Lesson 1: Краса святості

Завдяки вивченню матеріалу цього заняття студенти повинні досягти таких цілей:

(1) Оцінити красу Божої святості та Його плану нашого преображення.

(2) Відкинути хибні поняття стосовно святості та розпізнати біблійні.

(3) Бути готовими пояснити новонаверненим, що означає бути святим.

(4) Вивчити напам'ять 1 Петра 1:14-16.

Святість — одна з центральних тем Біблії. В Писанні Бог відкрив нам Себе: Він святий (Левит 19:2). Потім Всевишній показав, ким ми можемо бути завдяки Його милості, — Його святим народом (1 Петра 1:15-16).

У кожної істинно віруючої людині є жага святості. Як діти Бога, ми прагнемо бути схожими на Нього. На жаль, значна частина сучасної церкви прийняла хибну ідею, що святість неможлива. Чимало християн живуть у полоні свідомого гріха. Вони не вірять, що переможне життя, вільне від влади гріха, можливе вже тут, на землі.

[1]Понад сто років тому великий місіонер Джон Хайд в Індії сказав: «Те, що нам потрібно сьогодні, — так це відродження святості». Якщо це було актуальним тоді, то для гріховного світу XXI століття й поготів.

Якщо це так важливо для Бога, ми повинні поставити собі питання, що означає бути святим; якщо це заповідано в Писанні, слід задуматись над тим, чи можливе життя в святості.

У цьому курсі ми дізнаємося, що має на увазі Бог, коли говорить: «Будьте святі, Я бо святий». Коли ми зрозуміємо послання Писання про святість, то побачимо, що святе життя реальне для кожного християнина. Заняття складатиметься з трьох елементів:

1. Ми вивчимо значення біблійних слів, таких як «святий», «освячення» і «досконалий». Ця частина — біблійне богослов'я святості.

2. Ми дослідимо практичні аспекти святого життя і дізнаємося, що говорить Біблія про нього, а також про чисте серце і про христоподібний дух.

3. Ми розглянемо ходіння перед Богом християнина, який є прикладом святості, і подивимося, як він діє в повсякденному житті.

Уривки з Біблії для читання і обговорення

Перш ніж продовжити цей урок, уважно прочитайте кожне з нижчезазначених місць Писання і обговоріть відповіді на питання: це дозволить актуалізувати деякі важливі теми, що піднімаються в курсі [2].

► Левит 19:2. Відповідно до уривка, чому Ізраїль повинен бути святим?

► 1 Петра 1:15-16. Які відмітні ознаки вчинків християн?

► До Євреїв 12:14. Які дві чесноти повинні бути притаманні християнам, якщо вони хочуть бачити Господа?

► 1 до Солунян 4:3-8. Від яких гріхів Бог закликає утримуватися кожного віруючого?

До чого Бог покликав Свій народ?

► Об'явлення 20:6, Яка духовна характеристика тих, хто візьме участь у першому воскресінні?

► Коли ви чуєте про людину, котру називають «святою», який образ виникає у вашій уяві? Позитивний він чи негативний? Чому?

Одного разу місіонер відвідав африканського вождя, котрий вже був у літах, запитавши у нього: «Хто такі християни?» Місіонер відповів: «Християнин не краде худобу свого ворога. Християнин не втікає з дружиною свого ворога. Християнин не вбиває свого ворога».

Вождь сказав: «Я розумію. Бути християнином — це те саме, що бути старим! В молодості я нападав на свого ворога і викрадав його дружину і худобу. Тепер я занадто старий, щоб робити це; я християнин!»

На жаль, саме так багато хто думає про послання святого життя: наприклад, що святість — це не більше ніж список гріхів, яких слід уникати. Таким чином втрачається краса святості, про яку вчить Боже Слово.

Хибні ідеї щодо святості.

Бог святий, і Його люди теж повинні бути святими. Ця звістка є ключовою в Біблії, проте існує багато неправильних уявлень про святість.

1. Частина людей вважає, що тільки деякі люди можуть бути святими. Вони ділять християн на дві групи. Перша з них — християни, котрі увірували: вони прийняли Ісуса як свого Спасителя, але не підкоряються Йому в своїх діях і ставленні. Друга група складається з християн, що досягли вищого рівня; до неї належать священики, пастори або святі. Відповідно до цієї ідеї, тільки деякі християни святі.

