; Від Івана 10:35; Від Марка 12:36); автори Нового Заповіту ставились до нього так само (прочитайте Дії Апостолів 3:18; 2 Тимофію 3:16; 2 Петра 1:20-21) і вважали Новий Заповіт Писанням, натхненним Богом (прочитайте 1 до Коринтян 14:37; 2 Петра 3:16).

Якщо людина не приймає тверджень Біблії стосовно самої себе, їй слід звернутися до доказів.

Уявіть ще раз ситуацію: Ви не знаєте про існування Біблії, проте сприймаєте Бога як Особистість: Він може говорити, якщо захоче, тому Ви усвідомлюєте, що послання від Всевишнього може бути реальним. Потім хтось показує вам книгу і стверджує, що це звістка від Бога.

► Як ми можемо бути впевнені, що Біблія дійсно є Словом Бога? Якою, на вашу думку, вона повинна бути?

[2]Всюди, де проповідується Євангеліє, люди відчувають внутрішнє викриття від почутої істини. Коли вони починають вірити Благій звістці і приходять до Бога з покаянням, то переживають Його прощення та помічають реальні зміни у своєму житті: для більшості це і є першим аргументом та причиною, щоб вірити Писанню (прочитайте 1 Послання до Солунян 1:5).

Наступний важливий фактор для тих, хто перебуває у взаєминах з Богом, — спілкування: Дух Божий говорить через Писання, наділяючи розумінням та викриваючи. Те, як Святий Дух використовує Біблію, підтверджує, що це Слово Бога (прочитайте До Ефесян 6:17).

У міру того, як ми зростаємо у взаєминах з Богом, приходить розуміння, що Біблія сповна відкриває нам Його природу і те, як Він діє в нас і наших життях. Писання дає нам розуміння, як увійти у взаємини з Богом і продовжувати свій шлях з Ним: це доказ того, що Біблія — Слово Бога (прочитайте Псалом 118:1-2).

Що ж робити у випадку, коли потрібні докази, які не ґрунтуються на вашому особистому духовному досвіді? Люди інших релігій також стикаються з «духовними» переживаннями, котрі, однак, не відповідають істині. Як бути впевненим, що твій досвід істинний?

► Чи існують докази того, що Біблія абсолютно точна в тому, що у ній стверджується?

Писання створювалося протягом 1500 років більше ніж сорока авторами, більшість з котрих не були знайомі один з одним. Що можна очікувати від книги, написаної у такий спосіб? Зазвичай ми можемо припустити наявність безлічі помилок і протиріч, проте звернімося й розгляньмо такі факти про Біблію: тисячі географічних місць, згаданих в ній, існують насправді; сотні історичних подій та людей, розповідь про котрих ми зустрічаємо в Писанні, підтверджені історією; не існує наукових відкриттів, які спростували б біблійні твердження; Писання не містить суперечностей. Таке неможливо сказати про жодну з написаних книг. Докази підтверджують заяви в Біблії про її богонатхненність.

Докази, що засвідчують твердження Біблії про те, що вона є Словом Бога, можна підсумувати в шести пунктах. Ми знаємо, що Писання — Слово Бога, тому що:

• підтверджені тисячі біблійних фактів;

• жодне біблійне твердження не було спростоване;

• в Писанні немає суперечностей;

• Євангеліє підкріплене своїм впливом;

• Дух Божий говорить через Біблію;

• Писання скеровує нас у взаєминах з Богом.

► Що ми маємо на увазі, коли говоримо, що Біблія натхненна?

Натхненність — це надприродна робота Духа Святого, за допомогою якої Бог явив Себе і надав одкровенню письмової форми: Писання є кінцевим результатом натхненності. Біблія натхненна, як жодна інша книга не може бути; натхненність Писання означає, що до самого останнього слова воно є Божим Словом.

Іноді люди відчувають припливи піднесення, коли до них приходять грандіозні ідеї, але в контексті Біблії йдеться про речі набагато серйозніші, ніж ці відчуття.

«Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності…» (2 Тимофію 3:16).

