Lesson 7: Святість — це любити Бога

Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Оцінити красу люблячих взаємин з Богом.

(2) Слідувати моделі Ісуса як Того, Хто любить Отця досконало.

(3) Розуміти, що у любові до того, що в світі, і у законництва одна й та сама причина виникнення.

(4) Вивчити напам'ять Марка 12:29-31.

Йов все втратив. Його багатства не стало. Діти загинули під час бурі. Здоров'я було втрачене. Він сидів на купі попелу, шкрябав себе шматком черепиці. Його дружина сказала йому проклясти Бога і померти; друзі звинувачували його в страшних гріхах. Ті, хто поважав його в минулому, тепер знущалися над ним.

У своїх стражданнях Йов не просить: «Боже, поверни мені моє здоров'я», — або навіть: «Всевишній, зціли моє тіло». Він кличе: «О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!» (Йова 23:3). Йов плаче, бо не може знайти Бога, Якого знав так близько. «Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу, на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...» (Йова 23:8-9).

Йов пам'ятає дні, «коли Божа милість була над наметом» його (Йова 29:4), а тепер:

«Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу. Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся... Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...» (Йова 30:19-21).

Це розпач людини, яка відчуває себе зрадженою своїм найближчим другом. Це крик. Стогін людини, яка любила Бога.

Історія Йова не закінчується відчаєм. Після того, як Бог проговрив із бурі, Йов відповів: «Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...» (Йова 42:5). Йов отримав розраду не завдяки поверненню свого майна, здоров'я чи навіть сім'ї, а переживанням Божої присутності. Багатство, здоров'я і сім'я Йова врешті-решт були відновлені, але це не було ключем до його втіхи: він знайшов відраду, коли побачив Всевишнього. Йов був святою людиною; він любив Бога.

► Що означає любити Бога? Як справжня любов до Нього впливатиме на ваші пріоритети щодо часу і грошей? Як любов до Бога відобразиться на вашому ставленні до Його заповідей?

У книгах Йова і Псалмів повторюється послання, яке ми бачили в П'ятикнижжі: святість — це стосунки з Богом. Ми святі тільки тому, що перебуваємо у взаєминах з Богом. Бути святим — означає любити Його всім серцем.

Енох, Ной і Авраам були святі, тому що вони ходили перед Богом, як і Давид і Йов. Книга Йова розповідає історію людини, яка любила Бога надзвичайно; Книга Псалмів містить молитви і пісні людини, найбільшою радістю якої було близьке спілкування з Всевишнім.

Святі люди насолоджуються Богом.

[1]Святі люди насолоджуються Богом; вони знаходять в Ньому глибоку радість. Основне бажання святої людини — догодити Всевишньому.

Для тих, хто вимірює святість за списком «роби-не роби», це здається дуже простим. Багато людей думають про святість тільки як про обов’язок, а не як про блаженство; Писання ж показує, що святі люди насолоджуються Богом. Йов не бажав нічого, крім відновлення своїх відносин зі Всевишнім; Давид свідчив про радість близьких взаємин з Богом; він знайшов свою найглибшу радість в Ньому.

Вчитель викладав в місті, де питна вода була небезпечна для здоров’я; в один з жарких днів він забув принести свій фільтр для її очищення. Коли закінчився урок, у нього була тільки одна думка: «Мені потрібна вода!» Якби ви запропонували йому на вибір 100 доларів чи склянку чистої води, вчитель обрав би воду. Коли спрага затисла його в лещата, вода була важливіша за все інше.

Того вечора чоловік запитав себе: «Чи бажаю я Бога настільки, наскільки жадав сьогодні води? Чи важливіший для мене Всевишній, ніж що-небудь інше в цьому світі?»

Давид жадав Бога. «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Псалом 41:2-3). Давид порівняв своє устремління до Бога зі спрагою оленя, найбільше бажання якого — знайти джерело води; найголовніша потреба святої людини — це близькість з Богом. Свята людина жадає і прагне правди (Від Матвія 5:6).

Псалми протиставляють те, що тішить грішників, радості святої людини. Беззаконники насолоджуються війною; вони отримують задоволення від брехні; вони люблять проклинати (Псалом 61:5; 67:31; 108:17); святі люди, навпаки, знаходять «радість велику» в присутності Бога; вони люблять Божий дім, і «місце перебування слави Твоєї» (Псалом 15:11; 25:8). Псалмоспівець заявляв: «А я при Тобі на землі не бажаю нічого!» (72:25); святі люди знаходять своє глибоке задоволення в Бозі.