2. Дехто з віруючих у Христа людей думають, що ми стаємо святими, відокремлюючись від інших людей. Багато років тому були «святі люди», які вирушили жити в пустелю. Одна людина провела тридцять сім років на кам'яному майданчику високо над землею. Цей чоловік вірив, що ми стаємо святими, уникаючи контакту з людьми.

3. Дехто вважає, що ми стаємо святими тільки тоді, коли вмираємо. Такі люди думають, що ми ніколи не виконаємо Божий задум в цьому житті, але станемо святими, коли помремо; у такому разі, смерть не ворог, а наш друг: завдяки їй ми нарешті досягаємо Божого задуму для Його народу.

4. Деякі люди вважають, що ми стаємо святими, дотримуючись визначених правил: одягаючись в певному стилі чи виконуючи дії зі списку «роби» — «не роби». Вони вірять, що святість — це зовнішній вигляд, а не преображене серце.

5. Дехто вважає, що свідченням святості людини є особливий дар мов або чудес; вони вимірюють святість не святим життям, але знаменнями і чудесами.

6. Нарешті, багато хто схиляється до думки, що святість неможлива! Вони гадають, що святість — це ідеал, який показав Бог, щоб спонукати нас робити все можливе, але це нереально в практиці життя. Міркуючи так, нікому не вдасться виконати заповідь: «Будьте святі».

Однак веління Бога передбачає, що Його намір полягає в підкоренні Йому. Бог хороший Отець; Він ніколи не повелить робити те, що неможливо здійснити з допомогою Його благодаті. Бути святим — означає бути тим, ким нас створив Всевишній. Своїми силами досягти такого стану серця неможливо, але з Божою силою це стає реальним для кожного віруючого. Святість отримується завдяки Божій благодаті, а не нашим зусиллям.

► Які з цих хибних уявлень про святість найбільш поширені там, де ви служите? Чи вважається святість чимось прекрасним серед християн у вашій громаді?

Біблійна картина святості.

На відміну від негативних уявлень, зазначених вище, Біблія показує святість як прекрасну можливість для дітей Бога. Подумайте про те, що в Біблії називається святим; ніщо з цього не є потворним або огидним, але все красиве і привабливе.

• Божа свята природа прекрасна і славна (Ісаї 6:1, 3; Псалом 104:3).

• Храм та речі, відділені для служіння, були прекрасні (Від Луки 21:5; Ісаї 64:11; Вихід 28:2).

• Ізраїль був покликаний як святий народ, що наверне інших людей до Бога (Ісаї 49:3); святість приваблювала (1 Царів 8:41-43), а не відштовхувала [1].

• Церква покликана бути святим народом (1 до Коринтян 1:2, 1 Петра 2:9). Вона повинна бути прекрасною нареченою, приготовленою для чоловіка (До Ефесян 5:27; Обʼявлення 19:7, 21:2).

Кожна з цих картин чудова. Біблія показує, що справжня святість — не щось жорстоке чи страхітливе; навпаки, це люблячий дар нашого Небесного Отця. Якщо ми бачимо святість такою, як вона є, то прагнутимемо святого серця і життя. Якщо ми проповідуємо святість так, як вчить Біблія, наш народ повинен жадати святого серця і святого життя. Святість — прекрасний подарунок люблячого Отця.

Бог створив досконалий світ

Створений Богом Едем був прекрасний. Подумайте про найсолодший фрукт, який ви коли-небудь їли; в раю вони були смачнішими. Уявіть найкрасивішу квітку, яку ви коли-небудь бачили; в раю вони були ще прекраснішими. Бог створив досконалий світ, в якому не було гріха та його наслідків; це був світ без болю, сліз і смерті.

Найголовніше, що Всевишній створив світ близької дружби між Богом і людиною: ніщо не розділяло їх. Кожного дня Бог відвідував Адама і Єву; ні у однієї істоти на Землі не було такого привілею. Всевишній створив людину для особливих відносин з Самим Собою; в Едемському саду між Богом і людиною був досконалий мир.

Спотворення сатаною Божого досконалого світу.

Сатана хотів зруйнувати цей цілісний світ: він ненавидів усе, що створив Бог.

Перш за все, він і не міг знести тісних взаємин між Всевишнім і людиною;він був сповнений рішучості знищити любов і довіру, що існували між ними.