Хоча Біблія написана рукою людини, зазначений вище вірш підкреслює те, що Писання прийшло від Бога, і тому воно надійне як підґрунтя для доктрин; Біблія — це краще з усього найкращого, створеного людьми.

«…Бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:20-21).

Ці вірші у 2 Посланні Петра повідомляють, що автори були керовані Святим Духом. Точність біблійних авторів не залежала від особистих знань: факт, що через них діяв Дух Божий, демонструє, що достовірність написаного, в результаті, залежала від Бога; Біблія настільки ж надійна, як і Сам Бог.

► У який спосіб біблійні автори отримували істину від Бога перед написанням книг?

Іноді люди замислюються над тим, як на практиці здійснювалось натхнення тих, хто писав книги Біблії. У який спосіб Всевишній передавав Свої істини, щоб вони були відображені точно? Першим фактом, який нам слід відзначити щодо стилів Божественного одкровення, є те, що воно характеризується різноманіттям та не обмежене певним способом (прочитайте До Євреїв 1:1).

Іноді Бог промовляв вголос, наприклад, коли говорив з Мойсеєм (Вихід 33:11); в інші часи — через сни чи видіння, а пророк записував їх [1]. Можливо, частина Писання, яка відразу була записана, — це заповіт з Ізраїлем, про який говориться, що він був «писаний Божим перстом» (Повторення Закону 9:10). Інші частини Біблії, схоже, були продиктовані; великі уривки в книгах Вихід, Левит та Числа записані після слів: «І казав Бог до Мойсея, говорячи…»

Натхненність не означає, що Всевишній промовляв авторові слова вголос. Ми можемо прослідкувати, як відрізняються характери та стилі написання у різних авторів. Наприклад, стиль викладу Павла різниться зі стилем Петра. Ми повинні усвідомлювати, що Бог використовує людей, зважаючи на особливості їхніх особистостей, словниковий запас, стиль написання, освіту; історичний фон також повинен бути врахований.

Правильний погляд — це розуміння того, що Всевишній надихав конкретну людину, використовуючи уяву автора і його особистість, щоб висловити божественну істину, не просто відкриваючи її, а й проводячи людину через процес написання, щоб забезпечити абсолютну точність.

Деякі люди вважають, що Бог просто давав ідеї того, що Він хотів донести, і автор пояснював їх, як міг, неминуче допускаючи людські помилки в деталях. Такий погляд не відповідає біблійному описанню натхненності. Біблія зображує авторів, які були «проваджені» під час написання текстів, щоб ми були впевнені, що вони не писали самі від себе, допускаючи при цьому помилки чи неточності.

Оскільки Біблія — це Слово Бога, в ній не може бути перекручувань, тому що Всевишній не допускає помилок (прочитайте Приповісті 30:5). Оскільки Господь явив Себе в основному в ході історії, яка відобразилась в Писанні, деталі повинні бути точними, щоб у нас було надійне одкровення від Бога, тому завдяки біблійному опису натхненності ми знаємо, що Всевишній направляв процес написання, щоб він був абсолютно точним.

Натхненна.

Біблія натхненна: це означає, що вона повністю є Словом Божим до останньої йоти. Спочатку цього факту було достатньо, щоб відстоювати повну надійність і точність Писання, але зараз дехто стверджує, що вірить у його натхненність, відкидаючи факт його абсолютної точності.

Нижчезазначені терміни почали використовуватися, щоб захистити невід'ємні аспекти натхненності Писання.

Непогрішима.

Цей термін означає «не може підвести». Стверджуючи, що Біблія непогрішима, ми маємо на увазі, що їй можна довіряти і вона ніколи не скерує нас у неправильному напрямку: Писання непохибне не тільки в своїх доктринах, а й у кожному твердженні.

Безпомилкова.

Цей термін означає, що помилки відсутні: Біблія точна в кожному своєму твердженні. Оскільки Бог ніколи не обманює і не помиляється (прочитайте До Тита 1:2), а Писання є Божим Словом, ми можемо бути впевнені, що в ній немає погрішностей. Якщо людина стверджує, що в Біблії можуть бути помилки, тому що до процесу написання були залучені люди, вона забуває про описання натхненності в 2 Петра 1:21: автори були «проваджені» Духом Святим. Біблійний історичний погляд на натхненність — кожне слово в Писанні надихнув Бог, тому в ньому немає помилок (прочитайте Від Матвія 5:18).