Псалом 62 показує красу думок про Бога. Давид утік від Саула, його життя було в небезпеці. Про що думали б ви в подібній ситуації? У багатьох людей була б спокуса «міркувати» про небезпеку. Давид каже: «Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних» Навіть у важких обставинах роздуми Давида були направлені до Бога; для нього це було блаженство; його душа насичувалась «ніби лоєм і товщем» (Псалом 62:6-7).

Псалмоспівець захоплений Богом; він відчуває глибоке почуття любові до Нього. Святі люди насолоджуються Богом. Задумайтесь на хвилину: що викликає у вас спрагу? Чи знаходиш ти втіху у Бозі?

Святі люди насолоджуються Божим законом.

Свята людина насолоджується Божим законом; Псалми показують, що він не становить загрози для Божого народу; святі люди люблять його. Давид сказав: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу…» (Псалом 39:9). Він не вагався в тому, щоб коритися Всевишньому, і знаходив радість в покорі Богу.

Насолода Божим законом простежується через всю Книгу Псалмів. Тема Псалма 118 — Слово Боже. Послухайте, що мовиться про радість Давида:

• «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!» (Псалом 118:18).

• «Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла» (Псалом 118:72).

• «Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя» (Псалом 118:77).

• «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!» (Псалом 118:97).

• «Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!» (Псалом 118:174).

Божий закон являє Його Любов.

«Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!» (Псалом 118:64). Бог показує Свою любов через Свій закон: «Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!» (Псалом 118:124). Святі люди насолоджуються Божим законом, тому що знають, що він являє Божу любов.

Мойсей сказав, що послух Ізраїля закону Бога змусить інші народи заздрити їхній мудрості!

«Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!» (Повторення Закону 4:6).

Мойсей ставив риторичне питання: «І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» (Повторення Закону 4:8). Божий закон не поневолив Ізраїль; закон Божий благословив Ізраїль.

[2]У наші дні ми часто чуємо, як проповідники вчать, що Божий закон був важким тягарем, якому неможливо було коритися. Деякі християни стверджують, що Божий закон — це «мета», яку ніхто не в змозі досягти, однак Мойсей, Давид та інші старозавітні святі раділи Божому закону. Вони знали, що це було радістю — шанувати ім'я Бога і суботу; вони не хотіли схилятися перед лжебогами.

Вони не думали, що будуть щасливішими, якщо не шануватимуть своїх батьків, здійснять вбивство, перелюб, вкрадуть або збрешуть; вони знали, що краще бути задоволеним, ніж жадати того, що належить ближньому. Божий закон не був тягарем; Всевишній дав його з серця любові. Закон керував святими людьми в їхніх взаєминах зі святим Богом: Божий закон давав насолоду Його народу [3].

Божий закон являє характер Бога.

Якщо ми любимо Всевишнього, то любитимемо і Його закон. Псалмоспівець проголошував: «Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх» (Псалом 118:129). Давид не говорив: «Твій закон суворий, але я постараюся підкоритися», — він сказав: «Закон Божий прекрасний».

Святі люди насолоджуються Божим законом. Псалмоспівець любив його, бо знав, що закон — це не просто список правил; Божий закон розкриває Божий характер.

► Прочитайте Псалми 110 і 111.

Псалми 110 і 111 доповнюють один одного; разом вони показують важливість Божого закону для святої людини. Псалом 110 описує характер Бога: Він праведний, щедрий і милостивий.

Псалом 111 починається словами: «Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!» Людина, яка насолоджується Божими заповідями, буде благословенною. Яким чином? Вона стане, як Бог: вона буде «щедрою, милостивою та праведною». Це ті самі характеристики, які описують Всевишнього в псалмі 111; коли ми знаходимо втіху у Божому законі, ми стаємо все більше і більше схожими на Нього.

П'ятикнижжя вчить, що свята людина відображає образ Бога. Псалми 110 і 111 показують, що людина, яка насолоджується Божим законом, перетворюється на образ Божий і стає більше схожою на Нього.

Якщо ми дійсно любимо Бога, то дотримуватимемося Божого закону. Давид ставить питання: «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману» (Псалом 23:3-4). Щоб жити в присутності Бога, потрібно коритися Його закону. Поетичні книги показують, що Бог вимагає послуху від тих, хто стверджує, що любить Його. Поетичні книги також показують, що Бог робить можливим вірний послух; це обіцянка Всевишнього тим, хто любить Його.