Сатана не міг погубити людину прямо, тому він вирішив зруйнувати відносини між Творцем і творінням. Він знав, що Бог святий і створив людину на Свій образ, тому об'єктом його атаки став Божий святий образ в людині. Святий Бог і свята людина матимуть нерозривні відносини, але можна зруйнувати їх, спокусивши людину гріхом.

Диявол прийшов до Єви у вигляді змія і поставив під сумнів веління Бога. Він запитав: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» Питання було сформульоване так, щоб Єва засумнівалася в Божій благості. Вона відповіла: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти» (Буття 3:1-6).

Змій звинуватив Бога в тому, що Він утримує добро від Адама і Єви: «Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло». Єва була спокушена гордістю: «…станете ви, немов Боги» (Буття 3:4-5).

Єва їла плід, і дала його Адаму, і він їв теж. Адам і Єва знали, що вони порушили закон Бога. Коли Всевишній прийшов у сад, їм було соромно, і вони сховалися від Нього. Тісна дружба між Богом і людиною була зруйнована.

Бог не відмовився від Свого творіння

Бог вигнав Адама і Єву з Едемського саду через гріх, внаслідок якого були зруйновані відносини між Творцем і творінням, а також пошкоджений образ Божий в людині, але по Своїй любові Всевишній не залишив Своє творіння в цьому жахливому стані. Бог міг би сказати: «Адам, ти став причиною цього лиха. Це твоя проблема! Я йду». Замість цього люблячий Творець став частиною нашого світу і забезпечив нам спасіння від гріха.

Ці ліки від гріха містили шлях до прощення. Всевишній забезпечив спосіб відновлення відносин між святим Богом і людиною, що згрішила. Церква завжди проповідувала про те, що грішники мають можливість примиритися з Богом; через хрест нам можуть бути прощені наші гріхи.

Це чудова новина! Але іноді церква забуває про іншу частину Божих ліків: вони складаються з шляху не тільки до прощення, але і відновлення. Бог проклав дорогу до відтворення Свого образу в людині.

Всевишній не зупинився на чомусь одному, сказавши: «Ви можете бути вільні від покарання за гріх, але ви ніколи не отримаєте свободи від сили гріха». Ні! Він забезпечив спосіб, завдяки якому людина може прийти до святості. Бог ходив в саду зі святими людьми; Він не може перебувати у взаєминах з грішниками. Всевишній бажає відносин зі Своїм народом, тому Він забезпечив шлях, щоб привести нас до святості.

У всьому Писанні ми бачимо, як Бог працює над створенням святого народу, з яким Він зміг би перебувати у взаєминах. Він не говорить: «Я знаю, що ви грішні, але Я закрию очі на це і зроблю вигляд, що ви праведні»; замість цього Всевишній обіцяє зробити Свій народ святим.

«Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його» (Повторення Закону 28:9).

Бог хоче зробити Свій народ святим! Це Його мета. Всевишній обіцяє: «І будуть їх звати народом святим, викупленцями Господа!» (Ісаї 62:12).

Через гріхопадіння людина більше не була святою; ми незабаром забули святу природу Бога. Всевишній створив нас «на Свій образ»; тепер ми створили богів за нашим образом — ревнивих, ненависників і гордих.

Вавилоняни розповідали історію про Мардука, який став верховним богом, убивши свою матір; греки знайомили з історією Зевса, у котрого було безліч розпусних зв'язків; римляни оповідають історію про Бахуса — бога пияцтва та розбещеності.

Ці боги не були святими. Люди, котрі поклонялися їм, скидалися на них: вони обманювали, крали та були нечесними у всіх аспектах життя. Грішна людина створила грішних богів; зі свого боку, вони дозволяли людині продовжувати вершити гріх. Ми стали такими, як боги, котрим поклонялися.

Яґве не схожий на цих лжебогів: Він святий; неодноразово Писання свідчить про це. Після перетину Червоного моря народ Ізраїля вихваляв свого святого Бога. Вони співали: «Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю…» (Вихід 15:11).

Псалмоспівець оспівував Всевишнього: «Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих!» (Псалом 21:4). Народ Божий прославляв Господа за Його святість; псалмоспівець називав Бога «Святий Ізраїлів» (Псалом 70:22; 77:41; 88:19).