Як щодо помилок при копіюванні?

До початку видання друкованих книг всі документи, включно з Писанням, копіювалися від руки. Ми все ще не маємо оригінальних рукописів, які вийшли з-під пера Павла, Ісаї або Мойсея. Серед тисяч стародавніх копій, написаних від руки грецькою та єврейською мовами, є незначні відмінності, і ми не завжди можемо бути впевненими на 100%, якою була фраза в оригіналі, проте розбіжності настільки незначні, що ні одну доктрину не можна піддавати сумнівам через це. Оскільки ми знаємо, що оригінали були безпомилковими і відмінності в копіях мізерно малі, ми вважаємо, що можемо довіряти кожному слову Біблії.

► Чи можемо ми бути впевненими, що Біблія точна, незважаючи на те, що вона копіювалася від руки багато разів?

► Чому існує така думка, що в Біблії є помилки?

Іноді люди стверджують, що в Писанні є помилки, тому що вони не розуміють його суті.

В Біблії використані широко розповсюджені між людьми способи передачі інформації. Наприклад, є вірш, в якому згадується сонце, що рухається по небу. Більшість вчених вважають, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Також в Писанні мовиться про те, що сонце сходить і заходить: люди просто описують природне явище так, як вони його бачать.

Є також поетичні твердження: пагірки скакали, «мов ті ягнята» (Псалом 113:4) або «дерева плескали в долоні» (Ісаї 55:12). Це літературний жанр, який явно не відзначений буквальністю.

Іноді автори цитували інших людей, зокрема й тих, хто не був натхненний Богом; наприклад, в Біблії записані промови друзів Йова, хоча Всевишній сказав, що вони говорили не те, що було правильним (Йова 42:7).

Все це не може бути проблемою доктринальної натхненності; Сам Бог направляв процес написання, щоб фінальним продуктом було Його Слово.

Іноді люди думають, що помічають протиріччя в Біблії, але їм слід уважно розглянути певні місця Писання. Наприклад, Від Марка 5:1-2 і Від Луки 8:26-27 розповідають нам про одержимого, звільненого у той час. Матвія 8:28 розповідає нам, що було звільнено двох одержимих біснуватих чоловіків. Це не протиріччя; Лука і Марк не стверджують, що Христос звільнив тільки одну людину, але вони вирішили сфокусуватися на тому, хто був відомий в тій місцевості. Якщо людина бачить в Біблії те, що здається протиріччям, не слід поспішати з висновками, а приділити час, щоб зрозуміти контекст.

► Як християни повинні використовувати Біблію?

В Біблії дано Божий закон; його дотримання не рятує нас, але Всевишній показує через нього Свої стандарти для нашого життя. Божий закон демонструє сутність Бога; ми повинні виконувати його, тому що хочемо бути такими, як Він. З огляду на те, що ми любимо Всевишнього, слід любити і Його закон. Псалом 118 містить описання, як поклонник знаходить задоволення в Божому законі. Той, хто любить Бога, молитиметься, щоб Він змінив його серце у відповідності з Божою волею; неможливо любити Всевишнього, не переймаючись тим, як догодити Йому.

Слово Боже — світло. Апостол Петро говорить нам про те, що світ перебуває в духовній темряві, а Слово Бога — це світло, яке скеровує нас на шляху (прочитайте 2 Петра 1:19-21; Псалом 118:105). Людина не повинна йти за ідеями та почуттями, що протирічать Божому Слову; Дух Святий ніколи не спонукатиме нікого робити те, що Писання називає неправильним.

[1]Слово Боже — це наша духовна пожива. Хороший апетит — ознака здоров'я, і віруюча людина буде бажати Божого Слова, як немовля молока (1 Петра 2:2). У мірі зростання у Христі вона все більше буде здатна розуміти і засвоювати Божу істину, так само як дитина вчиться приймати тверду їжу (1 до Коринтян 3:2). Християнин повинен щодня насичувати себе Божим Словом.