Історія Йова починається так: «Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав» (Йова 1:1). Коли Еліфаз звинуватив Йова, той відповів:

«Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його» (Йова 23:11-12).

Хтось може запитати: «Як Йов може говорити, що він не порушував Божих заповідей? Всі люди грішать». Йов говорив: «Я люблю Бога і радію, що ґрунтовно підкоряюся Йому». Йов близько ходив з Богом; він дотримувався «заповідей Його губ». Чи можливе святе життя? Йов відповідає: «Так»; він знав, що Бог робить можливим вірний послух тих, хто любить Його.

Святе життя не базується на наших власних силах; воно можливе завдяки щоденній залежності від Бога. Йов був бездоганний не тому, що був надзвичайно дисциплінованим, а через своє близьке ходіння з Богом; він розумів, що Бог вимагає вірного послуху і Він же робить його можливим.

Ця істина впливає на повсякденне життя віруючого. Бог вимагає, щоб Його народ був святим, і Він наділяє його святістю. Саме через Нього ми стаємо святими і чистими. Всевишній вимагає святості, і Він Сам її і забезпечує. Бог забезпечує всім, що вимагає Його Слово.

Ті, хто насолоджуються Богом, отримують бажання їхніх сердець.

Псалом 36 показує результат насолоди Богом. «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Псалом 36:4).

Деякі читачі вважають, що Псалом 36:4 звучить так: «Якщо я служитиму Богу, Він дасть мені все, про що я прошу, і зробить мене багатим». Давид не проповідує Євангеліє, яке свідчить, що Бог хоче, щоб Його діти були багатими; він говорить щось набагато важливіше: «Якщо вашим найглибшим бажанням є Бог, Він дасть вам Себе». Якщо ви бажаєте Всевишнього, ви отримаєте Його.

Якщо ви підете за Господом, щоб отримати здоров'я, багатство і славу, то будете розчаровані посланням Псалма 36:4; якщо мотивом буде набуття матеріальних благословень, ви будете засмучені, коли виявите, що ваша нагорода... Бог!

Для егоцентричної людини набуття Бога не є великою нагородою; вона не бажає наближатися до Нього, проте для того, хто жадає Його присутності, Псалом 36:4 — грандіозна обіцянка. Для святої людини Бог — найбільший з можливих дарів.

Тих, хто жадає Його, Бог наближає до Себе. Насолода Всевишнім не завжди приносить фінансове благословення чи свободу від страждань; людей, які знаходять блаженство в Ньому, може ненавидіти ворог. Святі люди часто страждають, однак Давид і Йов виявили, що навіть за часів страждань Бог вшановує тих, хто знаходить свою радість в Ньому.

Святість — це любити Бога. Святі люди насолоджуються Ним; зі Свого боку, Бог віддає Себе тим, хто жадає Його.

Законник спитав Ісуса: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» Христос вказав на закон Мойсея: «Що в Законі написано, як ти читаєш??»

Законник процитував Повторення закону 6:5 і Левит 19:18. Ці місця Писання містять квінтесенцію закону: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе». Ісус відказав: «Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити» (Від Луки 10:25-28). Святість — це досконала любов.

Кілька місяців по тому Ісус був в Єрусалимі. Книжник запитав у Нього: «Котра заповідь перша з усіх?» (Від Марка 12:28). Фарисеї керувалися 613 законами зі Старого Заповіту, і вони часто сперечалися про те, який з них був найважливіший. Ісус відповів:

«Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Від Марка 12:29-31).

Ісус дав визначення святості як любові до Бога та до інших людей. Справжня святість виражається через любов; ми зростаємо у ній, коли вдосконалюємося в христоподібній любові. Бути святим — означає любити так, як любив Ісус; це досконала любов.

В уроці 5 ми побачили, що автори Старого Заповіту використовували слово «досконалий» для позначення недвоєдушного серця. Бути досконалим — означає бути нерозділеним в відданості Богу. Автори Нового Заповіту використовують слово «досконалий» в аналогічний спосіб. Ісус наказав Своїм послідовникам «бути досконалими» (Від Марка 5:48). В Євангеліях ми бачимо, що це означає мати цілісну любов до Бога і ближнього. Бути досконалим — означає любити цілком; це досконала любов.