Пророки свідчили, що Бог святий. Як і псалмоспівець, вони називали Всевишнього «Святий Ізраїлів» [1]. Ісая шанував Високого і Піднесеного, повіки Живущого, — Святий Його Ймення» (Ісаї 57:15). Святість — це така невід'ємна частина Божого характеру, що для Всевишнього клястися «Своєю святістю» рівнозначно клятві «Самим Собою» (Амоса 4:2; 6:8). Авакум свідчив про Бога: «Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло...» (Авакума 1:13). Пророки знали, що Бог святий.

На небесах в поклонінні Богу святкується Його святість. Серафим співав: «Свят, свят, свят Господь Саваот» (Ісаї 6:3). Іван Богослов побачив чотирьох істот, що вихваляють Бога. Вони співали: «Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!» (Обʼявлення 4:8). Бог святий.

Святий Бог створив людство для відносин з Собою, але внаслідок гріха відбувся поділ. Однак, незважаючи на це, Всевишній був сповнений рішучості відновити відносини зі Своїм народом. Оскільки тільки святі люди можуть жити в присутності святого Бога, Він дав нам можливість стати святими. Бог вчив значенню святості людей, котрі святими не були. Цей процес складався з двох частин:

1. По-перше, Бог вчив людину природі святого Бога. Мардука, Зевса і Бахуса наділяли силою і могутністю, але вони були аморальні; Бог явив Себе як всемогутній і святий.

2. По-друге, Бог вчив людину природі святих людей, кажучи: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (Левит 19:2). Оскільки Всевишній святий, Його народ повинен бути таким самим.

Ісая проповідував грішному народу. Відступництво знищило красу Божих людей. З обраного Божого народу статус Ізраїля упав до ганебного становища поневоленого. Він більше не був прекрасний; він був рабом. Але Ісая передбачав день, коли «побачать народи… справедливість» Ізраїля, і Божий народ буде «діядемою царства» в Господній руці (Ісаї 62:2-3).

Люди, які неправильно розуміють звістку святості в Біблії, часто зображують її з точки зору законництва у вигляді жорстких правил і суворого виразу облич. Це не біблійний погляд на святість. Навпаки, бути святим — означає являти красу Божої святості, що наповнює радістю свободи жити в близьких відносинах зі святим Богом; в Писанні це не термін, що супроводжується похмурими асоціаціями; це термін радості і краси!

У Біблії Бог розкриває Свою святу природу, а потім вчить Свій народ жити святим життям, і, що ще важливіше, показує, що Він дасть йому силу бути тим, ким Він закликав його бути. Завдяки благодаті Бог може зробити сьогодні людей святими. Всевишній не ігнорує гріх в Своїх дітях; навпаки, Він робить нас святими. Святий Бог бажає відносин зі святим народом.

Через Слово Бог вчив Своїх людей тому, що означає бути святим. Коли Всевишній почав доносити до Свого народу звістку про святість, вони нічого не знали про неї, ніколи не стикаючись зі святим Богом чи святими людьми. Всевишній навчав значущості святості так само, як ми вчимо дитину мові.

Коли ми вчимо маленьких дітей, то вказуємо на стілець і говоримо: «Стілець», — на машину — і говоримо: «Автомобіль». Крок за кроком дитина розуміє внутрішню суть слів; наприклад, значення слова «любов» відкривається їй через переживання любові своєї матері; слова «справедливість» — коли батьки карають її за непослух.

Бог вчив святості так само. Наслідуючи гріховну природу, ми не розуміли, що означає бути святими. Поступово Всевишній розкривав значення святості Своєму народу за допомогою словесних картин, котрі ілюстрували, що означає бути святим. Переглядаючи значення слова «святість» в Писанні, ми побачимо:

1. Бути святим — означає підтримувати близькі взаємини з Богом (2 до Коринтян 6:16-18). Святі люди, опис життя котрих знаходимо в Книзі Буття, такі як Енох і Авраам, перебували в близьких взаєминах із Всевишнім; вони «ходили з Богом». Демонструючи життя святих людей, Бог відкрив, що свята людина — це та, хто перебуває у близьких взаєминах з Ним.

2. Бути святим — означає відображати образ Божий (До Колоссян 3:10; 2 Коринтян 3:18). Святість не є природною характеристикою людини; вона властива тільки Богу. Всевишній закликав Ізраїль: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (Левит 19:2). Бути святим — означає відображати образ Божий в повсякденному житті, а також бути такими, як Всевишній.

