Lesson 12: Чи можливе життя в святості

Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Зрозуміти, що Божий заклик до святості виповнюється в Його обіцянці зробити нас святими.

(2) Повністю підкоритися Божому поклику до святості.

(3) Присвятити себе щоденному зростанню в святості.

(4) Вивчити напам'ять 1 до Солунян 5:23-24.

Уявіть розмову з Савлом з Тарсу в 34 році н. е. Ви запитуєте: «Чи свята Ви людина?» Савл відповів би: «Так, я святий! Я був обрізаний відповідно до закону. Я фарисей. Я дотримуюся кожної деталі закону. Я праведний». Савл вважав себе святим завдяки ретельному послуху закону; він намагався заслужити прихильність Бога добрими справами (До Филипʼян 3:4-6).

Дорогою в Дамаск Савл зустрівся віч-на-віч з воскреслим Господом. Він дізнався, що його праведність була, як брудне лахміття (Ісаї 64:6). Савл повстав навіть не проти лжевчителя, а проти справжнього Месії. Він не міг коритися досконалому закону любові до Бога і до ближнього. Дорогою в Дамаск Савл знайшов новий шлях до святості: «…щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою» (До Филипʼян 3:9).

Уявіть розмову з Павлом в 60 р. н. е. «Павло, тепер ти знаєш, що єдиний шлях до істинної праведності — це віра в Христа. Чи означає це, що ти не можеш бути святим? Чи означає це, що Христос вважає тебе святим, хоча ти повний гріха?»

Павло вражений таким ходом думок. «Це не вірно! Праведність приходить тільки через віру в Христа, але Бог не залишає нас в гріховному становищі, в якому Він нас знайшов. Прочитайте моє свідчення. Моя мета — «пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті». Моя ціль — стати подібним Христу. Спасіння вірою не дає нам дозволу жити гріховним життям; спасіння дає нам силу, щоб бути подібними Христу. Люблячий Бог дає Своїм дітям можливість жити святим життям через Духа, Який перебуває в них!» (До Филипʼян 3:10).

► Повторіть те, що ви дізналися про святість. Чи склалася у вас картина краси святості? Чи вірите ви, що це святе життя обіцяне народу Божому?

У цьому курсі ми побачили, що Бог повелів Своєму народу бути святим, але багато людей, дізнавшись Божу заповідь, відповідають: «Це неможливо. Я не можу бути святим». Чи повинні християни погоджуватися на життя щоденної поразки і нездійснених надій? Чи повинні ми позбавлятися радості від Божого забезпечення святого життя? Чи можемо ми насолоджуватися великим задумом Бога для Його народу?

Слово Боже свідчить про те, що святе життя можливе.

Починаючи від Еноха і до навернених язичників в Солуні, Біблія вчить, що святе життя можливе.

У Левит і в 1 Петра Бог повеліває: «Будьте святі, Я бо святий» (Левит 19:2; 1 Петра 1:15-16). Ніде Всевишній не дає заповідей, не створюючи умов для послуху. Бог — люблячий батько, який не засмучує Своїх дітей неможливими для виконання заповідями. Хоча ми не можемо підкорятися власними зусиллями, Божа благодать дає для цього здатність.

Професор Білл Урій каже: «Заповідь — це картина того, ким є Бог, і обіцянка того, ким ми можемо стати» [1]. Заповідь «будьте святі, бо святий Я» показує, хто такий Бог; Він святий, водночас вона також робить очевидним те, ким ми можемо стати — святими.

Християни протягом всієї історії демонстрували, що святе життя можливе.

В кожному поколінні віруючі в Христа відкривали те, що святе життя — це привілей Божих дітей. Люди з усіх верств суспільства знайшли радість спокою силою Святого Духа; вони знайшли мир, який приходить від любові до Бога з неподільним серцем і любові до ближнього, як до самого себе.

Наша Богом дана спрага до святості свідчить про те, що святе життя можливе.

Кожен віруючий бажає більш глибоких відносин з Богом. Справжні християни прагнуть бути схожими на Христа. Бог вклав у серця Своїх дітей потребу поглиблення відносин з Ним; ми можемо бути впевнені, що люблячий Небесний Отець не дасть цей голод, не надавши способу його вгамувати. Святість — це радісний привілей кожного віруючого.