Послання досконалої любові не було новим в Євангеліях. Ісус нагадав Ізраїлю, що Бог завжди заповідав любити Його і ближнього. Повторення Закону 6 показує, що любов — основа закону. Послух без любові веде до законництва. Ісус навчав, що бути святим — означає любити Бога. Якщо ми любимо Всевишнього, ми підкорятимемося Йому. Святість – це любити Бога всім своїм серцем.

Любов до Бога — це більше, ніж емоції. Джон Веслі дав їй таке визначення:

«…Насолоджуватися Ним, радіти Його волі, постійно бажати догодити Йому, шукати і знаходити в Ньому наше щастя і жадати день і ніч повнішого блаженства в Ньому» [1].

Любов до Бога змінює весь напрямок нашого життя; насолода Ним стає нашою вищою метою і великою радістю. Христос показав, що значить любити Бога абсолютно; в Ньому ми бачимо святу любов, яку Бог бажає, щоб проявляли Його діти.

Досконала любов Ісуса до Бога, проявлена в Його земному житті.

Ісус продемонстрував досконалу любов до Свого Отця: Він жив у радісному підпорядкуванні Його волі. Це не було примусове підкорення раба; це була любляча покора Сина.

Подолання спокуси показує любов Ісуса до Отця.

Перш ніж почати Своє публічне служіння, Христос зіткнувся зі спокусами в пустелі, кожну з яких було направлено на руйнування відносин між Отцем і Сином.

Сатана спокушав Ісуса обійти Отця і забезпечити Себе хлібом, відмовитися від поклоніння Йому, щоб здобути владу над царствами світу, а також випробувати Отця, кинувшись з крила храму (Від Луки 4:1-12). Кожна спокуса була перевіркою любові Сина до Отця. Христос відповідав на них, показуючи Свою повну довіру Небесному Отцеві.

Замість того щоб перетворити камінь на хліб, Ісус процитував Повторення Закону 8:3: «Написано, що не хлібом самим буде жити людина». Мойсей нагадував Ізраїлю, що Бог давав народу манну в пустелі; Ізраїль може довіряти люблячому забезпеченню свого Отця: так само зробив і Христос.

Замість того, щоб поклонитися сатані, Ісус процитував Повторення Закону 6:13: «…Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити». Оскільки Він абсолютно любив Бога, Ісус відмовився від спокуси поклонитися сатані.

Замість того щоб випробовувати Свого Отця, зістрибнувши з крила храму, Христос цитує Повторення Закону 6:16: «Не спокушай Господа Бога свого». Оскільки Син любив Отця абсолютно, Він відмовився випробовувати Його обіцянку про захист.

Очищення храму показує любов Ісуса до Отця.

Навіть дитиною Він прагнув бути в Його домі (Від Луки 2:49): Христос любив Отця, тому Він любив місце, де Він перебував.

Коли Ісус побачив нечестивих торговців в храмі, Він відреагував праведним гнівом.

«І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи» (Від Івана 2:15).

Чому Ісус був розгніваний? Тому вони не шанували дім Його Отця: «…Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» (Від Івана 2:16). Христос любив Свого Отця і гнівом відреагував на неповагу до Його дому.

У Ісуса були природні людські емоції. Стикаючись зі злом, Він відчував гнів, але не грішив при цьому (Від Марка 3:5; До Ефесян 4:26). Святість не усунула емоції Христа, але, оскільки Він був святим, Його думки відображали емоції Його Отця: Месія був розгніваний на те, що викликало гнів Його Отця.

Покора Ісуса показує Його любов до Отця.

У Своєму прощальному посланні Христос вказав на Свій послух як на свідчення Своєї любові до Отця. «Та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!» (Від Івана 14:31). Ісус продемонстрував Свою любов до Отця через добровільне підпорядкування Його волі: це досконала любов.

Навіть в останньому випробуванні Христос був слухняний волі Отця. Він знав, що перенесе ганебне випробування, що супроводжуватиметься неймовірним болем на хресті, що Він буде відділений від Отця через гріх людей. Ісус молився: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!» (Від Луки 22:42). Ісус з Назарета зіткнувся з останнім випробуванням — підкоренню Отцю.

Коли Христос був в тілі, Він благав про те, щоб Йому не довелося йти таким страшним шляхом, але також у своїй людськості Він явив Свій добровільний послух Отцеві. «…Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...» Ісус продемонстрував досконалу любов до Отця, підкоряючись Його волі.

