Lesson 6: Святість — це праведність

Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Усвідомити, що внутрішня праведність повинна відображатися у зовнішній поведінці.

(2) Застосовувати принципи святості в практичних етичних рішеннях.

(3) Проаналізувати свою особисту етику.

(4) Вивчити напам'ять Михея 6:8.

Ізраїль більше не був святим народом: він поклонявся ідолам, процвітало пригнічення незахищених, у забутті було дотримання суботи. Засудивши це, Бог відправив народ у вигнання. Він дозволив вавилонській армії завоювати Єрусалим і зруйнувати храм. Оскільки народ Божий не був святим і відділеним від гріха, Всевишній більше не приймав їхнє поклоніння.

Однак у Бога все ще була мета для Свого народу. Через десять років після зруйнування храму Бог дав бачення Єзекіїлю — пророку, що жив в полоні в околицях Вавилона; він побачив план Бога щодо майбутнього.

У видінні Єзекіїля вигнання завершилося і суд припинений; Божа присутність повернулася. Храм наповнений Божою славою. Бог омив Свій народ водою і очистив його від зовнішньої неправедності. Він викинув «камінне серце» і дав їм «нове серце, і нового духа». Він виконав Свою обіцянку: «І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзекіїля 36:25-27). Ізраїль святий всередині і зовні.

Єзекіїль побачив храм, що став благословенням для всіх народів. Прісна вода текла з відновленого храму в Мертве море. Дерева давали плоди в їжу і листя їх служили для зцілення; краса Едему була відновлена.

Найславніша частина видіння — в останньому реченні: «Навколо вісімнадцять тисяч. А ім'я міста з того дня: «Тут Господь» (Єзекіїля 48:35). Божа мета для Його народу виповниться: святий народ житиме в присутності святого Бога!

► Обговоріть зовнішні докази того, що людина свята. Яких зовнішніх дій нам слід очікувати від людини, чиє серце святе?

Пророки висунули звинувачення Бога проти народу, котрий порушив заповіт. У пророчих книгах, як і в П'ятикнижжі, слово «святий» стосується того, що належить Богу і відокремлене для Нього. Єрусалим і храм були святі, тому що вони належали Всевишньому.

Бог святий.

Двадцять один раз Ісая говорив про «Святого Ізраїлевого». Серафими співали: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Ісаї 6:3).

Бог Той, Хто «виявить святість Свою в справедливості» (Ісаї 5:16). Єзекіїль бачив день, коли Всевишній відкриє Свою святість всім народам. «І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я Господь!» (Єзекіїля 38:23).

Божі суди показують Його святу природу. Михей попереджав, що через гріх Ізраїля «Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі» (Михея 1:2-3). Бог засудив Свій народ, тому що святий Господь не може дозволити гріху залишитися безкарним.

Спокута Ізраїля, здійснена Всевишнім, показує, що Він святий; це сталося не тому, що народ заслуговував на спасіння, а заради Його святого імені серед народів.

«Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення, яке ви зневажили серед народів, куди ви поприходили. І освячу Я велике Ім'я Своє, зневажене серед народів, що ви зневажили серед них, і пізнають ті люди, що Я Господь, говорить Господь Бог, коли Я покажу Свою святість серед вас на їхніх очах» (Єзекіїля 36:22-23).

Бог не допустить, щоб Його святе ім'я зганьбилося гріхом Ізраїля; Він пообіцяв повернути його в землю, щоб показати Свою святість перед іншими народами.

«Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із народів, між якими вони розпорошені, то Я покажу на ньому Свою святість на очах народів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову» (Єзекіїля 28:25).

Це чудова обітниця. Бог обіцяв показати Свою святість, викупивши Ізраїль і повернувши його додому, а також проявити її у тих самих людях, яких Він послав у вигнання. Святість належить Богу.

Ізраїль не був святим.

Оскільки святість належить Всевишньому, ми святі тільки тоді, коли перебуваємо у взаєминах зі святим Богом. Пророки оголосили, що Ізраїль більше не святий, бо він живе відповідно до своїх гріховних бажань, а не у взаєминах послуху і любові.

В Ісаї Бог сказав, що Ізраїль був відділений від Нього через його гріхи. Бог відкинув Свій народ, тому що той відмовився жити праведно.

«Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства... їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!» (Ісаї 59:6-7).

Бог звелів Єремії закопати льняного пояса. Лляна білизна була символом чистоти. Єремія засипав пояс землею, поки бруд не зруйнував тканину. Це символізувало нечистоту Юди, котрого Бог обрав до праведності; замість цього Божі люди жили гріховним життям (Єремії 13:1-11).

У книзі пророка Єзекіїля Бог засудив Ізраїль як людей впертих та непокірних, «що бунтуються проти Мене» (Єзекіїля 2:3). Замість того, щоб коритися святому Богу, Ізраїль жив як язичницькі народи: «...бо за уставами Його ви не ходили, а постанов Моїх не виконували, але виконували за постановами тих народів, що навколо вас» (Єзекіїля 11:12). Ізраїль більше не був праведний.

Під час вигнання Даниїл визнав, що народ, обраний Богом для Його вшанування перед іншими народами, гідний сорому (Даниїла 9:7). Чому?

«І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому» (Даниїла 9:11).

Малі пророки проголошували суд над Ізраїлем через його гріх: Осія звинуватив його в клятві, обмані, вбивствах, крадіжках і перелюбі (Осії 4:2); Михей проповідував людям, які ненавидять добро та кохають зло (Михея 3:2).

Софонія був нащадком Єзекії. Він належав до однієї з найвпливовіших сімей в Юдеї, але він не вагаючись звинуватив керівників Юди в гріхах.

«Його зверхники посеред нього то леви ревучі, його судді вечірні вовки, які не лишають до ранку нічого. Пророки його чванькуваті, зрадливі, його священики зневажають святиню, ламають Закона» (Софонії 3:3-4).

Починаючи з політичних діячів і закінчуючи релігійними лідерами, Ізраїль грішив проти Божого закону. У чому була проблема? Він забув, що святість набагато глибша за релігійні ритуали: Ізраїль замінив реальність істинної праведності пустими церемоніями.

Однією з цілей закону було навчити Ізраїль, що він належить Богу. На жаль, народ незабаром забув про справжнє призначення закону. Люди дотримувалися належних ритуалів, але їхні серця не були святими. Народ, який був відділений Богом, щоб відображати Його образ, тепер був нечистим. Пророчі Книги вчать, що бути святим — означає бути праведним як внутрішньо, так і зовні.

Єзекіїль був доставлений в Вавилон в 597 році до н. е. Коли пророку було тридцять років, Бог почав говорити з ним через серію видінь. Єзекіїль бачив, як старійшини Юди поклонялися ідолам в Святому Святих (Єзекіїля 8). Бог звелів Ангелам звершувати суд доти, доки храмові двори не будуть заповнені мертвими тілами. Божа слава залишила храм (Єзекіїля 10). Храм і його ритуали були безглуздими, тому що люди не були святі.

Святе життя — це більше, ніж церемонії.

Ізраїль стверджував, що він святий, але він був грішний і нечистий. Люди дотримувалися обрядів святості, але вони не жили праведним життям. «О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад!» (Ісаї 1:4). Люди виконували належні дійства, але жили гріховним життям; пророки попереджали, що в цьому немає сенсу, якщо панує гріх. Святість — це більше, ніж свята і жертви.

Ісая говорив, що Бог відкинув жертви Юди, тому що народ не жив праведно.

«Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!... Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх…» (Ісаї 1:13-14).

Стоячи перед Храмом, Єремія оголосив: «Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!» (Єремії 7:4). Він більше не був святим. Чому? Євреї не жили праведним життям. Бог попереджав: «Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму...» (Єремії 14:12): Всевишній вимагає більшого, ніж пустих ритуалів.

Бог сказав Осії: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень» (Осії 6:6). Ізраїль приносив жертви, але порушував свій заповіт з Богом. Цілопалення без праведного життя не мають сенсу. Незважаючи на приношення Ізраїля, Бог «згадає про їхню провину та їхні гріхи покарає, вони до Єгипту повернуться!» (Осії 8:13). Чому?

«…Бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання. Клянуть та неправду говорять, і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови» (Осії 4:1-2).

