Lesson 1: Важливість підготовки до помісного служіння

Церква повинна навчати. Ісус дав повеління церкві йти і навчати повсюдно Його заповідям (Матвія 28:19-20). Павло писав, що пастор має бути «здібним навчати» (1 Тимофію 3:2). Викладання — це частина служіння учнівства. Церква наставляє людей, як жити для слави Божої відповідно до біблійних принципів. Цей тип навчання може здійснюватися скрізь, де є віруючі у Христа люди. Сильні церкви дотримуються істин Писання та озброєні практичними методами, щоб цілеспрямовано наставляти членів своєї громади.

Навчити — задача церкви.

«А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити» (2 Тимофію 2:2).

Місія церкви, пов'язана з тим, щоб навчити, створює потребу у служінні для вчителів. Павло велів Тимофію навчати людей, здатних наставити інших (2 Тимофію 2:2). Викладання — це не просто передача інформації чи навчання заради особистої користі студентів; воно оснащує християн для допомоги іншим.

Христос продемонстрував пріоритетність такого виду служіння. З самого початку Свого входу у покликання Він обрав кількох чоловіків, які згодом взяли на себе відповідальність за керування церквою. Він не проводив увесь Свій час, проповідуючи тисячам, що йшли за Ним, але часто приділяв час і увагу наставництву та навчанню дванадцятьох; Христос розширив Своє служіння через тих, кого навчив.

У Діях Апостолів 8:26-31 розповідається історія про те, як Бог проговорив до Пилипа, щоб той залишив Самарію та прямував на дорогу, що веде з Єрусалима до Гази. Там він зустрів «мужа етіопського, котрий, «сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю». «Чи розумієш, що ти читаєш?» — спитав Пилип. Африканець відповів: «Як же я можу, як ніхто не напутить мене?»

Як же можу, як ніхто не напутить мене? Ця фраза свідчить про те, що людям потрібні вчителі, послані Богом, щоб донести біблійну істину. Дух Святий творив багато надприродного, але в навчанні та настанові інших Бог задіяв людей — такий Його спосіб і відповідь на потребу у навчанні. Shepherds Global Classroom надає навчальну програму коучам, котрі можуть направити чоловіків та жінок в істині Божого Слова.

Shepherds Global Classroom (SGC) надає адаптовану навчальну програму, керовану помісними служіннями.

Навчання пасторів.

Пастори мають бути навчені доктрині, тлумаченню Біблії, проповіді Слова Божого та методам учнівства. Тисячі церков по всьому світу керовані пресвітерами, не оснащеними достатньою кількістю друкованих джерел у відсутності цілеспрямованої підготовки; багато хто з них не навчений і не відчуває в собі здібностей до навчання інших.

Девід Лівермор зазначав:

«Значний ріст церкви по всій землі призводить до браку пасторів і церковних лідерів з теологічною освітою. У світі налічується близько 2,2 мільйонів євангельських церков, 85% з котрих очолюють чоловіки та жінки без богословської освіти. Щодня потрібно 7000 нових церковних лідерів, щоб піклуватися про зростаючу церкву»[1].

У всьому світі лідери-служителі з найбільш сильним потенціалом позбавлені можливості навчатися в біблійних коледжах, тому що це пов'язано з тим, щоб залишати сім'ї, роботу і служіння, а також бути далеко від дому протягом кількох років; вони гостро потребують навчання, організованого на місцях.

Мета Shepherds Global Classroom — надати програму біблійної теологічної та практичної підготовки тим церковним лідерам, які не здобули формальної освіти у сфері богослов'я чи служіння.

Навчання та підготовка тих, хто свідчить про Христа.

Кожна людина, котра пережила досвід Божої благодаті, здатна нести Благу звістку: завжди є можливість розповісти, що зробив Бог в твоєму житті. Свідчення можуть бути особливо переконливими для знайомих, котрі мають можливість побачити зміни в їхньому житті.

Однак трапляється, що людина не здатна пояснити ключові моменти Євангелія. Якщо слухачі не пережили подібного досвіду, як людина, котра свідчить про Христа, вони можуть не зрозуміти, як така трансформація може відбутися у їхньому житті.

Навіть людина, котра вірує в Христа багато років, може відчувати нездатність нести Благу звістку своєму оточенню, тому що вона не знає, як відповісти на питання, що стосуються християнства. Цей віруючий пережив особистий досвід навернення, поклоніння Богу, спілкування та взаємодії в тілі Христа, але він не здатний пояснити, як це може відбуватися у житті інших людей.

Трапляється, що люди з найближчого оточення належать до релігії, ворожої стосовно християнства. Вони можуть відчувати повагу до послідовників Ісуса, що ведуть праведний спосіб життя, але їм також потрібно почути про основи християнської віри.

Людина може бути більш ефективним свідком, усвідомивши суть Євангелія та основні доктрини на його підтримку.

Захист церкви.

Пастори несуть відповідальність за захист своїх громад, навчаючи їх здоровому вченню (Титу 1:9-14). Неістинні церкви та лжерелігії поширюють свої ідеї, щоб заплутати та обдурити людей. Сумно, що багато хто був щиро навернений, а пізніше приєднався до лжетечій.

Пастору необхідно наставляти членів громади у біблійній доктрині, щоб вони утверджувалися у вірі; навчання має бути цілеспрямованим та систематичним на різних рівнях для того, щоб досягати всіх людей у церкві.