Багато років тому жив бідний чоловік, який мріяв перетнути океан на кораблі. Він збирав гроші роками, поки не купив квиток, і у нього навіть залишилося небагато грошей. Він чув про смачні страви, які подають на океанських лайнерах, але знав, що це буде дорого. Щоб заощадити, ця людина взяла хліб і сир у валізі.

Кожного дня, коли пасажири ходили на обід, він йшов в свою кімнату і їв хліб з сиром. Він був щасливий знаходитися на кораблі, але йому часто хотілося мати можливість насолодитися смачною їжею в ресторані. В останній день подорожі чоловік вирішив сходити на обід. Він взяв з собою останні гроші, сподіваючись, що цього буде достатньо. На його подив, стюард запитав: «Де ви були? Ми накривали ваш стіл весь тиждень! Харчування входить до вартості вашого квитка» [1].

Багато християн схожі на цю бідну людину. Радість святого життя, мир, який приходить від життя в повному підпорядкуванні Богу і перемога в силі Святого Духа — все це було забезпечено смертю Христа на хресті. Ісус заплатив повну ціну, але ми живемо за межею наших привілеїв.

Якщо всім віруючим доступна святість серця, чому не кожен християнин користується цією перевагою? Ми часто дозволяємо сатані обдурити нас і неправильно розуміємо вчення Біблії; неправда диявола заважає нам користуватися привілеями, які Бог наперед приготував для Своїх дітей.

«Святість серця неможлива».

Багато християн вважають, що святість серця неможлива. Вони читають заповіді і обіцянки Писання і думають: «Це зрозуміло у випадку з Авраамом, але я ніколи не зможу бути другом Бога».

Деякі з тих, хто стверджує, що святість серця неможлива, керовані травматичним досвідом. Вони намагалися жити святим життям — і зазнали краху. Можливо, вони дотримувались зовнішніх правил, які пов'язували зі святістю; може, намагалися контролювати гріховне ставлення і вчинки за допомогою жорсткої самодисципліни; можливо, вони навіть свідчили про чисте серце. Сьогодні вони вирішили, що неможливо бути святим, як святий Господь, наш Бог.

Уявіть собі людину, яка вчиться наслідувати птахів. Вона практикується, поки не зможе насвистувати ті самі ноти, що і вільшанка. Вона настільки гарно навчилася, що сусід вирішить, що співає птах. Але ця людина не птах! Вона може імітувати звуки, але вона не знає, що вони означають. Вона може наслідувати птаха, але вона не знає, що він відчуває, коли співає. Вона успадковує зовнішні дії; у неї немає внутрішньої реальності.

Багато християн вивчили мову і навіть дії святої людини. Вони вимовляють слова, які не наповнені внутрішнім смислом, що йде від серця; вони замінили зовнішніми діями внутрішню реальність. Мине не так багато часу, і це може призвести до розчарування і апатії.

Якою може бути відповідь на неправду сатани, яка полягає в тому, що святість серця неможлива? Ми повинні вірити в Божі обіцянки і те, що наш люблячий Батько дасть можливість коритися Його велінню.

Так, ми з тобою схильні до помилок і ніколи не досягнемо божественної досконалості Всевишнього, але Бог велів нам: «Будьте святі». Незважаючи на нашу гріховну природу, ми можемо довіряти благому Богові, що дає благодать і силу, що дозволяють нам підкорятися Його велінням.

«Я не знаходжу в собі спраги до святого серця».

На жаль, деякі люди, що називають себе віруючими у Христа, не прагнуть святості. Вони вважають себе християнами, але у них мало або відсутнє бажання преображатися на образ Христа.

Джессі стверджує, що він християнин, але насправді він мало цікавиться святим життям, продовжуючи практикувати навмисні гріхи; нічого не змінилось з того часу, як він прийшов до Христа. Коли ми відвідували його, Джессі згадав деяких людей, які були набагато уважніші до того, як вони живуть. Їхнє ставлення було люблячим, а дії показали бажання догодити Богові: у них були святі серця і святі руки.