Амос проповідував в Північному Ізраїльському царстві незадовго до того, як його завоювала Ассирія. Пророк пропонував останній шанс на покаяння. Амос викривав Ізраїль в його гріху. Ті, хто називали себе «народом Божим», були винні в нечесті, починаючи від жахливої соціальної несправедливості і закінчуючи ганебними сексуальними практиками. Багаті ізраїльтяни стягували несправедливі штрафи і використовували гроші, щоб купувати вино для релігійних свят (Вихід 22:26; Амос 2:8). Оскільки їх життя були гріховні, поклоніння було пустим. Бог сказав:

«Зненавидів Я, обридив Собі ваші свята, і не нюхаю жертов ваших зборів... І коли принесете Мені цілопалення та хлібні жертви свої, Я Собі не вподобаю їх, а на мирні жертви ваші із ситих баранів не погляну... Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх…» (Амоса 5:21-23).

Навіть після вигнання Юда намагався замінити дотриманням ритуалів повний послух. У 516 році до нашої ери люди почали реконструювати храм. Хоча вони робили роботу для Бога, їхнє життя не було чистим. Пророк Огій нагадав про те, що священик, який торкається мертвого тіла, стає нечистим. Так само нечистота, викликана гріхом людей, перетворила їхню роботу в храмі на нечисту (Огія 2:10-14). Ритуали без праведності пусті; святість — це більше, ніж обряди.

Малахія попереджав, що Бог відкинув поклоніння Юди. «Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару!» (Малахії 1:10). Всевишній відмовився прийняти приношення через гріх народу.

У пророчих книгах ясно сказано: святість — це більше, ніж дотримання ритуалів. Людина, котра не живе праведним життям, не свята. Ми не можемо поклонятися Богу з нечистими руками.

Святе життя — це більше, ніж сповідання Божого імені.

Бог відкинув людей, які проголошували Його ім'я, тому що вони відмовилися залишити свої гріхи. У Новому Заповіті Ісус попереджав:

«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Від Матвія 7:21-23).

[1]Святість — це більше, ніж сповідання імені Бога; це внутрішня праведність, яка проявляється в зовнішній поведінці. Бог вимагає святого серця і святих рук.

Сьогодні, як і у дні Єремії, Бог говорить з пасторами, які будують величезні особняки на пожертвування бідних. «Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своїму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає» (Єремії 22:13).

Сьогодні, як і за часів Амоса, Бог звертається до церковних музикантів, які живуть гріховним життям. «Усунь же від Мене пісень своїх гук, і не почую Я рокоту гусел твоїх» (Амоса 5:23).

Сьогодні, як і у дні Михея, Бог говорить з бізнесменами, які сповідують ім'я Ісуса, обманюючи клієнтів. «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8).

Святість — це більше, ніж ритуал або сповідування; сьогодні, як і у дні пророків, Бог шукає праведної поведінки.

Святе серце проявляється в праведній поведінці; воно виражатиметься в святих руках. Ізраїль не міг претендувати на звання святого народу, живучи несправедливим життям.

Оскільки Всевишній праведний, Його народ повинен бути таким самим: Божі люди повинні мати характер свого Бога. Ті, хто поклоняються ідолам, приймають їх моральну природу; хто ж поклоняється Яґве, повинні прийняти Його моральну сутність. Божа мета — створити праведний і святий народ.

Ісая описує природу Бога: «Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою» (Ісаї 33:5). У тому самому посланні Ісая описав праведника, який може жити в присутності Бога.

«…Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищі? Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла» (Ісаї 33:14-15).

Тільки людина, у якої праведний і справедливий характер Бога, може жити в присутності Бога. Святий народ в своїх вчинках відображає Бога і Його природу.

Святість — це внутрішня праведність. Серце.

Справжня праведність починається в серці. Пророки добре знали, що тільки дотримання ритуалів закону недостатньо: зовнішній послух без внутрішньої праведності — це лицемірство. Праведність починається в серці.

Ізраїль відкинув закон, тому що відвернувся від Бога, Який його дав. Непослух починається в серці. Ізраїль порушив Божі заповіді, тому що «за своїми божками ходило їхнє серце...» (Єзекіїля 20:16). Бог бачив «облудне їхнє серце» (Осії 10:2).