Біблія — це наш захист від сатани. Нам дане веління зодягнути себе у духовну зброю. Меч, котрим Дух Святий оснащує нас — Боже Слово (До Ефесян 6:17); Ісус відповідав на спокуси диявола словами з Писання (Від Матвія 4:3-4).

Слово Бога — істина, на яку ми повинні відгукнутись. Ісус порівняв це з посадженими насінням (Від Луки 8:11-15): паростки деяких насінин не зійшли, тому що ґрунт був не готовий. Читаючи Біблію, ми повинні реагувати на її істини і молитися, щоб Бог зростив плід в нашому житті за допомогою Свого Слова.

Оскільки Біблія — це слово Бога…

• вона ніколи не застаріє і не перестане бути актуальною: Слово Боже стосуватиметься всіх людей незалежно від місця і часу;

• це дороговказ для розпізнавання Божої волі, оскільки Всевишній ніколи не передумає і не суперечитиме Сам Собі;

• це наш компас для отримання кращого від життя, оскільки Бог, наш Творець, дав нам ці вказівки;

• вона містить все, що нам потрібно знати, щоб бути спасеними і зростати у взаєминах з Богом.

Шануючи традиції церкви та навчаючись у пасторів, ми розуміємо, що жодна ідея, що суперечить Писанню, не повинна прийматися, тому що Слово Бога — це остаточний авторитет.

Дух Святий відкриває Боже Слово для нашого розуміння і надихає нас бути слухняними.

► Бог продовжує говорити і в наші дні, але чи повинні ми очікувати, що Біблія може бути чимось доповнена?

З часу смерті останнього апостола церква розглядала Біблію як закінчену книгу. Послання не просто були обрані та названі Писанням; все відбувалось через усвідомлення, що не всі письмена натхненні Богом та наділені авторитетом Писання. Книги, які були визнані як Слово Боже, відповідали певним критеріям; більш пізні твори не могли задовільнити висунені до них вимоги.

Книги Старого Заповіту були прийняті в тому варіанті, як їх зберіг Ізраїль; книги Нового Заповіту були визнані Священним Писанням згодом за такими критеріями:

• історичний зв'язок з апостолами;

• достовірність;

• одностайне церковне прийняття;

• шанобливе використання Старого Заповіту;

• користь у протистоянні єресям.

Бог продовжує говорити і до сьогодні, але чи можна що-небудь додати до Біблії зараз? Неможливо, щоб якесь інше послання відповідало вимогам для включення його до Писання. Наприклад, жодна нова вість не може бути пов'язане з апостолами, тому що їх з нами більше немає; також вона не буде одностайно прийнята церквою по всьому світу.

Писання завершене; його достатньо для спасіння і підтримання всіх аспектів християнського життя (2 Тимофію 3:14-17). Нічого надзвичайно важливого і необхідного не може бути додано до Біблії, тому що в ній міститься все, що нам потрібно. Замість того, щоб проголошувати, що Бог послав нове одкровення, люди повинні вивчати те, що Він вже дав: там є все, що потрібно, і це допоможе бути захищеним від помилок.

Примітки для лідера групи: доручіть двом студентам з групи пояснити два зазначених нижче розділи.

Компроміс з авторитетом Біблії.

Що ти вважаєш для себе остаточним авторитетом? Більшість християн відповіли б, що це Біблія, але насправді вони більше довіряють своїм почуттям. Людина може сказати, що не вбачає у своєму вчинку нічого вартого осуду, тому що не відчуває, що це неправильно, а також вважає свої дії нормальними через відсутність почуття провини.

Коли хтось мислить так, кінцевим авторитетом для нього стають власні почуття, а не Писання.

Існує багато причин, чому люди не можуть сприймати Писання серйозно. Можливо, ті, хто у них в авторитеті, ігнорують очевидне вчення Слова Божого, і цей приклад спонукає їх робити те саме; може статися, що вони порушили біблійні настанови і намагаються знайти спосіб виправдання своїх дій; можливо, вони просто не знають вчення Біблії. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб вникнути в Слово Боже і підкоритися його авторитету.