Джессі прокоментував їх спрагу святості, а потім сказав: «Я не бачу великої потреби бути святим. Мій пастор сказав мені, що, якщо я розкаявся в своїх гріхах і повірив в Ісуса як свого Спасителя, я потраплю на небеса. Я дбаю про те, щоб опинитися там. Цього для мене достатньо!»

У чому проблема Джессі? Він не жадає святості. Боюся, він не дуже обізнаний з тим, що значить бути християнином. Народжена згори людина повинна бажати бути схожим на Христа; істинний християн прагне святого серця.

Як може бути вирішене питання, якщо ви не знаходите в собі стремління до святого серця? Можливо, ви дійсно народжені згори, але були розчаровані минулим досвідом, лицемірами, котрі стверджували, що вони святі; може, ви ніколи не бачили звістки, що стосується святого серця, в Писанні. Якщо це так, попросіть Бога дати вам спрагу святого серця.

«Я достатньо святий».

Можливо, найнебезпечніша брехня, яку ми можемо сказати собі: «Я достатньо святий». Деякі люди вважають, що вони святі, тому що дотримуються строгого стилю в одязі, або через членство в церкві, або через наявність «духовного дару». Як тільки ми переконаємо себе, що достатньо святі, подальшого зростання в святості не станеться.

Безпомилкова ознака святої людини — бажання прогресувати у святості. В Святому Писанні чи в історії церкви немає прикладів святої людини, котра заявляла б, що вона достатньо свята. Чим більше людина зростає в подобі Христа, тим більше вона жадає продовжувати наближуватися до образу Бога.

Люди, які ходять близько зі Всевишнім, кажуть: «Я щасливий, що живу з Богом, але я хочу ходити ще ближче з Ним!» Святі люди насолоджуються спілкуванням з Господом, але прагнуть ще більш близьких взаємин з Ним. Вони радіють, коли зростають в подобі Христа, але також моляться, щоб Бог преобразив їх і зробив ще більш схожими на Господа.

Якою може бути відповідь на поверхневе сповідання святості? Якщо ви обманюєте себе почуттям облудного задоволення, відповідь — смирення перед обличчям досконалої святості Бога. Якщо ви бачите Його довершену святість, то не зможете бути задоволені поверхневим сповіданням. Коли Ісая побачив «Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі», він усвідомив свою потребу в святості:

«Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:1,5).

Коли пророк побачив досконалу святість Бога, він усвідомив свою потребу в чистоті. Ліки від поверхневого сповідання святості — це більш глибоке розуміння Бога. Дивлячись на Всевишнього, ми відчуваємо велику жагу святого серця; чим більше ми бачимо Бога, тим більше ми бажаємо бути схожими на Нього.

Як ми можемо уподібнюватися Христу? Як вам, віруючому, котрий бажає бути наповненим всією повнотою Бога, отримати цей чудовий дар? Який шлях до святого серця?

Нам не потрібно боротися з собою, щоб знайти шлях до святості; Слово Боже показує нам його.

Первісне освячення.

З моменту народження згори Дух Святий живе в вас (До Римлян 8:1-2,9-11); в одну мить ви перейшли від темряви до світла. З цього моменту Новий Заповіт описує вас як святого.

Хоча ви все ще можете боротися зі спокусою, Святий Дух дає вам перемогу над умисним гріхом. Люди навколо вас бачать перетворення, коли ви живете новим життям у Христі. Радійте тому, що зробив Бог!

Зростання в святості.

Коли ви прямуєте за Христом, Святий Дух преображає ваш внутрішній дух. Ходячи за духом, ви більше не виконуєте пожадливости тіла (До Галатів 5:16). Старі спокуси втрачають над вами владу; послух Богу приносить вам довгострокову радість.

Тим не менш, ви стикаєтеся з битвою в певних сферах вашого життя. Ви підкоряється Богу, але іноді може зав'язатися внутрішня боротьба між заповідями Всевишнього і вашими бажаннями; протиборство може також бути між тим, що велить Бог, і вашою егоїстичною волею. Вам важко повністю любити Бога і свого ближнього. Ви починаєте розуміти, що у вас «двоєдушне» серце.