Життя Христа було зразком такої любові; бути святим — означає любити Бога, як Ісус любив Свого Отця.

Ісус навчав Своїх послідовників любити Бога досконало.

Любити Бога — це більше, ніж емоції; це довгострокове зобов'язання, яке змінює кінцеві пріоритети нашого життя. Ісус дав визначення любові таким чином:

«Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!» (Від Луки 14:26-27).

У юдейських вчителів слово «ненавидіти» означало «любити менше, ніж що-небудь ще». Послідовник Ісуса повинен любити Христа над усе, навіть більше, ніж самого себе. Ось що значить любити Бога — це любити Його набагато більше за все інше.

Ісус сказав: «Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!» (Від Луки 16:13). Любов ексклюзивна: якщо ви любите Бога, Йому належить перше місце у вашому житті.

Ісус навчав, що любов спонукає на вірний і добровільний послух. «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене». Нагорода за це — близькі взаємини з Богом. «Хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам» (Від Івана 14:21).

Через багато років Іван згадав слова Ісуса. Апостол написав: «...А хто додержує Його слово… Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо» (1 Івана 2:5). Святість — це досконала любов до Бога; святі люди охоче підкоряються волі Отця і наслідують модель послуху Христа.

Коли ми досконало любимо Бога, то з радістю покірні волі Отця і охоче підпорядковуємо свою волю Йому; коли ми любимо Бога досконало, ми молимося з Давидом:

«Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псалом 138:23-24).

Досконала любов дає нам сильне бажання догодити нашому Небесному Отцеві: ми відкидаємо все, що може порушити наші відносини з Ним. Святість — це досконала любов до Бога.

Взаємини між Ісусом і Отцем — приклад для християн.

► Прочитайте Від Івана 17.

Картину святості бачимо в Первосвященицькій молитві Ісуса. В Івана 17 описано, що Христос молився за Себе, Своїх учнів, а потім за всіх віруючих. Ісус показав, що Його близькі стосунки з Отцем — зразок взаємин між християнами і нашим Небесним Батьком.

Ісус молився за Себе (Від Івана 17: 1-5).

Знаючи, що на Нього очікує смерть, Христос все ж був глибоко задоволений, що виконав роботу, яку Отець доручив Йому: «Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати».

Далі в своїй молитві Ісус говорить:

«Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони» (Від Івана 17:17-19).

Грецьке слово, яке було тричі використане в цьому вірші може означати або «зробити святим», або «присвятити і відокремити». Оскільки Ісус був безгрішним, Йому не потрібно було ставати святим. У цій молитві слово «освячувати» вживається в значенні «присвятити» або «відокремити»: Христос відділив Себе, щоб виконати місію, яку доручив Йому Отець; Ісус присвятив Себе цьому завданню.

Христос просив за Своїх учнів (Івана 17:6-19).

Ісус молився, щоб учні були освячені істиною. «А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони». Подібно до того, як Христос був відділений для служіння на землі, Він молився, щоб учні пішли в цьому за Ним. Відносини між Сином і Отцем були зразком відносин між учнями і Отцем. Коли апостоли наслідували приклад Ісуса, вони були відокремлені, щоб ділитися Його істиною зі світом.

Ісус молився за всіх віруючих (Від Івана 17:20-26).

Потім Ісус молився за всіх, хто повірить в Нього. Він підносив прохання про те, щоб всі християни мали єдність, якою він насолоджувався зі Своїм Отцем. Христос просив, щоб ми стали «єдиним цілим». Це те саме слово, яке використовується в Матвія 5:48: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!»; воно говорить про досягнення мети. Мета — досконала любов, що існує в Трійці.

Ми, віруючі, запрошені взяти участь у божественній любові Отця і Сина. Ісус молився: «…щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!» Любов між Христом і Отцем є зразком для кожного віруючого. Ось що значить бути святим — мати досконалу любов за прикладом Христа.

Саймон звернувся до свого пастора з задачею. «Пастор, я хочу бути святим. Як і Авраам, я бажаю бути другом Бога. Але є проблема. Я знаю, що роблю те, що невірне в Його очах. Я люблю Господа, але не хочу підкорятися Йому. Чи можу я претендувати на дружбу зі Всевишнім в такому разі?»