3. Бути святим — означає бути відокремленим для Бога (Вихід 29:44; Левит 20:26). Вперше, коли слово «святий» використовується в Біблії, воно стосується дня, котрий був відділений для особливих цілей Бога (Буття 2:3). Суботній день був святим; він відмежовувався від інших шести у тижні. Як дітям, що вивчають значення слова «стілець», Бог вказав на сьомий день і сказав, що він «святий».

4. Бути святим — означає мати недвоєдушне серце (1 Царів 8:61). В історичних книгах Бог використовував слово «досконалий», щоб описати людей, у котрих було недвоєдушне серце. Бути святим — означає бути цілеспрямованим у відданості Богу. Святе серце любить Бога нероздільно.

5. Бути святим — означає жити праведним життям (До Колоссян 1:22; Титу 2:12, 14). Пророки проповідували людям, які думали: «Ми поклоняємося в храмі і приносимо жертви: ми святі». Божі посланці говорили, що недостатньо виконувати ритуали; бути святим — означає жити праведно стосовно Бога та інших людей: «чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8).

6. Бути святим — означає проявляти досконалу любов до Бога і ближнього (Від Матвія 22:36-40). Євангелія містять найповніше одкровення Бога про святість у житті Ісуса Христа. У Нього було святе серце, повністю підпорядковане волі Отця, а також святі руки, що діяли в досконалій любові до інших. Христос показав, що бути святим — означає любити Бога і ближнього, як самого себе.

7. Бути святим — жити в повноті Духа Святого (Єзекіїля 36:27; До Ефесян 5:18). У Діях ми бачимо приклад християн, сповнених Божим Духом. Через силу Святого Духа вони жили святими життями; ми святі тільки тому, що живемо в повноті Святого Духа.

[1]8. Бути святим — означає бути христоподібним (До Римлян 8:29). Ісус був прекрасним прикладом святого серця і святих рук. Послання показують, що звичайні християни можуть наслідувати Його; в них знаходимо практичні рекомендації, як жити святим життям щоденно; також вони вчать нас, як стати хрістоподібними людьми.

9. Святість готує нас до того, щоб побачити Бога (1 Івана 3:2-3, До Євреїв 12:14). На початку Бог приготував Едемський сад, де святі люди могли перебувати в прекрасних стосунках з нашим Отцем. Гріхопадіння спричинило те, що людина була вигнана з раю, але Бог не відмовився від Свого плану. В Об'явленні ми бачимо, що народ Божий побачить Його обличчя, а грішники не зможуть зробити цього: Бог готує святих людей, котрі проведуть вічність в Його присутності; це Божа мета для Його народу.

Доктор Джон Стотт був одним з великих християнських лідерів XX століття. В одній зі своїх останніх проповідей він говорив про Божу мету для Його народу [1]. Ми були спасенні благодаттю через віру і переведені від влади темряви в Царство Сина Божого: ми перейшли від смерті в життя. Навіщо? Мета Божого порятунку — зробити нас подібними Христу. Доктор Стотт сказав: «Христоподібність — це воля Божа для Божого народу».

Три новозавітних тексти показують, як наше зростання в подобі Христу на землі готує нас до життя у вічності; вони підкреслюють важливість святості в житті віруючого.

До Римлян 8:29: погляд у минуле і вічна мета Бога для Його дітей.

«Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами».

[2]Божа вічна мета полягає в тому, щоб ми були «були подібні до образу Сина». З самого початку задумом Бога було зробити нас схожими на Христа. До Римлян 8:28 обіцяє, що «що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре»; воно адресоване тим, хто покликаний «Його постановою». Яка Його воля? Передвизначена мета Бога полягає в тому, щоб зробити Своїх дітей подібними до образу Сина Свого; Всевишній спас нас, щоб зробити святими.

Павло нагадав християнам в Колоссах про чудесні зміни, які Бог здійснив в їхніх життях: «І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, тепер же примирив смертю в людськім тілі Його». Через смерть Христа ці люди, котрі були «ворогами» Богу, тепер «примирилися» з Ним. Потім Павло представляє цим віруючим Божу мету, яка полягає в тому, щоб примирити їх з Самим Собою: «Він примирив їх, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою» (До Колоссян 1:21-22).