Чистота серця.

У міру того, як Бог відкриватиме вам сфери, де ви потребуєте більш глибокого очищення, ви почнете жадати обітниці, даної в 1 посланні до Солунян 5:23. Ви захочете пережити на власному досвіді реальність молитви Павла: «Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало». Ви почнете запитувати Всевишнього: «Чи є щось ще, що Ти хочеш зробити в моєму житті? Чи можу я стати чистим? Чи можуть мої внутрішні бажання преобразитися так, щоб я більше не воював з собою, але підкорився Тобі повністю?»

Християни в усі віки молилися, щоб Бог дав їм чисті серця. Спираючись на 1 до Солунян 5:23, дехто говорив про «цілком досконале» освячення [1], інші називали це більш глибоким життям, а дехто вважав наповненням Духом. Джон Веслі використовував термін «досконала любов». Незалежно від термінології, це природна спрага синів і дочок Бога, які хочуть зростати в подобу Христа.

Молячись про ще більш глибокі відносини, ви можете виявити три сфери, в яких Бог поведе вас. Це не шлях засудження, яке ви відчували, коли були невіруючою людиною; тепер ви дитя Бога; це сфери, в яких Бог закликає вас до святості серця.

Бог закликає вас до повного послуху.

Деякі віруючі з усіх сил намагаються досягти святого серця, тому що вони все ще перебувають в стані боротьби з якимсь непослухом в їхньому житті. Ми не можемо ходити в близьких взаєминах з Богом, якщо є непідкорені Всевишньому сфери нашого життя.

Жоден істинний християнин не живе в умисному повстанні проти Божих заповідей, проте багато віруючих у Христа людей знайшли спосіб виправдовувати або заперечувати (навіть для себе) наявність проблем в деяких аспектах свого життя, де вони допускають недбалість. Вони ніколи не сказали б: «Боже, я не підкорятимуся тобі», — але натомість: «Боже, я не думаю, що це досить важливо, щоб з цим розбиратися». Вони просто ігнорують деякі сфери, в яких неслухняні. Якщо ми бажаємо бути святим народом, до чого закликає Бог Своїх людей, ми повинні коритися Йому в усьому.

Як грішні люди, ми обманюємо навіть самих себе щодо глибини нашого гріха. З цієї причини псалмоспівець молився:

«Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псалом 138:23-24).

Псалмоспівець звертається до Бога, щоб Він дослідив і випробував його нутро, усвідомлюючи, що люди не здатні повністю знати свої серця, однак, прагнучи бути наповненими всією повнотою Божою, ми молитимемося, щоб Бог відкрив кожен аспект нашої гріховної природи.

Давид молився: «А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене» (Псалом 18:13). Він знав, що ми можемо не визнавати реальність гріха навіть перед самими собою; тільки Бог може пролити світло на таємні куточки нашого серця.

Прагнучи чистоти серця, ви виявите, що Бог відкриє вам сфери, в котрих ваші погляди і дії не відображають Його образу. Оскільки ви бажаєте бути подібними до Христа, то охоче сповідаєте те, що відкрив вам Бог, і приймете Його заклик до повного послуху.

Бог закличе вас до підпорядкування серця.

У міру того, як ви прагнете чистого серця, Бог покличе вас віддати Йому кожен аспект вашого життя. Це більше, ніж просто сказати «ні» зовнішній спокусі; це повна посвята себе Богу і абсолютне підкорення вашої волі Бога.

Павло закликав віруючих Риму віддати себе як «жертву живу, святу, приємну Богові» (До Римлян 12:1). Це були християни, котрі жили в послуху Богу, але Павло закликав їх до глибшого посвячення: апостол спонукав їх сказати «вічне так» Богові, закликаючи до повного підпорядкування.

Освальд Чемберс показав важливість повного підпорядкування Божому задуму.