Непослух зароджується в серці; праведність починається теж там. Бог говорив через Ісаю: «Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон!» (Ісаї 51:7). Ті, хто знають правду, — це ті, хто вмістив Божий закон в своє серце.

Єремія і Єзекіїль очікували того дня, коли Божий закон буде вкладено в серця Його народу.

«Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремії 31:33).

«І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса, щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!» (Єзекіїля 11:19-20).

Праведність починається в серці. Йоїл закликав людей покаятися, підтвердивши це не тільки зовнішніми проявами; піст і плач повинні виходити з серця, яке розкаялося.

«Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням! І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!» (Йоіла 2:12-13) [1].

Зовнішніх змін недостатньо; праведність повинна починатися в серці.

Святість — це зовнішня праведність. Руки.

У пророчих книгах моральна поведінка є показником святості, яка вимагає праведного характеру і поведінки. Один з найпростіших старозавітних описів праведного життя знаходимо в книзі пророка Михея, який відобразив очікування Бога від Свого народу.

«Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8).

Ось що значить жити праведним життям: справедливість і милосердя стосовно інших людей і смирення перед Богом; у пророчих книгах ці поняття дають визначення праведного життя.

Праведність — це справедливість і милосердя стосовно інших людей.

Деякі люди хочуть розділити серце і руки. Вони кажуть: «Моє серце святе, але руки грішні. Я люблю Бога в своєму серці, але не живу праведним життям». Пророчі книги не допускають такого поділу. Святе серце буде проявлене у зовнішній праведності; чисте серце призведе до правильної поведінки. У святих людей святі руки.

Захарія визначив праведність як правильну поведінку стосовно інших.

«Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!» (Захарії 7:9-10).

Амос проповідував народу, котрий забув про праведність: «Вони змінюють суд на полин, і кидають правду на землю». Яке рішення було відступництву Ізраїля? «І хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік!» (Амоса 5:7, 24).

Ісая поділяв спрагу Амоса по праведності. Перша звістка Ісаї закликала Юду до праведного життя:

«Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» (Ісаї 1:16-17).

Бог говорив через Єремію, щоб закликати Юду до справедливості і праведності.

«Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!» (Єремії 22:3).

Божим стандартом для Його народу були справедливість, праведність і милосердя. Всевишній вимагав, щоб народ жив праведно і поводився по-Божому.

Праведність — це смирення перед Богом.

Бог шукає людей, які ставляться до інших, керуючись принципами справедливості і милосердя; таким має бути наше ставлення до ближнього.

Всевишньому потрібні люди, котрі ходять перед Ним в покорі; таким має бути наше ставлення до Бога.

Юда поклонявся ідолам «на горі на високій та висуненій». Бог відреагував, нагадуючи, що тільки Він мешкає на високій горі.

«Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» (Ісаї 57:7,15).

Ми досягаємо Високого і Піднесеного Бога через зламаний і смиренний дух. Праведність включає в себе смирення перед Богом. Це справжня святість.

Осія проповідував народу, що відступив від Бога. Пророк знав, що його послання буде відкинуте. Хоча народ відмовився покаятися, пророк закінчує зверненням до окремих ізраїльтян, котрі шукали Бога. Навіть якщо весь народ відкидає Всевишнього, праведник все ще може йти шляхами Бога, і Він вшанує людину, яка шанує його: Бог благословляє тих, хто ходить в праведності.

«Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!» (Осії 14:10).

Святість починається в серці, але проявляється в поведінці. При посвяченні храму Соломон кинув виклик народу: «…нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!» (1 Царів 8:61). Внутрішня святість призводить до зовнішньої; якщо ви святі зсередини, ви будете праведно жити і в зовнішньому світі.

Пророки виступали проти тих в древньому Ізраїлі, хто вчив, що Божому народу не потрібно підкорятися закону. Провидці протистоять тим, хто в сучасній церкві вчить, що християнин не може задовольнити вимоги Бога щодо святого життя.

Сьогодні багато проповідників стверджують: «Закон Божий закликає жити праведно, але Бог знає, що ви не можете виконати його». Це не послання пророків, які говорили: «Закон Божий полягає в тому, щоб жити праведно — це те, чого вимагає Бог. Божі люди підкорятимуться Божому закону».