Христос відповів на питання Саймона більше 2000 років тому. «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!» (Від Івана 14:15). Ніде в Писанні Бог не говорить: «Якщо любите мене, можете продовжувати жити в умисному гріху», — навпаки, Ісус сказав: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте». Христос продовжує: «Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів» (Від Івана 14:24).

Деякі люди, що сповідують християнство, говорять про свою любов до Бога, в той час як продовжують жити в умисному гріху. Для них любов — просто емоція. Вони стверджують, що люблять Всевишнього, але це не змінює їхні життя. Любити Бога — це більше, ніж емоції або почуття; любити Бога — це добровільно дотримуватися Його заповідей.

У Сари було питання до пастора. «Пастор, я хочу бути святою. Як Йов, я бажаю ходити перед Ним в непорочності і чесності. Я намагаюся виконувати всі ті заповіді, але є проблема: я насправді не люблю Бога. Я підкоряюся Йому зі страху, що Він гніватиметься, якщо я цього не зроблю. Я підкоряюся Богу, але не люблю Його. Чи можу я бути святою зважаючи на ситуацію?»

Христос відповів на питання Сари більше 2000 років тому в посланні до церкви в Ефесі. Він високо оцінив їхні добрі справи і доктринальність вчення, похвалив за вірність перед лицем переслідувань, однак сказав: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов». Ісус настільки серйозно сприйняв нестачу любові, що попередив: «Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з місця», — якщо вони не покаються і не повернуться до своєї першої любові (Об’явлення 2:2-5).

Деякі християни вважають, що вони можуть заслужити прихильність Бога через послух, одначе він не супроводжується любов'ю. Вони думають, що святість — це питання дотримання списку правил, забуваючи, що підстава святості — це любов до Бога.

У глибині душі і Саймон, і Сара зіткнулися з одним і тим самим коренем проблеми: жоден з них по-справжньому не любить Бога. Відсутність любові Саймона до Всевишнього проявляється в мирському стилі життя, який показує: «Я люблю цей світ більше, ніж Бога».

Нестача любові Сари до Бога проявляється в законництві, яке полягає в позиції: «Я підкоряюся Богу не з любові, а з бажання заслужити Його прихильність». Жоден з них не мотивований любов'ю; відповідь і мирському, і законницькому однаковий — любов до Бога.

Відповідь на любов до світу — любов до Бога.

Що означає бути мирським? Часто ми визначаємо це за стилем одягу, типом розваг, прагненням до суспільного схвалення, ефектності або іншими зовнішніми ознаками. І це дійсно може бути так, але орієнтація на мирське також набагато глибша. Ось питання, яке потрібно поставити, щоб визначити це: «Що приносить мені справжню насолоду?»

Бути «мирським» — це насолоджуватися тим, що в світі; мирська людина шукає повного задоволення саме там; це означає цінувати те, що може дати світ, більше за Божі цінності.

Лот побачив «усю околицю… що наводнена вся вона». Він обрав собі місцевість, яку побачили його очі (Буття 13:10-11): він був мирським і насолоджувався задоволеннями цього світу.

Димас покинув своє служіння, тому що він знаходив насолоду в цьому світі. Павло писав: «Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши» (2 Тимофію 4:10).

Благочестива людина знаходить своє глибоке задоволення в Бозі. Псалмоспівець писав: «…А я при Тобі на землі не бажаю нічого!» (Псалом 72:25); він був богобоязним і любив Бога.

Відповідь на мирське життя — не виконання певної кількості правил; це любов до Бога. Шотландський пастор XIX століття Томас Чалмерс проповідував на тему «Сила нової любові, що витісняє все». Преподобний Чалмерс зазначав, що є дві речі, які ми повинні зробити, якщо хочемо перестати любити світ.

1. Нам потрібно щось відкласти, визнавши порожнечу цього світу. Коли ми бачимо марнославство, яким рясніє дійсність, наша любов до світу слабшає, однак одного цього недостатньо.

2. Ми повинні зодягнутися у щось, замінивши любов до світу чимось набагато більш прекрасним. Коли ми закохуємося в Бога, наша нова любов витісняє застарілу любов до світу.

Ліки від любові до цього світу — зануритися в любов до Бога. Ісус розповів притчу про торговця, який продав все, що мав, щоб купити одну дорогу перлину.

«Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її» (Від Матвія 13:45-46).