«Щоб стати єдиним з Ісусом Христом, людина повинна бути готова не тільки відмовитися від гріха, але і повністю відректися від свого погляду на все. Народження згори від Духа Божого означає, що ми повинні спочатку бути готові відпустити, перш ніж ми зможемо взяти щось ще…»

[2]На кожному етапі цього процесу нам доведеться відмовлятися від наших прав на себе. Чи готові ми відмовитися від власного розуміння, бажань і всього іншого в нашому житті? Чи готові ми ототожнити себе зі смертю Ісуса Христа?

«…Ухваліть рішення пройти через кризу, віддаючи все, що у вас є, і все, чим ви є, Йому, і тоді Бог навчить вас робити все, що від вас вимагається» [3].

Джордж Метісон — шотландський пастор-пресвітеріанин, котрий виявив в своєму серці опір волі Бога. Він жадав нерозділеного серця, яке охоче підпорядковувалося б Богу, тому молився про допомогу:

«Зроби мене бранцем, Господи, і тоді я буду вільний. Застав мене відмовитися від меча, і я буду переможцем. Я тону в житті, коли я один; обійми мене — і сильна буде рука моя» [4].

Метісон розумів, що в повному підпорядкуванні ми отримуємо справжню перемогу. Коли ми віддаємо себе в полон Богу, Він звільняє нас від рабства гріха; коли ми слабкі, він робить нас сильними; ми входимо в найбільшу перемогу, коли досягаємо точки повної посвяти Богові.

Бог покличе вас довіряти Йому в вірі.

Якщо ви повністю підкорилися Богові, то можете бути впевнені, що Він робить вас святими благодаттю через віру (Дії Апостолів 15:9).

Як грішники, ми прийшли до Христа ні з чим і віддали себе на Його милість. Вірою ми прийняли Його пропозицію спасіння, яке Він безкоштовно дає нам, і Він зробив нас новим творінням.

Так само, коли ви жадаєте святого серця, слід прийти до Христа з вірою. Бог, Котрий закликав вас до святості, здійснить це в вас. Ви можете повірити, що ця обіцянка ваша. Молитва Павла: «Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало», — може бути реальністю в вашому житті. Ви можете вірити Його обіцянкам: «Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!» (1 до Солунян 5:23-24).

Ісаї 6: історія очищення.

«Свят, свят, свят», — вигукували Ангели, а Ісая тремтів! Пророку потрібно було побачити себе «нечистим», перш ніж святий Бог міг довірити йому душі народу.

Коли Ісая побачив своє серце, він закричав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий». Пророк побачив глибину своєї гріховної натури, але Бог не залишив його в цьому жахливому становищі.

«І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений».

Очищення часто буває болючим. Чи відчуваєш ти запах плоті, що горить, коли Ангел доторкається до губ Ісаї палаючим вугіллям? Це не було дешевою благодаттю; очищення не безболісне.

Однак ця історія вчить дивовижній і обнадійливій істині: якщо ми дозволимо Богу, Він зробить нас святими. Божа мета не полягала в тому, щоб мучити пророка; вона в тому, щоб зробити його чистим. Божий намір для Його народу може бути досягнутий: ми можемо стати чистими.

Подальше зростання в святості.

Павло молився: «Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало». Потім він продовжив: «…непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 до Солунян 5:23). Ваше зростання в подобу Христа триватиме до Його пришестя. У міру ходіння з Богом ви продовжуватимете перетворюватися на Його образ (2 до Солунян 3:18), стаючи все більш зрілими в святості; ви будете радісно підкорятися волі Бога і ходити в постійному і добровільному підпорядкуванні Йому.

Подумайте про своє весілля. У шлюбі ви взяли на себе довічне зобов'язання. Ви не запитуєте щоранку: «Чи я сьогодні одружений? Чи діє ще шлюбний заповіт?» Ви взяли на себе відповідальність раз і назавжди; єдиний спосіб порушити заповіт — відмовитися від обітниць, які були дані під час шлюбної церемонії.

Кожен день вашого шлюбу ви живете відповідно до зобов'язань, які взяли на себе. Зіткнувшись з необхідністю ухвалення рішення, ви обираєте діяти з любов'ю стосовно чоловіка; зобов'язання, яке ви взяли одного разу, реалізується в повсякденному житті.