Приклад із закону Мойсея показує, як святе серце впливає на наші повсякденні дії. Бог сказав: «Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита» (Левит 19:13). У стародавньому світі робітнику платили наприкінці кожного дня. Не було ніяких поточних рахунків чи кредитних карт; в понеділок платили на їжу у вівторок. Несвоєчасні виплати не дозволяли працівникам купувати їжу кожного дня. Закон говорив: «Віддавайте плату своїм працівникам під кінець кожного дня. Праведний бізнесмен буде справедливо ставитися до людей, які працюють на нього».

Ми побачили акцент на праведності, справедливості і милосерді в Пророках. Загальні послання Нового Заповіту поділяють цю звістку; найбільш яскраво вона звучить в посланні Якова. Апостол звертається до тих, хто стверджує, що вони народ Божий, але не живе праведним життям; він показує, що справжня святість проявляється в праведному житті.

• Святі люди роблять набагато більше, ніж просто сповідують благочестя; вони живуть побожним життям. «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють» (Якова 1:22).

• Святі люди проявляють співчуття до сиріт і вдів. «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Якова 1:27).

• Святі люди неупереджені щодо багатих і бідних. «Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці» (Якова 2:9).

• Святі люди контролюють своє мовлення. «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Якова 3:2).

• Святі бізнесмени поводяться зі своїми співробітниками справедливо. «Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!» (Якова 5:4).

[1]Святість змінює те, як ми живемо і діємо в усіх сферах нашого життя, включно з бізнесом та кар'єрою. Свята людина живе праведно. Якщо ми святі перед Богом, то діятимемо вірно стосовно інших людей. Послання пророків і апостолів не викликає сумнівів: святе серце змінює наші дії. Святих людей супроводжуватиме праведне життя у всіх сферах людського буття. Божа мета полягає в тому, щоб сформувати праведних людей як в їхніх серцях, так і в повсякденному житті.

Як виглядатиме праведність в буденному житті? Яке обличчя у святості в нашій щоденній взаємодії з навколишнім світом? Звернімося до деяких прикладів. Все це відбувалося в житті людей, які стверджували, що вони святі. Імена були змінені. На жаль, історії реальні.

Пастор Том — будівельник. Робота дозволяє підтримувати його служіння як служителя євангельської церкви. Том купив інструмент за 100 доларів. Він використовував його в будівництві, а потім вирішив продати, тому що більше його не потребував. Том сказав покупцеві, що заплатив 200 доларів за новий інструмент, але готовий продати його за 150.

Після продажу пастор Том сказав: «Вийшло все дуже добре. Я отримав прибуток, перебільшивши початкову ціну. Покупцям не обов'язково знати всі деталі. У будь-якому разі, я використаю гроші для Божої справи». Всевишній говорить: «Святі люди чесні у своїх справах». Павло писав:

«Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками» (До Колоссян 3:9).

Джейн — секретар. Коли пастор відвідував її дома, вона сказала: «Якщо вам знадобляться будь-які канцелярські товари, я можу дати їх вам. Я приношу олівці, канцелярські товари та офісне приладдя додому з роботи. Ніхто ніколи не помічає».

Джейн каже: «Це просто дрібниця». Бог каже: «Святі люди чесні навіть у малому». Павло писав, що ті, хто був створений за Богом у справедливості й святості правди, житимуть інакше:

«Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному» (До Ефесян 4:24, 28).

Білл керує бізнесом. Він повинен вести облік і платити податки наприкінці року. У минулому році Білл заробив 50 000 доларів, але, коли заповнював папери, то повідомив про прибуток в 40 000 доларів. Іноді він платить хабар урядовцям, щоб отримати хороший контракт.

Білл говорить: «Я знаю, як працює бізнес в моїй країні. Я повинен «змастити колеса» моєї компанії. Крім того, я плачу десятину і використовую свої гроші для хороших цілей». Бог каже: «Святі люди чесні стосовно влади». Павло писав громадянам Римської імперії:

«Нехай кожна людина кориться вищій владі» (До Римлян 13:1).