Річмонд Вандера, впливовий пастор з Уганди (Африка), зазначав, що багато християн йдуть за практиками лжерелігій. «У неділю люди піднімають руки та поклоняються Богу, а в понеділок, якщо дитина хворіє, біжать до чаклуна. І це те, що не дає мені спати ночами» [2]. Він говорив про те, що практики лжерелігій здаються нормою у багатьох африканських громадах. Ця проблема набуває різних форм у церквах по всьому світу.

► Які хибні вірування впливають на віруючих у вашій країні?

Розширення команди служіння.

У кожної спортивної команди є лава запасних, і ці люди не завжди у грі. Можливо, вони молоді і не настільки досвідчені, як провідні гравці, але постійно навчаються; дехто наділений особливими здібностями, необхідними у певні моменти.

Здорова церква, що зростає, також повинна подбати про «лаву запасних». Це помилка: думати, що, якщо лідерські посади зайняті, то команда укомплектована: служіння досягає свого ліміту і не зростає більше, якщо немає нових лідерів, котрі б розвивали нові форми служіння.

У здоровій церкві на «лаві запасних» мають бути люди, котрі розвиваються та отримують практичний досвід, а це вимагає навчання, тому підготовка розрахована не лише на професіоналів, що залучені до служіння постійно.

Задача пастора — забезпечити підготовку до служіння на місцях; він не зможе зробити всю роботу самостійно, але повинен організувати та закликати до цього. Йому потрібна команда людей, які служитимуть на різних рівнях.

«І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос» (До Ефесян 4:11-15).

Бог наділяє членів помісної церкви дарами та здібностями, необхідними для виконання місії церкви; громада повинна брати на себе відповідальність та цілеспрямовано вкладати у розвиток людей.

Акцент на розвитку помісної церкви.

Помісна громада управляється та фінансується за рахунок своїх ресурсів; вона не залежить від підтримки та керівництва ззовні. Підготовлені та духовно сильні помісні служителі надзвичайно важливі для здоров'я та зростання церков.

Помісна церква інтегрована у свою культуру; це не стороння іноземна структура.

Здорова помісна церква наділена безліччю переваг:

1. Ефективно євангелізує та навчає у своєму культурному середовищі.

2. Община набуває рис зрілості і функціонує як тіло Христове незалежно від підтримки ззовні.

3. Потенціал лідерів розкривається у повноті.

4. Місцеві служителі і прихожани забезпечують підтримку та підзвітність служіння.

Деякі помісні церкви нездорові, тому що їм бракує доктринальної стабільності та життів у відповідності до біблійних стандартів християнства. Вони не здатні вплинути на своє оточення потужним і постійним свідченням, а також уразливі, тому ще керовані талановитими лідерами у відсутності відповідного характеру. У громадах немає розроблених програм розвитку лідерів; вони потребують матеріалів для підготовки до служіння.

Іноді церква створюється іноземними місіонерами, щоб потім стати помісною; прогрес у такому разі вимірюється збільшенням місцевої фінансової підтримки та відповідальності помісних лідерів.

Помісне навчання необхідне для зрощування лідерів, котрі наставляють в доктрині, застосуванні віри в практичному житті та у розвитку дієвих стилів та стратегій служіння.

Організація нових церков.

Сумно, але багато церков функціонують роками, не розповсюджуючи Євангеліє оточуючим, тоді як завдання общини — навчати і оснащувати команди євангелістів, делегувати їх в райони, де не вистачає церков; їхня мета — сформувати групи з новонавернених, які згодом трансформуються в церкву.

Декого з благовісників потрібно навчати, щоб вони допомагали групам новонавернених стати церквами: вони повинні бути здатними наставити їх у тому, як жити християнським життям, а також навчити ефективним методам євангелізації та відповідальності у служінні.

Більшість нових церков будуть під керівництвом місцевого служителя, а не приїжджого пастора. Значна кількість академічно підготовлених пасторів не згодні служити у новій церкві чи маленькому містечку; слід забезпечити підготовку місцевим лідерам, які покликані Богом для керівництва громадою.

Підготовка місіонерів.

Місіонер — це людина, яка делегується церквою у певні місцевості з метою просування впливу Євангелія. Термін «місіонер» особливо застосовний до людини, котра несе служіння в іншій країні та/або іншій культурі, але іноді також стосується і тих, хто служить в іншому регіоні своєї країни.

Євангеліє швидко розповсюджується в деяких частинах світу завдяки місіонерам, котрі служать в інших регіонах своєї країни; підготовка до служіння посилить їхню ефективність та доктринальну стабільність.

Вікно 10/40 — це територія з 10 градусів Південної широти до 40 градусів Північної широти від екватора; воно охоплює Північну Африку та Південну Азію, а також Китай та Індію. У вікні 10/40 мешкає 2/3 населення світу; більше 80% жителів цієї частини земної кулі не досягнуті Євангелієм.

Деякі країни світу здебільшого не охоплені Благою звісткою, хоча у великих містах общини існують багато років. Людина може служити в церкві роками, але не знати, як розпочати служіння у новому місці; вона поінформована лише про те, як говорити до групи віруючих у церковному приміщенні. Церква повинна готувати місіонерів нести звістку Євангелія поза церковними стінами з метою формування помісної громади віруючих.

► Які з причин найбільш актуальні та важливі у питанні підготовки служителів у відомих вам церквах? Чому?