Так само і ваше посвячення Богу — раз і назавжди. Вам не потрібно кожного дня запитувати: «Я все ще відданий Богу?» Потрібно просто жити відповідно до тих зобов'язань, які ви взяли, коли повністю присвятили себе Богу.

Великий шотландський проповідник Горацій Бонар писав про процес зростання святої людини.

«Святе життя складається з безлічі маленьких ланок: простих слів, а не пишномовних промов чи проповідей; маленьких дій, а не чудес чи битв. Ні героїчні вчинки, ні подвиги мучеництва не складають справжнього християнського життя; велике життя складається з дрібних деталей» [5].

Це повсякденне життя святості. Ви живете святим життям не своїми силами, а в повноті Святого Духа. Святе життя — це відносини неподільної любові до Бога; це ревність щодо Нього. Він бажає цього понад усе. Ця ревність приведе вас до відносин з Богом, які постійно поглиблюються.

Протягом усієї своєї історії людство намагалося жити незалежно від Бога. Сатана спокусив Єву обіцянкою, що люди будуть, «немов Боги» (Буття 3:5); в Вавилоні вони вирішили побудувати «башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення» (Буття 11:4). У своїй егоїстичності людина хоче жити незалежно від Бога; святе життя, навпаки, — це повна залежність від Всевишнього.

Святість належить Богу: ми з тобою святі тільки тому, що перебуваємо з Ним в постійних взаєминах. Ви ніколи не досягнете того моменту, коли зможете сказати: «Я святий своїми силами». Замість цього потрібно говорити: «Сьогодні Святий Дух дає мені можливість жити святим життям; я змінююся на Його образ. Я слухаюсь Бога з серцем, яке любить Його повністю. Я люблю свого ближнього завдяки Його благодаті. Сьогодні Святий Дух робить мене тим, ким Бог покликав мене бути». Це життя святості.

[1]Послідовне плідне життя святості вимагає цілого життя вдосконалення і дисциплінування. Очищення серця — це не кінець нашого прагнення до святості. Ми схожі на пілотів, котрі вирівняли літак зі злітно-посадковою смугою, але їм потрібно ще зробити певні дії, перш ніж літак приземлиться.

Смерть християнина для себе — це жива смерть, постійне вмирання. Наша жертва — це жива постійна жертва. Словесні картини, такі як смерть для себе, призначені тільки для того, щоб навчити нас духовним реаліям, але ми повинні бути обережні, щоб не відхилитися від Слова Божого. Чисте серце — це не кінець нашого устремління до святості; чисте серце і послух краще підготують нас до подорожі, а у нас попереду ціле життя!

Наповнене Духом життя — це життя зростання і прогресивного освячення: Духом Божим ми перетворюємося від одного рівня слави на інший (2 до Коринтян 3:18). Нижче представлені практичні поради для тих, хто бажає поглиблення святого життя (1 до Коринтян 6:11).

(1) Залишайтеся духовно впокореними.

Справжнє святе життя буде життям постійного покаяння (Від Матвія 6:12), і це відбуватиметься у міру того, як Бог продовжуватиме зцілювати наші вади і приводити у відповідність з досконалим образом Христа. Щоб зберегти усмішку Бога в нашому житті, потрібно швидко визнавати свої помилки і йти в тому світлі, яке Бог проливає на нашому шляху (1 Івана 1:7).

(2) Приймайте Боже покарання.

Автор Послання до Євреїв ясно дає зрозуміти, що прийняття, а не відкидання покарання нашого Небесного Отця дозволить, «щоб ми стали учасниками Його святости» (До Євреїв 12:10). Ніхто не насолоджується докорами Бога, особливо тому, що вони часто приходить через звичайних людей, котрі не позбавлені власних недоліків. Кожен з нас схильний відхиляти болюче виправлення, особливо коли воно йде від недосконалої людини або духовних лідерів, котрих Бог наділив владою над нами, але дисципліна є одним з найпотужніших інструментів Бога, щоб виправити наші неосвячені сфери і сформувати нас в образ Христа.

Якщо ми коли-небудь підійдемо до моменту, коли не зможемо приймати виправлення навіть від менш духовно зрілих людей, ми звернемо зі шляху святості.