Павло не просто говорить: «Ви примирилися з Богом, щоб провести вічність на небесах». Це прекрасна новина, але не повна Блага звістка! Павло каже: «Ви примирилися з Богом, щоб бути святими». Мета Бога — зробити Своїх дітей святими і непорочними.

2 до Коринтян 3:18: фокус на сьогоденні і демонстрація того, як ця мета досягається в житті віруючого.

«Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього».

Через силу Святого Духа ми «зміняємося в той же образ від слави на славу». Мета Бога полягає в преображенні Його дітей силою Святого Духа; день за днем ми стаємо більше схожими на Христа.

1 Івана 3:2: погляд в майбутнє і остаточне виконання Божого задуму:

«Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є».

Книга Об'явлення зображує той день, коли ми побачимо Бога; тоді ми будемо схожі на Нього. Мета Всевишнього буде досягнена повністю і надовго. Джон Стотт зробив висновок: «Ми будемо з Христом, подібні до Нього, назавжди».

Прагнення християн до святого життя готує їх до того дня, коли вони побачать не тільки Бога, але і реалізацію Його цілей в своєму житті. Це має вселяти серйозність щодо зростання в святості; з кожним днем ми все більше і більше змінюємося на Його образ.

Поняття святості не було створене людиною; це – Божий характер. Наше розуміння святості ґрунтується на Божому характері, відкритому в Біблії.

Прагнучи все більше і більше бути схожим на Христа, ми входимо у відповідність з Божим вічним задумом. Святість — це вічна мета Бога для кожного віруючого. Як у дітей Божих, у нас повинно бути прагнення того, щоб ця мета була досягнута в наших серцях і життях.

Семюел Морріс [1] народився в 1873 році в Ліберії, Західна Африка. Він був принцом — сином вождя племені. Коли його батько зазнав поразки в битві, Кабо був полонений з метою отримання викупу. Одного разу він побачив яскраве світло і почув голос з небес, який велів йому втікати. Мотузки, що тримали його, впали на землю, і Кабо побіг в джунглі.

Він кілька днів блукав по чагарниках, поки не прийшов у місто Монровію, де він зустрів юнака, котрий запросив його до церкви. У той день, коли Кабо відвідав зібрання, місіонерка розповідала історію навернення Павла. Коли вона говорила про яскраве світло і голос з небес, Кабо зрозумів, що це був голос, який він чув у джунглях! Незабаром він прийняв Христа як свого Спасителя і був хрещений під ім'ям Семюел Морріс.

Протягом наступних двох років Семюел фарбував будинки, щоб утримувати себе, поки він вивчав Біблію. Він був особливо зацікавлений вченням про Святого Духа і життя в силі Духа. Після того, як місіонерка повідомила, що вона навчила його всьому, що знала, Морріс запитав: «Хто був вашим учителем?» Вона розповіла йому про проповідника з Америки Стівена Мерріта. Не маючи грошей, Морріс вирушив до найближчого морського порту, щоб знайти корабель, який відпливає до Сполучених Штатів Америки; він був сповнений рішучості дізнатися більше про життя в Дусі.

Він спав на пляжі в очікуванні корабля. Після його прибуття Морріс попросив капітана доправити його до Америки; той відмовився, але через деякий час двоє членів екіпажу втекли. Тоді капітан сказав Моррісу, що може взяти його на борт робочим, а платою буде транспортування до Нью-Йорка. Під час рейсу він піддавався жорстокому поводженню з боку екіпажу і виконував найнебезпечніші завдання на борту, проте Семюел виявляв любов Христа до своїх товаришів; до моменту прибуття корабля в Нью-Йорк капітан і велика частина екіпажу були преображенні.

Коли Морріс дістався Нью-Йорка, він знайшов місію Стівена Мерріта і розповів йому про своє бажання дізнатися більше про Святого Духа. Містер Мерріт повинен був піти на зустріч і залишив Морріса в місії до вечора. Коли він повернувся, то виявилося, що Семюел вів молитовне зібрання. У свою першу ніч у Америці Семюел Морріс привів майже двадцять осіб до Христа.

Стівен Мерріт допоміг Семюелу Морісу вступити до університету Тейлора, щоб він міг підготуватися до євангелізації в Ліберії. Морріс прибув до Кемпусу в Індіані без грошей, але з повною вірою в Боже забезпечення. Він сказав директору: «Будь ласка, дайте мені кімнату, яка більше нікому не потрібна». Пізно ввечері його однокурсники почули, як він «говорить зі своїм Батьком». Його абсолютна довіра до Бога вплинула як на Кемпус, так і на навколишні церкви.