Вивчення Біблії з обмеженою метою.

Біблія — основне джерело доктрин: вона остаточний авторитет для будь-якого доктринального питання, однак існує проблема, яка полягає в тому, що люди вивчають Писання, тільки щоб знайти підтвердження своїм поглядам. Вони не використовують Біблію як духовну поживу, а думають тільки про те, як довести свою правоту. Обраний ними шлях — розвиватися і захищати доктрини, використовуючи Писання, проте якщо це єдина мета, то це загрожує їм втратою радості, яку вони могли б отримувати, заглиблюючись в Слово Боже і зростаючи в особистих взаєминах з Богом.

Дехто з людей читає Біблію тільки щоб підбадьоритися. Потрібно пам'ятати, що за допомогою вивчення Божого Слова ми отримуємо не тільки вказівки та підтримку, але також викриття і виправлення (2 Тимофію 3:16). Не потрібно пропускати веління Біблії, шукаючи обітниці, які допомагають нам відчувати себе краще; можливо, сьогодні Бог хоче викрити, наставити чи навчити нас чомусь.

Деякі релігійні об’єднання заявляють, що вірять Біблії, але спираються на інші джерела як на остаточний авторитет. Вони вважають своє право на трактування Писання ексклюзивним, використовуючи одкровення або особливу систему його тлумачення, яку опанували тільки вони; а насправді найважливіші доктрини цих релігійних груп Біблія не підтверджує.

В арсеналі у них можуть бути і інші книги, які використовуються як писання на додаток до Біблії: послідовники культів можуть говорити, що Писання ненадійне через помилки перекладу або копіювання.

Ці ідеї можуть підводити до того, що Біблії недостатньо як повноцінного Божого Слова; для таких людей інші речі стають остаточним авторитетом.

► Прочитайте твердження віри разом щонайменше двічі.

Біблія — це Слово Боже. Бог надихнув її авторів, щоб вони не допускали помилок при написанні. Писання містить все, що нам потрібно знати, щоб бути спасенними від гріха і перебувати у взаєминах з Богом. Біблія — основне джерело доктрин і остаточний їх авторитет. Християни повинні вивчати Слово Боже щодня, щоб пізнавати Всевишнього краще, отримувати направлення для свого життя, духовно наповнюватися та жити осмисленим радісним життям.

(1) Завдання з вивчення уривка. Усім студентам слід запропонувати уривок з Писання (зі списку); до наступного уроку потрібно прочитати його і написати невеликий роздум про те, як він стосується теми уроку.

• Псалом 118:33-40;

• Псалом 118:129-136;

• Приповісті 30:5-6;

• Матвія 5:17-19;

• 2 Тимофію 3:15-17;

• 2 Петра 3:15-16;

• Об’явлення 22:18-19.

(2) Тест: почніть наступне заняття зі складання тесту за матеріалом уроку Підготуйтесь, використовуючи питання.

(3) Завдання з викладання: не забувайте планувати та звітувати про свій позакласний час викладання.

(4) Пам’ятайте, що, готуючись до наступного заняття, потрібно наперед прочитати його матеріал.

(1) Що таке загальне одкровення?

(2) У яких двох формах Бог являв особливе одкровення?

(3) Які три істини, котрі неможливо пізнати через загальне одкровення, відкриваються через особливе одкровення?

(4) Що Біблія заявляє про себе?

(5) Назвіть шість причин, чому ми вважаємо Біблію Словом Божим.

(6) Чому Писання «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності»? (2 Тимофію 3:16).

(7) Яке описання натхненності представляє Біблія, щоб запевнити нас, що помилок вдалося уникнути в процесі її написання?

(8) Назвіть 4 способи, які Бог використовував для натхнення авторів Писання.

(9) Що означає той факт, що Біблія натхненна?

(10) Що означає твердження, що Біблія непогрішима?

(11) Що означає твердження, що Біблія безпомилкова?