(3) Віддавайте себе як жертву живу Богу щодня.

Павло нагадує нам, що ми повинні повіддавати свої тіла Богу, включно з всіма своїми потребами і бажаннями, як «жертву живу» (До Римлян 12:1). Наші тіла, які колись були знаряддями неправедності, перетворюються через Божу благодать на інструмент праведності (До Римлян 6:13).

Павло показав цей безперервний процес постійного підпорядкування Богу наочною картиною християнського життя. Він сказав: «Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом». Він продовжив, наказуючи: «…умертвіть ваші земні члени» (До Колоссян 3:3,5). Робіть так — і ви відчуєте все більшу і більшу міру благодаті.

(4) Розмірковуйте над Писанням щодня.

Освячений христоподібний характер — це не результат моменту, а ціле життя роздумів і покори Божому Слову. Ісус сказав Своїм учням, що вони були очищені через Слово: «Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті» (Від Івана 15:3). Христос молився, щоб вони продовжували освячуватися через Слово. «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда» (Від Івана 17:17). Бог виконує Свій труд з очищення через Слово, якому ми постійно підкоряємося.

(5) Зодягайте себе щодня в Ісуса.

Святе життя набувається свідомо, коли ми зодягаємося у взаємини з Христом та Його чесноти: «…але зодягніться Господом Ісусом Христом…» (До Римлян 13:14). Фраза «зодягніться» означає думати, як Ісус, йти за Його духом, а також діяти, як Він. Віруючі повинні щодня обирати, як ставати такими, як Христос, в Його проявах святої любові, радості, мирі, прощенні, лагідності, терпінні, доброті та самовладанні.

(6) Не догождайте плоті.

Після того, як ми зодягнулися в Ісуса, потрібно бути обережними: «…догодження тілу не обертайте на пожадливість» (До Римлян 13:14). Чи може бути так, що особистий інтерес знову підніметься в наповненому Духом серці? Якби це було неможливо, Павло не дав би цієї настанови. Поки ми живі, ми повинні обирати смиренність. Кожен чоловік або жінка, контрольовані Духом, дізналися, що благочестя можна зберегти тільки завдяки ретельному вдосконаленню, постійній увазі і зосередженій молитві. Якщо плоть не залишатиметься розп'ятою, вона підніметься, і результатом стане духовна поразка, як в ситуації з африканцем, який не міг втримати собак, щоб вони не покусали йому ноги, бо він ходив з м'ясом в кишенях!

(7) Оновлюйте ваш розум щодня.

Розум — командний центр вашого життя і секрет його преображення. Він має таку владу над вашим життям, що ви залежатимете від того, на що налаштуєте його. Павло вчив: «…не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість» (До Римлян 12:2).

(8) Зодягніться в повну Божу зброю.

Божий досконалий план для кожного віруючого, щоб ми могли «стати проти хитрощів диявольських» (До Ефесян 6:11). Ми робимо це, щодня зодягаючись в Божу зброю — істину, справедливість, готовність Євангелії миру, віру, впевненість у спасінні і Слово Боже. Будьте у всеозброєнні, тому що ми не можемо протистояти ворогові своїми силами!

(9) Культивуйте постійне зрощення присутності Духа Святого.

Якщо ви хочете бути святим, то повинні запросити Святого Духа заповнити і очистити кожну кімнату вашого життя: вашу вітальню (простір соціального життя і розваг), спальню (простір вашого морального життя і сексуальності), кухню (кімнату ваших апетитів і бажань), а також ваш офіс (кімнату ваших фінансових і ділових рішень). Занадто часто ми боремося з собою, щоб стати святими, тому що не вміємо зрощувати присутність Святого Духа мить за миттю і щиро просити Отця про обіцяне, яке з радістю дає Ісус. Можливо, страх перешкоджає нам в тому, щоб просити, однак нам не потрібно боятися: Ісус дав чудову обіцянку: «Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Від Луки 11:13).

(10) Живіть в благодаті.

Христос сказав: «Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Від Івана 15:5). Ми святі, тому що перебуваємо на Виноградині, яка дає плоди. Ми стаємо все більше і більше плідними не за допомогою добрих справ, але приліпляючись до Ісуса.