Хоча Морріс планував повернутися до Ліберії, у Бога був інший план. Через два роки після вступу до університету Тейлора Семюел Морріс помер від запалення легенів. Йому було всього двадцять років, але він рухався у Божому плані. Він говорив директору університету: «Це не моя робота; це Його труд. Я закінчив свій. Він пошле інших, кращих, ніж я, щоб зробити роботу в Африці».

Життя Морріса вплинуло на стількох людей, що сотні зібралися на вулицях, щоб провести його в останню путь. Кілька однокурсників вирушили до Африки як місіонери, служачи «на спомин про принца Кабо». Директор університету Тейлора сказав: «Семюел Морріс був посланцем Бога в нашому навчальному закладі. Він думав, що прийде сюди, щоб підготуватися до своєї місії; замість цього Бог послав його підготувати Тейлорський університет до його місії по всьому світу. Всі, хто зустрічався з ним, були вражені його піднесеною, але простою вірою в Бога».

Сьогодні меморіальна дошка на могилі Семюела Морріса в Форт-Уейні, штат Індіана, виглядає так:

Семюел Морріс
1873-1893 рр.
Принц Кабо
Уродженець Західної Африки
Знаменитий християнський містик
Апостол простої віри
Приклад наповненого Духом життя

Коротке життя Семюела Морріса показує, що кожен віруючий може жити в силі Святого Духа. Святе серце і святе життя — мета Бога для кожного віруючого.

Стислий огляд з усіх уроків

(1) Красу святості видно в первісному творінні Бога: Всевишній створив досконалий світ без гріха.

(2) Краса святості явлена в природі Бога. Він святий.

(3) Краса святості відкривається в Божому плані для Його народу. Хоча гріх спотворив природу людини, Всевишній не відмовився від Свого плану для святого народу. Щоб відновити відносини між святим Богом і людством, яке згрішило, Бог вчив:

• Яким є Святий Бог.

• Якою є свята людина.

(4) Є багато хибних уявлень про святість. Вони складаються з таких тверджень:

• Тільки дехто з людей може бути святим.

• Ми перетворюємося на святих, живучи окремо від інших людей.

• Ми стаємо святими тільки тоді, коли вмираємо.

• Ми стаємо святими, дотримуючись певних правил.

• Свідоцтво про те, що людина свята, можна побачити в особливому дарі мов або чудес.

• Святість неможлива.

(5) Істина про святість проста. Ось що значить бути святим:

• Бути святим — означає підтримувати близькі стосунки з Богом.

• Бути святим — означає відображати образ Бога.

• Бути святим — означає бути відокремленим для Бога.

• Бути святим — означає мати недвоєдушне серце.

• Бути святим — означає жити праведним життям.

• Бути святим — означає практикувати досконалу любов до Бога і ближнього.

• Бути святим — означає жити в повноті Святого Духа.

• Бути святим — означає бути схожим на Христа.

• Святість готує нас до життя з Богом.

(6) Три новозавітних тексти показують важливість святості в житті віруючого.

• До Римлян 8:29 демонструє вічну мету Бога, яка полягає в тому, щоб сформувати нас за образом Його Сина.

• 2 до Коринтян 3:18 показує, що Божа мета досягається, коли ми щодня прагнемо бути подібними Христу.

• 1 Івана 3:2 показує виконання Божого задуму: коли ми побачимо Бога, ми будемо, як Він.

(1) Уявіть, що новонавернений християнин сказав вам: «Я прочитав в Біблії, що Бог закликає нас бути святими, оскільки Він святий. Це здається неможливим! Що означає бути святим?» Поясніть в письмовій роботі, як би ви відповіли йому (обсяг — 1 сторінка). Під час наступної зустрічі кожен учень повинен прочитати свою відповідь; виділіть час на обговорення на занятті.

(2) На початку наступного уроку процитуйте напам’ять 1 Петра 1:14-16.

(3) У цьому курсі потрібно підготувати фінальний проект, термін здачі якого визначається останнім днем занять. Необхідно почати роботу над ним невідкладно. Зверніться до сторінки 211 наприкінці курсу для отримання детальної інформації.