Уявіть, що ви сказали б цьому купцеві: «Мені так шкода вас! Сумно, що довелося пожертвувати такою кількістю майна». Він сміявся б над вами! Купець сказав би: «Жертва? Я не приношу жертву; я купую прекрасну перлину за чудовою ціною. Речі, які я продав, — ніщо проти неї». Він знайшов нову пристрасть — закохався в те, що витіснило його стару любов.

Відповідь мирському — це закохатися в Бога. Любов до Всевишнього витіснить любов до грошей, оплесків, шоу і всього, що світ використовує для спокуси Божих людей. Святі люди люблять Бога, і ця любов заповнить і замінить любов до світу.

Відповідь на законництво — любов до Бога [1].

Коли ми щиро бажаємо жити святим життям, у нас може виникнути спокуса піти далі біблійного принципу «християнської досконалості» до законницького «перфекціонізму».

Біблійна «християнська досконалість» — це серце, наповнене нерозділеною любов'ю до Бога, яке прагне догодити Йому у всіх сферах, визнаючи при цьому, що навіть щире серце любові не може привести нас до досягнення досконалості вчинених дій. Ми обмежені людськими слабкостями. Свята людина не порушуватиме Божий закон навмисно, але навіть найсвятіші продовжуватимуть покладатися на Божу благодать в тих сферах, де вони не відповідають Божим абсолютними стандартами правильного чи неправильного.

«Перфекціонізм», з іншого боку, спонукає мене очікувати ідеальних результатів у всіх сферах життя; він сфокусований на мені і моїх зусиллях як святої людини, а не на Ісусі і Його силі в моєму житті.

Перфекціонізм часто призводить до законницьких спроб «заслужити» Божу прихильність шляхом відділення. Він часто вимірює святість списком дій, яких я не роблю (я не курю, не п'ю алкогольних напоїв, не ношу нескромного одягу) або роблю (я пощу, я молюся, я даю десятину до церкви.)

Як ми бачили в уроці 4, свята людина побажає залишитися відокремленою від всього, що не вгодно Богу. Говорити: «Я люблю Бога всім серцем», — а потім жити, керуючись задоволеннями мирських бажань, неправильно.

Однак ми не повинні допускати, щоб наше прагнення до відділеного для Бога серця і життя привело нас до точки віри, коли ми можемо виміряти наші відносини з Богом списком «роблю — не роблю». Святість — це перш за все питання серця і люблячі відносини зі Всевишнім. Ці стосунки надихають нас жити святим життям. Зворотній зв'язок ніколи не працює: відокремлене життя саме по собі ніколи не викликає відносин любові з Богом.

Ми повинні прагнути бути досконалими, як повелів Бог, але не намагатися заслужити Його прихильність своїм перфекціонізмом. Досконале серце — це серце, яке повністю любить Бога.

► Що є більшою спокусою у вашій церкві: любов до світу чи законництво? Обговоріть, як любов до Бога, що поглиблюється, може дати правильну відповідь на кожну з цих проблем. Обговоріть практичні кроки, як надихнути людей, котрим ви служите, любити Бога.

Ключ до святого життя — любов до Бога.

Ми любимо Бога, тільки якщо повністю слухняні Йому. Ми повністю підкоряємося, тільки якщо дійсно любимо Його. Як діти Божі, ми можемо вийти за межі служіння Богу як обов’язку і досягти точки, в якій ми раді бути корисними Йому. Ця насолода прийде тільки через любов. Дитина, котра слухняна своїм батькам тільки через страх чи обов’язок, не знаходить радості в послуху; дитина, яка слухається з любові, сприймає послух з радістю.

Коли маленька дитина вчиться грати на скрипці, вона повинна займатися кожного дня. Спочатку практика може бути обов'язком, але, якщо вона коли-небудь стане чудовим скрипалем, то досягне того моменту, коли гра на скрипці буде чимось більшим, ніж обов'язок; це повинно перерости в насолоду. Обов'язок — це коли дитина працює, тому що мама говорить: «Ти повинен практикуватися». Задоволення — це коли дитина грає на музичному інструменті, тому що їй це подобається. Справжній скрипаль знаходить насолоду у труді відточування майстерності.

Те саме вірне і для нашого духовного життя. Свята людина читає Слово Боже, дотримуючись духовної дисципліни, але вона також насолоджується ним. Послух Богу стає і обов'язком, і радістю.