Лінді не подобається її робота. Вона хоче проводити час, працюючи в церкві, але їй доводиться прибирати будинки багатих людей. Її робочий день з 8:00 до 17:00, але вона часто спізнюється і може піти раніше. Лінда сказала своєму пастору: «Я вважаю за краще проводити час в молитвах вранці і пізніше приходити на роботу. Увечері я намагаюся піти з роботи раніше, щоб потрапити до церкви. Мені все одно, що мені платять за повний робочий день».

Дії Лінди свідчать про спосіб її мислення: «Мій начальник ніколи не дізнається, чи працюю я повний робочий день». Бог каже: «Святі люди чесні в своїй трудовій етиці. Вони намагаються працювати якнайкраще всюди, куди поміщає їх Бог». Павло писав:

«Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові» (До Колоссян 3:22-24).

Артур — місіонер. Він любить Бога і старанно трудиться, але його язик нестриманий і гострий! Багато разів люди навколо нього зазнавали болю від його різких слів.

Артур каже: «Я просто говорю те, що думаю! Ви повинні прийняти мене таким, який я є». Бог каже: «Святі люди контролюють свій язик». Яків писав:

«І язик то огонь… Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Якова 3:6-10).

► Які спокуси в царині етичної поведінки характерні для християн у вашій культурі? У яких сферах віруючі в Христа люди найбільше схильні проявляти нечесність в повсякденному житті? Яким чином послання про святе життя може вплинути на це?

Тіуне Сугіхара — японець-християнин, який працював в Міністерстві закордонних справ Маньчжурії. У 1939 році його відрядили до Литви на консульську посаду. Там він зустрів єврейку і почув, як німецький нацистський уряд ставиться до єврейського народу.

Сугіхара сконтактував зі своїм урядом з проханням дозволити видачу віз єврейським біженцям-втікачам з Німеччини та Польщі. Японський уряд відхилив прохання Сугіхара.

Це було літо 1940 року. Сугіхара знав, що повинен проявити справедливість і милосердя. Він сказав своїй дружині: «Я не хочу не підкорятися своєму уряду, але я не можу не коритися Богу. Я повинен йти за голосом своєї совісті».

Сугіхара почав видавати рукописні виїзні візи для біженців. Вважається, що він врятував життя майже 10 000 євреям, які були б убиті Гітлером. Пізніше Сугіхара був захоплений російською армією і провів вісімнадцять місяців у в'язниці. Коли він був звільнений і депортований до Японії, Міністерство закордонних справ звільнило його, тому що він не корився наказам.

[1]Після звільнення Сугіхара більше не міг заробляти на життя. Йому було складно забезпечувати свою сім'ю навіть їжею. Коли нащадки євреїв, яких він врятував, пізніше почали розшукувати його, японський уряд заперечував, що він будь-коли працював на них. Нарешті в 1968 році єврей, котрий вижив, знайшов Сугіхару і привіз його до Ізраїля.

Земне визнання принесених Сугіхарою жертв аж ніяк не було визначним, але він послухався Бога, тому що був праведний. Сугіхара знав, що дитя Боже має жити благочестиво. Він не міг ігнорувати страждання оточуючих; він знав, що бути праведним — значить творити справедливість, любити милосердя і смиренно ходити з Богом. Тіуне Сугіхара жив святим життям.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Бути святим — означає бути праведним як внутрішньо, так і зовні.

(2) Ізраїль дозволив зовнішнім ритуалам і видимому замінити справжню праведність.

(3) Без праведного життя релігійні ритуали і віросповідання не мають сенсу.

(4) Праведність має бути внутрішньою — це послух, що йде з серця.

(5) Праведність повинна проявлятися зовні: вона повинна впливати на те, як ми ставимося до людей навколо нас.

(6) Пророки навчали, що Бог вимагає трьох речей від праведної людини:

• справедливості щодо людей;

• милосердя щодо людей;

• смирення стосовно Бога.

(7) Послання Нового Заповіту підтверджують звістку про праведне життя: свята людина повинна жити етично і праведно.

(1) Напишіть есе на 2-3 сторінки на тему «Праведність в сучасному світі». Як приклад, візьміть одну сферу життя, в якій етичний гріх є загальноприйнятим, і покажіть, чому Біблія вчить щодо нього. Дайте практичні настанови людям, котрим ви служите.

(2) На початку наступного уроку процитуйте напам'ять Михея 6:8.