Багато християн відчувають велике занепокоєння щодо свого ходіння з Богом. Дехто з них, кого вчили глибоко досліджувати душу, занадто зациклені на самокопанні. Незалежно від рівня духовного зростання, вони бояться, що все ще можуть не «відповідати» вимогам Бога.

Інших християн вчили очікувати особливого емоційного переживання після того, як Бог очистить їхні серця і зробить святими. Вони зосереджені на собі і своїх емоціях, а не на Бозі, однак Біблія вчить, що святість — це плід перебування у Христі. Коли ми ходимо в Дусі, молимося, живимося Словом, беремо участь в християнському поклонінні і житті громади, сповідуємо свої помилки і ходимо в світлі, Бог формує нас на образ Христа. Ми можемо не побачити такого грандіозного прогресу, як хотілося б, але якщо ми оглянемося туди, де були рік або п'ять років тому, ми, безумовно, помітимо його!

Павло спонукав кожного віруючого до здобуття впевненості, що той самий Бог, Який починає Свій труд, щоб зробити нас святими, завершить його: «Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (До Филипяʼн 1:6).

Святість серця і життя — це подорож. Дотримання десяти біблійних принципів допоможе зберегти наші душі в бурхливих вітрах негараздів і спокус; вони оберігатимуть нас, щоб ми відповідали нашому небесному дому.

На кожному уроці ми знайомилися з історією Божих людей, коті являли у своєму житті приклад святого серця. Деякі з були відомими християнами, інші — маловідомими людьми, що жили святим життям не перед очима усіх.

Тепер ваша черга. Чи жадаєте ви святого серця? Чи бажаєте ви близькості з Богом? Чи хочете ви бути, як ваш Небесний Отець? Ви можете бути святими.

Чи жадаєте ви повноти Духа? Чи хочете служити Богу з неподільним серцем? Ви можете бути досконалими, як досконалий ваш Небесний Отець, а також любити Бога і свого ближнього завдяки силі Святого Духа у своєму житті.

Вибір за вами. Чи віддасте ви себе повністю Богові? Якщо так, то ви відкриєте багатство насолоди, коли наблизитеся до Нього; ви знайдете радість, оскільки Бог формує вас на Свій образ, ваше серце, яке повністю належить Йому, наповнить мир, і ви ходитимете в щоденній перемозі через повноту Святого Духа. З милості Бога ви можете жити святим життям.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Святе життя можливе для всіх справжніх дітей Божих.

• Боже Слово вчить, що святе життя можливе.

• Християни через всю історію демонстрували, що святе життя цілком реальне.

• Богом дана спрага святості свідчить про те, що святість можлива.

(2) Боже Слово показує шлях до святого життя.

• У момент нашого нового народження Бог починає робити нас святими; це початкове освячення.

• Коли ми йдемо за Христом, ми зростаємо в освяченні.

• Бог хоче дати нам чисте серце. Заклик до чистоти серця складається з:

  • заклику до повного послуху;

  • заклику до впокореного серця;

  • заклику до повної довіри.

• Після того, як наше серце стане чистим, ми продовжуємо рости в подобі Христу.

(3) Деякі із способів, як ми можемо продовжувати зрощувати щоденне святе життя:

• залишатися духовно впокореними;

• приймати Боже покарання;

• віддавати себе на жертву живу Богу;

• роздумувати над Божим Словом щодня;

• зодягатись щодня в Ісуса;

• Не догождайте плоті;

• оновлювати розум щоденно;

• зодягатись в Божу зброю;

• культивувати постійну присутність Духа Святого;

• жити в благодаті.

(1) Процитуйте напам'ять 1 до Солунян 5:23-24.

(2) На кожному уроці ми молилися про святе серце. Наприкінці цього заняття напишіть свою молитву про святість і попросіть Бога направити вас до подальшого зростання в Його образ; віддайтесь повністю Його контролю і волі у вашому житті. Моліться з вірою, щоб Всевишній, Котрий спас вас, виконав Свій намір змінити вас на Свій образ.