Подумайте про різницю, коли ми служимо Богові не з почуття обов'язку, а з задоволенням. Послух стає радістю, а не тягарем. Молитва, Слово Боже і дисципліни християнського життя приносять глибоку насолоду. Ось що значить любити Бога. Святі люди практикують радісний послух, тому що люблять Бога.

Джордж Кролі, англіканський священик XIX століття, молився, щоб Бог «відучив його» від земної любові і наповнив його чистою «святою пристрастю» до Бога. Цей гімн залишається і донині потужною молитвою для кожного християнина, що прагне любити Бога досконалою неподільною любов'ю.

Джон Сунг — один з найвизначніших євангелістів XX століття. Він був сином пастора методистської церкви в провінції Фуцзянь, Китай, і став християнином у віці дев'яти років.

У 19 років Сунг приїхав до Сполучених Штатів вчитися. Блискучий студент отримав ступінь бакалавра, магістра, а потім і доктора наук в галузі хімії всього за шість років. На жаль, в цей період він почав сумніватися в біблійному вченні, якому вчив його батько.

Сунг вирішив провести рік в духовній семінарії в пошуках відповідей на свої питання. Замість того, щоб дати відповіді, ліберальні вчителі ще більше підірвали його віру.

У 1926 році Джон Сунг відвідав служіння в Гарлемі. Тієї ночі п'ятнадцятирічна дівчинка свідчила про преображення, яке Бог здійснив в її житті. Сунг почав шукати нового рівня відносин з Богом. Вчителі семінарії були впевнені, що Джон Сунг психічно хворий, а президент Генрі Слоан Коффін відправив його до психіатричної клініки. За 193 дні, проведені там, Джон Сунг прочитав всю Біблію сорок разів.

Після звільнення він повернувся в Китай. Доктор Сунг знав, що може обійняти викладацьку посаду в будь-якому престижному китайському університеті, проте на борту корабля Бог покликав його до глибшого посвячення. В один момент, як символ свого беззаперечного підпорядкування і спосіб розірвання будь-якого зв'язку з викладацькою діяльністю, доктор Сунг зібрав свої дипломи та академічні нагороди і викинув їх за борт.

Джон Сунг приїхав в Китай не як «доктор Джон Сунг, викладач хімії», але як «Джон Сунг — слуга Божий». Він почав проповідувати і проводив потужні євангелізаційні служіння. За оцінками істориків, понад сто тисяч осіб були преображені внаслідок служіння Джона Сунга в період між його поверненням в Китай в 1927 році і смертю в 1944 році у віці сорока одного року.

Життя Джона Сунга — свідоцтво того, що любити Бога — це більше, ніж емоції. Керуючись своєю любов'ю до Всевишнього, д-р Сунг відмовився від своїх амбіцій на престижній викладацькій ниві і відповів на заклик Бога до проповіді. Спонукуваний любов'ю до Всевишнього, Джон Сунг відмовився від добре оплачуваної посади і жив простим життям, харчуючись простою їжею. Через свою любов до Бога Джон Сунг кожен день проводив години в молитві і вивченні Біблії. Його життя було поглинене любов'ю до Всевишнього; завдяки цьому Бог зміг використати Джона Сунга, щоб привести тисячі людей до Христа.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Бути святим — означає любити Бога.

(2) Святі люди знаходять своє глибоке задоволення в Бозі.

(3) Знаючи, що Божий закон відображає Його любов, святі люди насолоджуються ним.

(4) Ті, хто знаходить свою насолоду в Бозі, виявляють, що Він відкриває Себе їм.

(5) Ісус забезпечив досконалу модель того, що означає любити Бога.

(6) Відповідь на любов до світу — глибока любов до Бога.

(7) Відповідь на законництво — любов до Бога.

(1) Уявіть, що новонавернений християнин сказав вам: «Я хочу глибших взаємин з Богом. Я люблю Всевишнього, але мені важко розібратися, як зростати у взаєминах з Ним. Я не бачу Бога, і тому здається, що Він далеко. Що мені робити?» Напишіть лист на 1-2 сторінки, в якому ви дасте практичні рекомендації, як рости у взаєминах із Всевишнім. Додайте до цього читання Писання, розвиток молитовного життя і благовістя. На наступному занятті кожен студент повинен прочитати свою відповідь; приділіть час для обговорення цього письмового завдання.

(2) На початку наступного уроку процитуйте напам'ять Від Марка 12:29-31.